Розвиток Хмельницького завжди йшов поруч із покращенням транспортної інфраструктури. Розширення міста, зростання кількості підприємств і населення вимагали організації регулярних пасажирських перевезень.
Перші перевезення: балагули та кінні таксі
Першими перевізниками в місті стали місцеві жителі на кінних возах. Ще в середині XIX століття так звані «балагули» доставляли пасажирів не лише в межах Проскурова (нинішнього Хмельницького), а й до найближчих сіл:
- Заріччя
- Лезневе
- Ружична
- Ракове
У 1870-х роках ці перевезення взяла під контроль міська влада, встановивши тарифи: 3 копійки за кілометр для пасажира без багажу та 5 копійок – для тих, хто подорожував із вантажем. Візники отримували спеціальні свідоцтва, мали дотримуватися охайного вигляду та регулярно сплачувати податки. Найпопулярнішим маршрутом став шлях до залізничного вокзалу, відкритого в 1871 році.
Поява автобусів і таксі
На початку XX століття в місті з’явилися перші автобуси. У 1908-1909 роках були запущені міжміські маршрути до Старокостянтинова та Кам’янця-Подільського.
Перший міський автобус почав курсувати Проскуровом у 1929 році. Він рухався від залізничного вокзалу вулицями Кам’янецькою та Шевченка. До 1938 року маршрути розширилися, охопивши Ружичну та Гречани. На кінець 1930-х у місті вже діяли три автобуси, а вартість проїзду становила 10-20 копійок залежно від відстані.
Після Другої світової війни на вулицях Проскурова з’явилися автомобілі «Побєда», обладнані лічильниками та розфарбовані як таксі. Однак через високу вартість поїздок вони залишалися розкішшю, доступною лише заможним жителям.
Тролейбуси та маршрутки
Перший тролейбусний маршрут у Хмельницькому запустили у 1970-х роках. Він мав довжину близько 15 кілометрів і сполучав завод «Катіон» із залізничним вокзалом.
У 1980-х роках з’явилися перші маршрутки. Спочатку це були латвійські «РАФ», але їх було мало. У 1990-х роках містом почали курсувати мікроавтобуси Peugeot, які дали початок місцевій традиції називати маршрутки «пижиками».
