Старший сержант спецпідрозділу поліції Вероніка Кратюк із Житомира професійно займається кунгфу саньда, комбат дзю-дзюцу і бойовим самбо
Серед її спортивних досягнень – численні перемоги на українських, європейських та світових змаганнях, а також титул абсолютної чемпіонки України в кунгфу саньда. За словами дівчини, служба в поліції – її давня мрія, а спорт – заняття, яке обрало серце. Про те, чому змінила спокійну роботу перекладачки на сповнену викликів та небезпек службу в поліції, а також як у її житті з’явилися бойові мистецтва, Вероніка Кратюк розповіла Укрінформу.
«ПРІОРИТЕТОМ Є ТЕ, ЩО МОЖУ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ»
Ми зустрічаємося з Веронікою зранку в її вихідний. Вона приходить після тренування. У соцмережах дівчини вказано, що вона закінчила Навчально-науковий інститут іноземної філології Житомирського державного університету ім. Івана Франка, тож цікавлюся, як доля занесла її в поліцію.
— Я зі садочка вивчала англійську, полюбила її. У школі також найбільше подобалися уроки англійської, мова легко давалася. Вона для мене – друга рідна після української, тому й обрала фах перекладача. В університеті ще вивчала німецьку, – ділиться співрозмовниця.
Каже, що в університеті почала відвідувати секцію карате.
— Мене зацікавив цей вид спорту, я старалася й отримувала результат. Потім зрозуміла, що хочу битися по-справжньому, бо така моя природа. Траплялося, що й за хлопців заступалася. Без проблем можу людину поставити на місце словами, не використовуючи ненормативної лексики. Я не нападаю і не буду ініціатором бійки. Для мене пріоритетом є те, що можу себе захистити, – додає Вероніка.
Дівчина почала займатися кунгфу саньда (китайський вид кікбоксингу, в якому дозволені удари руками, ногами, колінами, боротьба у стійці та партері, – ред.) та боротьбою самбо, а коли з’явилося бойове самбо для жінок, опанувала також його.
Вероніка каже, що після університету хотіла потрапити на роботу в тоді ще міліцію. Це була її підліткова мрія, сформована образом сильних жінок із американських фільмів-бойовиків. Проте тоді із цією професією не склалося, і деякий час дівчина займалася перекладами, працювала секретарем у дитячо-юнацькій спортивній школі Житомирської міськради. А коли дізналася про відбір до поліції, вирішила спробувати ще раз. Рідні були проти, бо розуміли, скільки небезпек несе служба. У те, що спортсменка надовго затримається в поліції, не вірив і її тренер.
Та Вероніка служить уже майже вісім років. Спочатку це була патрульна поліція в місті Андрушівці. Після перемоги на чемпіонаті Європи з кунгфу саньда їй запропонували посаду інструктора з особистої безпеки відділу професійного навчання у Головному управлінні Нацполіції в Житомирській області. Нині Вероніка Кратюк має звання старшого сержанта поліції та служить у взводі швидкого реагування роти поліції особливого призначення.
«ВАЖЛИВО, ЩОБ В ЕКІПАЖІ ПОЛІЦІЇ БУЛА ЖІНКА»
Поліцейська не залишила спорт, навіть більше – почала займатися ще й комбат дзю-дзюцу (високоінтенсивний, швидкісний штурмовий бій, спрямований на повне або часткове виведення з ладу суперника та повний контроль над ним, – ред.). Кунгфу саньда з нею займається тренер Володимир Літвінчук, а боротьбою самбо та комбат дзю-дзюцу – Олена Кумечко.
— Вважаю, що в мене дві роботи: служба в поліції та спорт, – каже з усмішкою співрозмовниця.
Прошу розповісти, чи допомагали їй навички бойових мистецтв у роботі.
— Якось ми отримали виклик про спробу самогубства, на який я поїхала з двома напарниками. Тоді на нас вийшов чоловік із німецькими ножами, леза яких аж виблискували. Я підійшла до нього, привіталася, він пішов на контакт і почав поступово випускати ножі. Хотів здійснити фізичний вплив на моїх колег, а я зробила йому підсічку (прийом у боротьбі, – ред.). Він упав животом на ліжко, і напарники змогли одягнути на нього кайданки, щоб не завдав шкоди собі та іншим людям. Це був дуже тривалий виклик, – наводить приклад Вероніка.
За її словами, важливо, щоб в екіпажі поліції була жінка, бо вона може розв’язати багато проблем: і чоловіки, і жінки частіше йдуть на контакт саме з поліцейською.
Ділиться, що неодноразово в свій неробочий час заступалася за жінок на вулиці, коли їх кривдили чоловіки, а інші люди просто спостерігали. Вероніка наголошує, що робила це словесно, не застосовуючи сили.
«ПРИХОДЖУ НА ТРЕНУВАННЯ, ЯК НОВАЧОК ІЗ БІЛИМ ПОЯСОМ»
Паралельно зі службою вона щороку бере участь у 10–12 всеукраїнських, європейських та світових змаганнях.
— Якось я перемогла на чемпіонаті Європи з кунгфу саньда росіянку. Наступного року приїхала на Кубок світу, де був її тренер, але вже з іншою російською спортсменкою. Він не дозволив своїй вихованці вийти проти мене і вручив мені чемпіонський пояс. Я тоді навіть не билася, – каже співрозмовниця.
Після того випадку Вероніку Кратюк почали називати королевою кунгфу саньда. У цьому виді спорту вона – багаторазова чемпіонка України, чемпіонка Європи, володарка кубка світу та чемпіонського пояса, також виборола дві золоті медалі на чемпіонаті світу минулоріч. А ще Вероніка – майстер спорту міжнародного класу з комбат дзю-дзюцу.
— Я приїжджаю зі змагань, складаю медалі в шухляду і не думаю про них, бо попереду – нові змагання, до яких треба готуватися. Який би в мене не був результат, скільки б я не мала титулів та звань, на тренування завжди приходжу, як новачок із білим поясом. Постійно є чому вчитися, щоб удосконалюватися, – скромно говорить чемпіонка.
Перед змаганнями такого рівня вона зазвичай іде у відпустку і тренується двічі на день, займається бігом, дотримується режиму харчування і сну.
«САМА ПОЛАМАЛАСЯ, САМА СЕБЕ І СКЛАДИ»
Вероніка не приховує, що поєднувати службу в поліції та спорт складно. Їй допомагають вольовий характер і наполегливість.
— Я люблю спорт, бо він ставить переді мною виклики і перешкоди, які долаю. Коли проходиш цей важкий і тернистий шлях, на якому ти – не сама, а з тренером, то потім цінуєш результат. Найважче – перебороти себе і виховати самодисципліну. Мені доводиться багато в чому собі відмовляти і чимось жертвувати. Я витрачаю свій час на те, що мені подобається, що люблю. Напевно, такий вид діяльності обрало моє серце. Страху перед поєдинками в мене немає. Деколи хвилююся, але тримаю це в собі. А взагалі я люблю гармонію і не люблю конфліктів, – каже спортсменка.
Акцентує, що всі види спорту, якими вона займається, – травматичні. Проте після поєдинків не думає про біль і каже, що в бойових мистецтвах є один принцип, якого дотримується: «Сама поламалася, сама себе й склади».
Вероніка пригадує, що одного разу мала проблеми з коліном і лікар сказав, що їй потрібна операція, після якої не зможе займатися спортом. Вона тоді проконсультувалася з п’ятьма фахівцями, підібрала курс лікування, одужала й займається трьома видами спорту.
— Минулого року в мене на службі був графік доба через добу, водночас я готувалася до двох чемпіонатів світу. Тоді виборола дві перемоги, після чого мій організм сказав: «Досить!». Уперше за свою спортивну кар’єру я визнала, що стомилася. Упродовж двох місяців не могла ходити на тренування. Та поступово до них повернулася. Мене надихають дівчата і хлопці, яким по 44 роки, а вони досі виступають на міжнародних чемпіонатах із самбо, – додає Вероніка Кратюк.
Невдовзі після нашої розмови вона повідомила в соцмережах, що завершує змагатися та виступати в кунгфу саньда. За словами Вероніки, цьому бойовому мистецтву вона присвятила 10 років і досягла максимального результату.
Нещодавно спортсменка брала участь у відбірковому чемпіонаті України з комбат дзю-дзюцу і тепер готується до чемпіонатів Європи та світу.
Ірина Чириця, Житомир
Фото надала Вероніка Кратюк