Біатлонна родина Тарасюків вважає, що їхня сила криється в генах, стійкості характеру і взаємопідтримці
Біатлоністи Тетяна, Тарас та Ірина Тарасюки з містечка Копичинці на Тернопільщині цьогоріч успішно виступили на всеукраїнських та міжнародних змаганнях, де здобули більше ніж десять медалей. Зокрема, Тетяна виборола Малий кришталевий глобус на юніорському Кубку IBU. Тарас отримав срібло на юнацькому чемпіонаті світу з біатлону в Арбері. Виступаючи в дуеті, Тетяна і Тарас вибороли золото на юніорському Євро з біатлону в одиночній змішаній естафеті. Ірина виграла золоту медаль у спринті та бронзу в індивідуальній гонці на чемпіонаті України з біатлону.
Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з родиною Тарасюків. Ішлося про сімейні секрети виховання успішних спортсменів, шлях до перемог молодих біатлоністів, важливість підтримки рідних, особливості цього сезону та цілі на майбутнє.
НІКОЛИ НЕ ЗМУШУВАЛИ ДІТЕЙ ЗАЙМАТИСЯ БІАТЛОНОМ
Протягом останніх кількох місяців прізвище Тарасюк неодноразово з'являється у спортивних новинах і звучить під час нагороджень на світових та українських п'єдесталах. І це не дивно. Цей змагальний сезон став найуспішнішим для трьох молодих біатлоністів з однієї родини: Ірини, Тетяни і Тараса Тарасюків. Сестри і брат – друге спортивне покоління в сім'ї. Особливо пишаються дітьми батьки – Василь Тарасюк та Людмила Сагайдак. Вони обоє спортсмени в минулому, майстри спорту, які сьогодні працюють тренерами. Людмила – срібна призерка всесвітньої зимової Універсіади в естафеті, призерка чемпіонату світу з літнього біатлону. Пара виховує п'ятьох дітей. Троє старших – успішні спортсмени. Насамперед розпитую батьків, як склалося так, що діти продовжили їхню справу.
– Ми ніколи не змушували дітей займатися біатлоном. Насамперед робили все для того, щоб вони добре вчилися і мали різні захоплення. Іноді навіть лякали, що не візьмемо їх на тренувальні збори, якщо матимуть погані оцінки в школі. Але, звісно, змалку вони бачили, що ми з чоловіком любимо спорт, активний відпочинок. Першими їхніми іграшками були наші медалі, – з усмішкою розповідає Людмила Сагайдак.
Старша донька Тарасюків Ірина додає, що мама була справжньою знаменитістю в Копичинцях, а в школі, де вони навчалися, висіла на стіні її фотографія.
Ірина Тарасюк
– Ми знали, що вона була успішною спортсменкою, і дуже цим пишалися, хотіли бути схожими на неї. Тож коли мама почала тренувати дітей у Копичинцях, ми теж приходили на заняття. Нам тоді було десь 6–7 років. Вдягали такі старенькі лижі на три дірки і спускалися. Нам це дуже подобалося. І навіть коли не було занять, брали зі сестрою лижі і йшли на схил, – додає Ірина.
Разом із цим у дітей було багато різних захоплень – дівчата закінчили музичну школу у класі фортепіано, займалися народними танцями. Тарас грав на сопілці та саксофоні. Також любили грати у волейбол та баскетбол.
– Ми мали можливість займатися всім, що нам подобалося, у всьому себе спробувати. Мабуть, саме тому біатлон став нашим усвідомленим вибором. А ще ми часто подорожували з батьками, їздили в табори, на річку чи на море. Вони всюди брали нас зі собою, навчили плавати, грали з нами в різні ігри. Мама з татом робили все для того, щоб у нас було щасливе дитинство. Велика вдячність їм за це, – зазначила дівчина.
КОНКУРЕНЦІЯ МІЖ НАМИ СТИМУЛЮВАЛА ДО КРАЩИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Займатися біатлоном регулярно Ірина, Тетяна і Тарас почали у 2017-му, коли пані Людмила після кількарічної перерви відновила роботу секції в Копичинцях.
– Ми дуже зраділи, що з'явилася така можливість, і відразу почали ходити до мами на заняття. Мені тоді було 12 років. Подобалося кататися на лижах, адже це весело. А якщо вас багато і ви змагаєтеся, то стає ще цікавіше. До того ж між нами зі сестрою і братом завжди була легенька конкуренція, яка стимулювала нас удосконалюватися і показувати кращі результати, – розповідає Тетяна Тарасюк.
Тетяна і Тарас
Тарас молодший за сестер. Хлопець каже, йому було 8–9 років, коли почав займатися біатлоном.
– Так склалися обставини, що після кількох тренувань, як тільки я навчився стояти на лижах і з'їжджати зі схилу, мене скерували на перші змагання. І там якимось дивом мені вдалося посісти третє місце. Звісно, я був радий. Це досягнення мене мотивувало більше працювати, займатися, щоб здобувати медалі й перемагати, – розповідає Тарас.
Тарас Тарасюк
Молодих талановитих спортсменів помітили в біатлонній спільноті Тернопільщини та запросили до обласної команди.
– Приблизно шість років я тренувалась у Тернопільській школі вищої спортивної майстерності. За цей період встигла виконати звання майстра спорту України. У 18 років потрапила в юніорську національну збірну, яку тренує Оксана Юріївна Хвостенко, і під її керівництвом я змогла ще більше розкритися. Робота в колективі була мені на користь. Я перебувала в команді два роки і багато всього навчилася. Радію, що все склалося саме так, – зазначила Тетяна.
Ірина Тарасюк
Тараса забрали до юніорської команди в зимовому сезоні 2024–2025, а Ірина в 2025 році перейшла з юніорів до команди «Б» збірної України з біатлону.
– У мене був дуже вдалий дебют минулого року. На Європейському юнацькому олімпійському фестивалі разом з Вікторією Хвостенко ми здобули золото в одиночній змішаній естафеті. Також я фінішував шостим на юніорському чемпіонаті світу з біатлону в Естерсунді (Швеція), – розповідає Тарас.
ЦЕЙ СЕЗОН БУВ ДЛЯ НАС ДУЖЕ ВДАЛИЙ
Цьогоріч Тарасюки успішно виступили на міжнародних та всеукраїнських змаганнях. Їм вдалося значно перевершити свої очікування щодо нагород.
Тетяна Тарасюк під час нагородження
– Напередодні сезону я сподівалася хоча б на одну особисту медаль, але не більше. Звісно, знала, що в нас з'явиться нова сервіс-бригада, і що тепер вікова категорія юніорок скоротилася до 2006–2005 років народження, та все ж не уявляла, що так все складеться, – розповідає Тетяна.
Тетяна виграла Малий кришталевий глобус
Спортсменці вдалося здобути медалі на етапах юніорського Кубку IBU, стати чемпіонкою Європи серед юніорів в естафеті, здобути бронзу в естафетній гонці юніорського чемпіонату світу в німецькому Арбері. Також Тетяна виграла Малий кришталевий глобус у заліку спринтів.
– Свій цьогорічний сезон оцінюю як дуже вдалий, хоча є те, що мені не підкорилося, наприклад, особиста медаль на юнацькому чемпіонаті світу, або ж Кришталевий глобус за загальний залік. Попри все, я зробила більше, ніж могла. Тому ні про що не шкодую. На цьому моя юніорська кар'єра добігла кінця, і розпочинається новий етап у моєму житті, а саме – дорослий біатлон. Мені є ще багато над чим працювати, не хочеться зупинятися на досягнутому. Тому чекайте на мене в новому сезоні! – поділилася враженнями дівчина.
Тарас Тарасюк
Тарас Тарасюк за версією НОК України став найкращим юним спортсменом лютого. Хлопцеві також вдалося в цьому сезоні показати чудові результати – він привіз срібло з юнацького чемпіонату світу з біатлону, що проходив у німецькому Арбері. Також у цих змаганнях Тарас двічі брав участь у квітковій церемонії, увійшовши до списку шести найкращих спортсменів.
Тетяна і Тарас під час нагородження
Однією з найемоційніших перемог стало золото на юніорському Євро з біатлону в одиночній змішаній естафеті, яке вибороли Тетяна і Тарас Тарасюки, виступаючи в дуеті. Україна вперше в історії отримала золото чемпіонату Європи серед юніорів у змішаній естафеті.
– Це була дуже емоційна гонка. Ми хвилювалися одне за одного. Адже відстоювали не лише власну честь і честь країни, а й своєї сім'ї. Дуже хотілося показати найкращий результат, – розповів Тарас.
Тепер у Тетяни, яка перейшла в дорослу збірну, є нова мрія – пробігти естафету зі старшою сестрою Іриною на міжнародному рівні та завоювати в ній медаль.
Ірина цьогоріч стала чемпіонкою України зі спринту, пройшовши всі вогневі рубежі без промахів, та здобула бронзу в індивідуальній гонці на чемпіонаті України з біатлону, який нещодавно закінчився в Буковелі.
– Цей рік був для мене першим у дорослій команді. Я дуже багато тренувалася, почала працювати з новим тренером, і це дало змогу значно вирости в результаті. Це моє перше серйозне досягнення, – поділилася Ірина.
ВІД БАТЬКІВ УСПАДКУВАЛИ ХОРОШУ СТРІЛЬБУ
Зібрати в одному місці всю родину Тарасюків – непросте завдання. Старші діти більшу частину часу тренуються у своїх командах, а також навчаються у вишах, молодша Вікторія – школярка, а наймолодший член родини Максим – у дитсадку.
Родина Тарасюків
– Ми дуже щасливі, коли з'являється можливість побути разом. Нещодавно ми зустрілися у Буковелі на чемпіонаті України з Танею, Тарасом і батьками. Після цього кілька днів провели в рідних Копичинцях, – розповідає Ірина.
Спортсмени зізнаються, що підтримка рідних для них надзвичайно важлива.
– Я дуже люблю наші зустрічі. Ми розмовляємо про спорт, про нашу майбутню кар'єру, про результати за сезон, обговорюємо роботу, яку виконали, і що можна виправити. Я дуже ціную те, що мої батьки мене розуміють, підтримують, дають поради. Узагалі, це дуже зручно, коли тато – твій особистий тренер, – каже Таня.
Наприкінці спілкування розпитую Тарасюків, у чому ж секрет їхнього успіху.
– Я впевнена, що нам від батьків передалася хороша стрільба і, думаю, це одна з причин наших досягнень, – каже Тетяна.
– Я теж вважаю, що генетика має важливе значення, адже біатлон – то не лише м'язи, потрібно діяти логічно, бути психологічно стійким. Тому найбільша боротьба під час гонки – це боротьба зі своєю головою, коли ти цілишся і хочеш швидко дотиснути пальцем та зробити вистріл. Натомість маєш почекати і відчути момент, коли можеш стріляти, щоб влучити. Це не всі спроможні зробити. Батьки нас цього навчили, і завдяки їм нам вдається показувати гарні результати у стрільбі. А ще, думаю, нам дуже допомагає величезна підтримка одне одного, – додає Ірина.
Спілкуючись із Тарасюками, починаєш розуміти, що їхня справжня суперсила – у їхній родині. Це і гени, і виховання, і віра одне в одного. Щиро бажаємо їм багато нових перемог та досягнень.
Юлія Томчишин, Тернопіль
Фото з родинного архіву Тарасюків та Rock race