Візит Трампа до Китаю сприймається як подія, що може вплинути на глобальну архітектуру найближчих років
Саміт президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна викликав підвищену увагу не лише через двосторонні відносини країн. На тлі розмов про нову холодну війну, торговельні обмеження та боротьбу за технологічне лідерство питання стоїть ширше: чи здатні Вашингтон і Пекін хоча б частково стабілізувати відносини, чи світ продовжить рух до ще жорсткішого економічного й політичного протистояння?
ПІДГОТОВКА
Кожна поїздка лідерів Сполучених Штатів чи Китаю один до одного завжди викликає підвищену увагу решти країн. Зустрічі очільників першої та другої економік світу формують орієнтири того, як розвиватимуться відносини між двома найпотужнішими країнами в найближчі місяці та роки, чого очікувати міжнародній спільноті.
Підтримання комунікації вказує на прагнення Вашингтона і Пекіна стабілізувати американо-китайські відносини та готовність розв'язувати спірні питання шляхом перемовин, досягати домовленостей та уникати загострення напруженості. В іншому випадку буде ескалація, яка відчуватиметься в усіх куточках планети.
Тому після домовленості Трампа та Сі на зустрічі в Південній Кореї у жовтні минулого року про поїздку президента США до Китаю, її підготовці приділялась підвищена увага у столицях більшості країн. А ця підготовка була непростою.
Більшість країн ретельно планують президентські саміти, передбачаючи почесні варти, державні обіди та результати (проєкти домовленостей, рішень, документів до підписання). Проте Пекін підніс це на рівень витонченого мистецтва, приділяючи неймовірну увагу деталям, аж до того, скільки кроків має зробити Сі на визначених програмою візиту локаціях, чи де він має стояти під час фотографування для найкращих ракурсів.
Проте ретельно продумані плани не є сильною стороною Трампа та його адміністрації, де реальна робота по візиту розпочалась за кілька тижнів до поїздки, а не місяців, як того хотіли китайці. Додаткового хвилювання робочій групі Пекіна додала обмеженість дипломатичних каналів у Вашингтоні, з якими китайські чиновники могли взаємодіяти з питань візиту.
В орбіті Трампа лише кілька людей мають право приймати рішення. Зокрема це міністр фінансів Скотт Бессент, залучений до призначень у центральні банки, боротьбу з інфляцією у США й ряд інших процесів, та спецпредставники президента Стів Віткофф і зять Трампа Джаред Кушнер, які одночасно займаються врегулюванням війни в Україні, протистоянням у Газі, конфліктом в Ірані та ситуацією навколо Венесуели й Куби. Тобто потенційні комунікатори просто не мали часу, аби аж так завчасно опрацьовувати деталі саміту.
Тому до початково визначених термінів поїздки Трампа, 31 березня – 2 квітня, ряд ключових питань, пов’язаних із китайсько-американською торгівлею, фіналізувати просто не встигли. Зокрема, проєкт угоди про «керовану торгівлю» – механізм, у рамках якого кожна сторона мала взяти на себе зобов’язання здійснювати закупівлі товарів/продукції у визначених секторах (енергетика, сільське господарство тощо) на однакову вартість.
З такою ініціативою виступила адміністрація США, яка прагнула ліквідувати великий дефіцит торговельного балансу з Китаєм, що за минулий рік становив майже 50% від загального товарообігу і постійно створює напруженість у відносинах між двома країнами. Однак узгодити всі параметри угоди до кінця березня не встигали, потрібен був додатковий час. Операція проти Ірану стала ще одним аргументом, і поїздку було відтерміновано на шість тижнів, упродовж яких підготовчу роботу вдалось завершити і відкрити шлях для довгоочікуваної подорожі президента США до Китаю.
ЧЕРВОНА ДОРІЖКА, ПОЧЕСНА ВАРТА І ФОТОКАМЕРИ
Трамп розпочав свій триденний державний візит, першу за дев’ять років поїздку президента США до Китаю, у середу, 13 травня, прибувши увечері до Пекіна. Вранці наступного дня під об’єктивами десятків фотокамер Сі провів на центральній площі китайської столиці Тяньаньмень помпезну вітальну церемонію для свого американського колеги з червоною доріжкою, почесною вартою та салютом із 21 гармати.
Американського гостя найбільше зворушили китайські школярі, які вітали очільників двох країн із квітами та прапорцями США і Китаю в руках, звична практика для Китаю. Трамп навіть згадав про цих дітей за столом переговорів і сказав, що був дуже розчулений тим, із якою радістю вони його зустрічали.
Потім були переговори делегацій за участю лідерів, до яких пізніше доєдналися топменеджери найбільших американських корпорацій, котрі супроводжували президента до Китаю. Серед майже тридцяти бізнесменів були власник Tesla, SpaceX та соцмережі Х Ілон Маск, гендиректор Apple Тім Кук, керівники Boeing і Nvidia. Усі ці компанії мають більші чи менші бізнесові інтереси в КНР і стикаються із труднощами в роботі на китайському ринку.
Після майже двох із половиною годин перемовин, про які їх учасники нічого не розповіли, Трамп та Сі вирушили до Храму Неба, імператорського храмового комплексу в центральній частині Пекіна, збудованого на початку XV століття і включеного до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Тут американським журналістам вдалося запитати Трампа про його враження від переговорів.
«Чудово. Чудове місце. Неймовірне. Китай прекрасний», – сказав президент США.
Під час відвідання Храму Неба трапився інцидент з агентом Секретної служби, який супроводжував американських журналістів. Представники китайської служби безпеки заборонили йому заходити зі зброєю на територію храмового комплексу, через що журналісти президентського пулу затримались на пів години на вході. Урешті-решт китайські й американські офіційні особи дійшли компромісу, врегулювавши ситуацію.
Увечері того ж дня відбувся державний бенкет на честь президента США, на якому Трамп запросив Сі до Білого дому на 24 вересня. Незвична для таких випадків точність терміну візиту може вказувати, що рішення про поїздку до Вашингтона китайським лідером уже ухвалене.
У п’ятницю вранці, в останній день візиту, Трамп та Сі знову зустрілись, однак про що вони говорили цього разу, не повідомлялося. Після цього американський президент завершив свій історичний візит та попрямував до Вашингтона.
ПРІОРИТЕТИ ТА ДОМОВЛЕНОСТІ
Конкретики про домовленості та рішення саміту Трамп – Сі наразі немає. Вочевидь, сторони вирішили не оприлюднювати цю інформацію, принаймні зараз. Президент США поводився досить стримано і розповів лише про деякі фрагменти перемовин.
То що ж відомо наразі? Точно можна сказати лише про пріоритет китайської сторони – Тайвань. На тайванському питанні акцентував лідер Китаю перед початком закритої частини перемовин.
«Тайванське питання є найважливішим у китайсько-американських відносинах. Якщо його вирішувати належним чином, то двосторонні відносини будуть загалом стабільними. В іншому випадку між двома країнами виникнуть зіткнення та навіть конфлікти, що поставить під велику загрозу всі відносини», – заявив Сі.
На цю мало приховану погрозу у виступі голови КНР варто звернути окрему увагу. Застереження американським президентам від втручання у ситуацію навколо острова давно стали стандартною частиною риторики Пекіна. Проте заява Сі, що це питання може призвести до зіткнення двох найбільших економік світу, стала найжорсткішим із його висловлювань на дану тему.
Також варто зауважити, що державні китайські медіаресурси опублікували офіційний пресреліз із цими словами Сі ще до завершення перемовин. Такий випуск пресрелізу до завершення заходу є незвичним і, вочевидь, не випадковим, а мав на меті підкреслити серйозність сигналу американській стороні.
Проте Трамп демонстративно не відреагував на слова про Тайвань ні на початку зустрічі, ні за закритими дверима. Як стало відомо американським ЗМІ, за зачиненими дверима Сі знову повернувся до Тайваню, проте Трамп залишив його коментарі з приводу острова без відповіді та перейшов до наступної теми, взагалі не звернувши на них уваги. Згадки про обговорення Тайваню відсутні і в комюніке Білого дому.
Значну увагу Трамп та Сі приділили конфлікту навколо Ірану. Китай отримує з Ірану близько 13% своєї імпортної нафти, а з країн Перської затоки загалом майже 50%. Тому якнайшвидше врегулювання іранського конфлікту й розблокування Ормузької протоки дуже важливе для китайців. Однак американська сторона, як розповів держсекретар США Марко Рубіо, не просила у Пекіна допомоги, хоча лідер Китаю сам запропонував допомогти з Іраном.
Президент США також повідомив про згоду Китаю замовити 200 «великих» літаків американської компанії Boeing. Деталі навіть стосовно типів літаків, які цікавлять китайські авіакомпанії, не повідомили.
У контексті регіональних та міжнародних питань китайські медіа поінформували, що лідери Китаю та США обговорили ситуацію на Близькому Сході та Корейському півострові, а також російську війну проти України.
Схоже, що головним результатом стала домовленість Сі і Трампа встановити «конструктивні стратегічні стабільні відносини» між двома країнами як новий напрямок для китайсько-американських зв’язків. Якщо Вашингтон і Пекін реалізують цю домовленість та уникатимуть ескалації і напруженості у відносинах, намагаючись підтримувати стабільність, саміт у Пекіні можна буде вважати достатньо успішним.
УКРАЇНСЬКИЙ ТРЕК
Питання російсько-української війни, як зазначено вище, було в порядку денному перемовин Трампа та Сі, й вони його обговорювали. От тільки сподіватись на якісь домовленості чи хоча б узгодження позицій стосовно припинення війни було б аж надто оптимістичним.
Україна не перебуває серед основних пріоритетів чинної адміністрації США, а китайська влада, для якої Україна десь на периферії інтересів, уже тривалий час демонструє абсолютне небажання вдаватись до будь-яких активних дій, зокрема, зменшувати економічну підтримку Росії чи тиснути на режим у Москві з вимогою припинити агресію. Крім того, Китай має відчутний матеріальний і репутаційний зиск від війни, зміцнює свої лідерські позиції на Глобальному Півдні, може навіть бажати, аби бої в Україні не припинялися.
Та позитив для нас усе ж є, і це стосується майбутнього китайсько-американських відносин. Оскільки Сполучені Штати залишаються одним із найважливіших безпекових партнерів нашої країни, а Китай є найбільшим торговим партнером, стабільність американо-китайських відносин впливає і на спроможності України боронитися від російської агресії.
Також можна очікувати щонайменше збереження нинішньої ситуації у торгівлі між Китаєм і Росією та що китайські компанії будуть зважати на західні санкції і діяти обережно. Для Китаю зв’язки зі США важливіші, ніж із Росією, і якщо Вашингтон утримуватиметься від загострення суперечок із Пекіном, у китайців з’явиться ще більший стимул зберігати партнерську взаємодію зі США, не оглядаючись на Москву.
У Кремлі, до речі, пильно і з великою ревністю спостерігають за комунікаціями лідерів США і Китаю й дуже хочуть знати деталі їхніх перемовин. Тому вже за чотири дні, 20 травня, російський правитель Путін примчить до Пекіна, аби почути від Сі деталі його розмов із Трампом.
У лютому 1972 року тодішній президент США Річард Ніксон прилетів до Пекіна до тодішнього голови КНР Мао Цзедуна, і ця поїздка суттєво вплинула на хід світової історії. Америка і Китай, які давно вважали один одного непримиренними ідеологічними ворогами, розпочали обережне зближення, що в результаті змінило баланс сил під час холодної війни та сформувало звичну нам глобальну архітектуру світової економіки. Ніксон свій період перебування в Китаї називав «тижнем, який змінив світ».
Сьогодні між Китаєм і США знову багато взаємної недовіри. Ніхто не чекає на дружбу двох держав, але історія вже доводила, що іноді один візит до Пекіна здатний запустити процеси, наслідки яких світ усвідомлює лише через роки. Питання в тому, чи стане нинішня поїздка Трампа спробою укласти чергову «велику угоду», чи вона справді виявиться подією, що змінить правила глобальної гри.
Володимир Сидоренко, Пекін
Фото: Білий Дім, fmprc.gov.cn