Сьогодні не вирушають за покупками, особливо в ті магазини, де потрібно щось приміряти і, відповідно, розглядати своє відображення.
Більшість народних свят на Русі мали більше практичний, ніж містичний сенс. Після хрещення (998 р) і формування православного календаря, вони стали носити незрозумілі, а то і відверто не милозвучні назви, інформує Ukr.Media.
До таких відносять щорічне святкування Митрофана Гнойовика. Дата випадає на 17 червня. У цей день церквою вшановується Святитель Митрофан Константинопольський. Прізвисько Гнойовик, не пов'язане з діяльністю святого — просто 17 червня на Русі заведено починати підживлювати поля.
Історична довідка
Святий Митрофан жив в 3 столітті в Римі. До християнства його привів батько, ще в юності зрікся язичництва. Коли хлопчикові виповнилося 12 років, він разом з батьком і старшим братом переїхав до Візантії. Там батько хлопчика Домеціан отримав прекрасну богословську освіту у єпископата Анатолії (назва провінції) Тита.
Його старший син вирішив стати торговцем. Митрофан же пішов по стопах батька і почав осягати богослов'я. Домеціан добре проявив себе при Титі і доріс до патріарха всієї Візантії. Митрофан був висвячений на єпископський престол незадовго до смерті батька в 316 році. Пізніше він переїхав до Константинополя, де вів мирне і милісне життя.
Через пару десятиліть місто відвідав римський імператор Костянтин I. Митрофан, що був тоді в роках та зголосився показати правителю місто. Разом, за живою філософською бесідою, вони провели безліч годин і залишилися дуже задоволені один одним.
Імператор, який знайшов в єпископі доброго друга і мудрого радника попросив супроводити його до Риму, де тримав Митрофана біля себе до Нікейського Вселенського Об'єднавчого собору 325 р. На соборі Костянтин переніс столицю Імперії до Візантії, прилюдно оголосив єпископа Митрофана батьком і витребував єпископу патріарший титул. На той момент святителю йшов 117 рік і через пару місяців свого патріаршества, святий Митрофан мирно помер в ліжку в улюбленому Константинополі.
Народні традиції та обряди
На Митрофана на Русі починали обов'язково підживлювати ріллю. Вважалося, що якщо розсипати гній в інші дні, то урожай буде мізерним. Причому чим далі від 17 червня — тим бідніший.
Раз пропустити удобрювання ґрунту — врожаю можна не чекати, так як земля залишиться не «нагодованою».
У цю пору починала дозрівати полуниця.
Зазвичай в цю пору у святого просили теплі дощі без граду — щоб не побило ягоду і зручно було засівати гречку.
Працювали в цей час всією сім'єю з самого ранку до пізнього вечора. Вважалося: хто на Митрофана добре потрудиться, ще довго не знатиме ні турбот, ні клопоту.
Прикмети
- Вітер з ранку з північного заходу дме — чекайте дощу;
- Дощ пішов — мінімум три дні йти буде;
- У ніч перед святом душно — літо буде спекотним;
- Задуває сильний вітер — зима буде навпаки тихою і теплою;
- Вдень град пішов — гречку годі й сіяти, врожаю не буде;
- Собаки на ніч виють — в червні більше дощів не чекайте;
- Роси на траві мало — попереду посуха.