Повертаючись до класики.
«Великий Гетсбі» – роман американського письменника Френсіса Скотта Фіцджеральда, вважається головним представником так званої «епохи джазу». В центрі сюжету любовна лінія з детективними мотивами, а події розгортаються в передмісті Нью-Йорка серед вілл багатіїв. На дворі 20-ті роки, Перша світова війн завершена, Америка процвітає, а «сухий закон» дозволив багатьом бутлегерам стати мільйонерами і дав поштовх розвитку організованої злочинності, інформує Ukr.Media.
Фіцджеральд завжди захоплювався багатіями та одночасно недолюблював і критикував їх. Після виходу своєї першої книжки «По цей бік раю» разом зі своєю дружиною Зельдою вів марнотратне життя, яке було йому не по кишені і не вилазив з боргів.
Третій його роман «Великий Гетсбі» був виданий в 1925 році і не оправдав надій автора. Продавався він значно гріше, ніж попередні книжки письменника і лише в 50-тих роках на нього звернули увагу. Але з того часу він вважається класикою американської літератури, а в 1998 році посів другий рядок у списку 100 кращих англомовних романів ХХ століття за версією видавництва Modern library.
Обкладинка першого видання.
Пропонуємо вашій увазі 10 цитат з цього знаменитого роману.
І я сподіваюся, що вона буде дурненькою; найкраще, що може бути в цьому світі для дівчини – бути красивою і дурненькою.
Були моменти, навіть у той вечір, коли Дейзі не повністю задовольняла його мрії: справа була не у ній, а у силі того образу, який він собі уявив.
Не можете повторити минуле? — запитав він недовірливо. – Чому ж, звичайно, можете.
Безчесність в жінці – недолік, який ніколи не засуджуєш особливо строго.
І я люблю великі партії. Вони такі загадкові. Маленькі партії не мають жодних таємниць.
Вони були легковажними людьми, Том і Дейзі, — вони розбивали вщент речі і людей, а потім відступали і ховались за своїми грошима, своєю велетенською безтурботністю чи ще чимось; на цьому і трималися їхні стосунки, змушуючи всіх інших прибирати все, що вони накоїли.
Я був всередині й зовні. Одночасно зачарований і відторгнений усім невичерпним різноманіттям життя.
Крізь холодні сутінки ми спішили на зустріч зі смертю.
Гетсбі вірив у зелений вогник, світло майбутнього щастя, яке рік за роком ставало для нас все менш досяжним.
Ми плили вперед, борючись з течією, яка безперервно тягла наш човен назад в минуле.