Важливі для нас події з обох боків довгого фінсько-російського кордону
Останні тижні кількість сюжетів у взаєминах Фінляндії та Росії була великою. Звісно, на тлі російської агресії в Україні та конфліктів на Близькому Сході вони здавалися не такими важливими. Та все ж таки взаємини нового члена НАТО, який має з країною-агресором кордон протяжністю в 1270 км, не може бути несуттєвим. Особливо – для України.
Інформаційним піком у цьому сенсі стали погрози Путіна Фінляндії в недільних пропагандистських телеефірах та його заяви під час вівторкового розширеного засідання колегії міноборони РФ. Це, з одного боку, в позамежжі добра і зла. А з іншого – піком стало підписання договору про оборонну співпрацю між США та Фінляндією у понеділок, 18 грудня. З нього й почнемо.
Фото: anttihakkanen/Х
СТАРИЙ ТЕРМІН «ФІНЛЯНДИЗАЦІЯ» НАБУВАЄ НОВИХ СМИСЛІВ
Американо-фінську Угоду про оборонне співробітництво (DCA, Defense Cooperation Agreement) голови військових відомств Ллойд Остін та Антті Гяккінен підписали 18 грудня у Вашингтоні. Рішення про її підготовку було ухвалене сторонами у серпні 2022 року. Предметні переговори розпочалися у березні 2023-го, тобто напередодні офіційного входження Фінляндії до НАТО. (Нагадаю дату цієї пам'ятної події – 4 квітня).
Фото: KEVIN DIETSCH / LEHTIKUVA
Такий договір дуже важливий, але не дуже цікавий для розгляду нефахівцями. Він прописує на 37 сторінках порядок розміщення та перебування на території країни військовослужбовців і техніки США. Перераховані у ньому 15 військових баз та об'єктів дозволяють прикрити від агресії всю територію країни. Щоправда, для набуття чинності документ має ще пройти ратифікацію у фінському парламенті. Але здається, що за нинішніх умов це не проблема.
Неминуче підписання та прийняття такого документу – подія не меншого значення та символізму, аніж попередній вступ Суомі до НАТО. Відтепер втрачає силу чи, радше, змінює сенс саме поняття «фінляндизації», яке так любили ті західні аналітики, що сподівалися на порозуміння з Росією. Нині таким терміном правильніше називати стрімку втечу від нейтралітету та звільнення від ілюзій щодо РФ.
Щоб зрозуміти всю глибину змін, усю потугу перевертання айсберга (щодо північної країни такий образ особливо доречний), слід згадати динаміку процесу. Ще у січні 2022 року, напередодні повномасштабного російського вторгнення в Україну, за вступ до НАТО у Фінляндії виступали лише 28%. А за кілька місяців, у травні 2022-го – вже 76% опитаних!
Подібні домовленості США мають ще з дев'ятьма країнами НАТО. Крім того, 5 грудня аналогічну угоду підписала Швеція (яка через позицію Ердогана так поки й не увійшла до Альянсу). Й ось просто зараз було завершено переговори про такий самий документ між США й Данією. У зв'язку з чим російський посол у Копенгагені Владімір Барбін у вівторок поспішив висловити незадоволення та погрози.
Загрози з боку російського МЗС лунали у вівторок і на адресу Гельсінкі. Але тут сумнозвісна Марія Захарова, як завжди, прибрехала. Не «як завжди» була оперативна реакція на це фінського зовнішньополітичного відомства. Захарова за звичною схемою сказала (і написала), що посол Фінляндії в Москві був викликаний у емзеесний хмарочос на Смоленській площі, де йому висловили невдоволення з приводу DCA. «Ні! – Заперечили в Гельсінкі. – Все було не так… Наш посол сам просив про зустріч, щоб донести позицію нашої країни щодо ситуації на фінсько-російському кордоні. А вже після того російська сторона вважала за потрібне сказати ще щось – про DCA».
І це не якась дріб'язкова скрупульозність, а нові стандарти фінської дипломатії у спілкуванні з великим східним сусідом. Нехай Москва звикає.
НАВІЩО ПУТІН & СО ПРОВЕДЕ ШОСТУ НАРІЗКУ ВІЙСЬКОВИХ ОКРУГІВ
А тепер згадаємо погрози Путіна Фінляндії у недільному телеефірі програми «Москва. Кремль. Путін».
«У нас що, були з Фінляндією якісь суперечки? Усі суперечки, зокрема територіального характеру, в середині ХХ століття давно вирішено».
Вражаючі слова, істинно диктаторські. На перший погляд, примирливі, насправді – агресивні. Тому що в Гельсінкі добре пам'ятають, як Москва вирішувала всі суперечки, у тому числі територіального характеру, в середині XX століття. Військовим вторгненням, захопленням територій і наступною півстолітньою, згадуваною вже «фінляндизацією». (За якої Суомі зберігала незалежність, проте мала деякі обмеження в суверенітеті).
Військові округи РФ 2014, 2020
Якщо Путін хотів цими словами заспокоїти північно-західного сусіда, це йому не вдалося. А пригрозити, викликати нові побоювання – так, вийшло.
Ось подальший Путін: «Проблем не було. Тепер буде. Тому що ми тепер створюватимемо Ленінградський військовий округ і концентруватимемо там певні військові підрозділи. Навіщо їм це треба, нісенітниця якась просто».
Ось це брехливе бла-бла-бла Путін продовжив і у вівторок на колегії міноборони: «Фінляндію, як ми знаємо, вже втягнули до НАТО, планується вступ Швеції. Фактично – це означає черговий етап наближення Альянсу до наших кордонів <…> Такі партнери на Заході. Брешуть безсоромно». (Все ж вражає це традиційне поєднання двох протилежних мемів, що одночасно втовкмачуються в голови росіян: «Путін знову всіх переграв» і «Путіна знову всі обдурили»).
На цьому тлі більш важливою виявилася заява на колегії Сергія Шойгу, в розвиток путінської тези: «У зв'язку зі вступом до НАТО Фінляндії та можливого прийняття до Альянсу Швеції продовжується формування Ленінградського та Московського військових округів». («Продовжується формування» – тому що вперше Шойгу сказав про це ще рік тому).
І тут треба одразу внести уточнення, що Ленінградський та Московський військові округи не створюються-формуються, а відтворюються. І нічого нового, доленосного, що пояснювалося б діями Фінляндії, Швеції, в цьому немає. За влади Путіна перекроювання військових округів відбувалося в РФ п'ять разів. То чому ж не бути шостому?.. Ленінградський та Московський ВО існували в Росії до 2010 року. Але у прагненні до укрупнення їх об'єднали – в один Західний ВО. А 2020-го на зворотній хвилі розукрупнення зі складу ЗВО виділили структурну одиницю з нестандартною назвою Об'єднане стратегічне командування «Північний флот». Проте на початку жовтня цього року міноборони вже підготувало проєкт президентського указу про скасування ОСК «Північний флот» з передачею його чотирьох північноєвропейських регіонів до колишнього Ленінградського ВО.
Військові округи РФ 2001, 2010
Тобто суть анонсованих змін – у поверненні до старої схеми, яка існувала до 2010 року. Але оскільки інших відповідей на фінсько-шведський виклик немає, то чергове перекроювання карти округів «продадуть» саме під такою маркою… Паралельно з цим можливий ще один варіант – піарівський. Після окупації українського Криму 2014 року Кремль помпезно (і незаконно) включив його до складу Південного ВО. А ось зараз, незважаючи на заявлену анексію ще 4 українських областей, нічого подібного про них поки що не казали. Отже, можливо, в рамках «передвиборчої президентської кампанії» нове нарізування військових округів буде подано пишно, як надихаюче торжество військової думки. І агресії.
ФІНСЬКА ВІДСІЧ РОСІЙСЬКОМУ ВПЛИВУ НА КОРДОНІ ТА В ХОКЕЇ
А тепер розглянемо ще три сюжети у російсько-фінських відносинах.
Насамперед – ситуацію на кордоні. Чого добивається Москва, організовуючи там рух нелегальних мігрантів, фактично гібридні атаки? Хоче дестабілізувати ситуацію. Але це їй не вдається. Вже видно, що фінська сторона діє і виважено, й оперативно, і рішуче. Тобто за потреби повністю перекриває кордон. Згодом тестує можливості роботи окремих КПП. І в разі повторення «атак мігрантами» – знову все закриває. Одночасно подібні дії «великого сусіда» показують абсолютну правильність курсу вступу до НАТО та подальшого зміцнення обороноздатності.
У Москви, звісно, можуть бути надії на активізацію якоїсь там п'ятої колони (у Фінляндії мешкає майже 100 тисяч російськомовних). І вже відбулися перші акції (нечисленні) проти закриття кордону з РФ. Далі ініціативна група з 50 осіб зголосилася створити громадську організацію, яка боротиметься за відкриття східного кордону. Можливо, у спецслужбістських звітах у РФ це подається, як щось важливе та перспективне. Але в самій 5,5-мільйонній Фінляндії таке не виглядає серйозно, розкачати ситуацію зсередини в успішній, стабільній країні не вдасться. Нерозумно сподіватися на це, якщо в ході свіжого листопадового опитування понад 90% фінів заявили, що вважають Росію «нестабільною та непередбачуваною», майже стільки ж – «експансіоністською наддержавою» та «серйозною військовою загрозою».
Другий сюжет виглядає не менш виразно і символічно. У далекому, довоєнному 2013 році представники близьких до Путіна олігархічних сімей Геннадій Тимченко та Роман Ротенберг купили найбільшу спортивну арену Гельсінкі – Hartwall. Водночас – частку в місцевому хокейному клубі «Йокерит», який став грати в Континентальній хокейній лізі, котру організувала та контролює Москва. Після 24 лютого обидва російські діячі потрапили під санкції, а «Йокерит» вийшов із КХЛ. З того часу величезна арена – порожня, оскільки Тимченко та Ротенберг продавати її не хочуть.
Однак ухвалений нещодавно 12-й пакет санкцій ЄС спрощує фінській стороні пошук рішення для повернення арени в дію (влада сподівається, що вона може відкритися для публіки вже 2024 року). Тепер може йтися не про продаж (з наступним заморожуванням коштів), а просто про вилучення цієї власності «для суспільної необхідності». Тож путінські наближені й тут залишаться з носом.
РОСІЙСЬКИЙ ПОСІБНИК ТОРДЕН-ПЕТРОВСЬКИЙ ВСЕ ЩЕ ПІД АРЕШТОМ
Ну й третя історія – з російським терористом із ультраправого терористичного підрозділу «Русич» Яном «Слов’яном» Петровським, що взяв собі ім'я, яке більше відповідає його політичним поглядам – Воїслав Торден. Його заарештували наприкінці липня в аеропорту Гельсінкі-Вантаа, коли він прямував до Ніцци. Тоді суд Гельсінкі ухвалив рішення про затримання Тордена на підставі Закону про іноземців. У серпні суд залишив росіянина під вартою у в'язниці Вантаа. Торден знаходиться в списку санкцій ЄС під колишнім ім'ям Ян Петровський, і йому було заборонено в'їзд до Фінляндії. Україна вимагала його видачі у зв'язку зі звинуваченнями у терористичних злочинах, скоєних на території України у 2014-2015 роках. Але фінський суд прислухався до доводів адвоката Хейкі Лампела, який пишномовно заявляє, що в Україні його підзахисний, нібито, не встигне дістатися зали суду, як «вже буде бездиханним».
З іншого боку, добре, що арешт Тордена фінський суд справно продовжує (востаннє – 18 грудня). При цьому результати повторного розгляду справи було вирішено засекретити. Звинувачення проти Тордена мають бути висунуті не пізніше 31 травня 2024 року.
Тут найважливіше, що прокуратура Фінляндії ухвалила рішення розпочати попереднє розслідування ймовірних злочинів Тордена в Україні. Проводитиме його Центральна кримінальна поліція Фінляндії. Нам, як воюючій країні, ця справа здається простою та очевидною. Проте суду європейської держави, яка перебуває у мирному стані, потрібно доводити все не просто строго аргументовано, а від самого початку, пояснюючи деталі. При цьому злочинець має досить міцну адвокатську команду. Тож для того, щоб досягти справедливості у цій справі, треба буде добре попрацювати. І ми віримо, що терористу не вдасться уникнути покарання.
Олег Кудрін, Рига
Перше фото: state.gov