Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today 
Околиці міста вже майже не обстрілюють.
Триває 11 тиждень героїчного опору залізобетонного Харкова російській навалі. Цього тижня ЗСУ добряче просунулися на північ та схід від обласного центру, тож до Харкова повертається життя: їдуть з евакуації люди, в мерії запустити громадський транспорт.
Тиждень у Харкові був насиченим. Зусиллями ЗСУ ворога відігнали від міста, і його жителі, нарешті, змогли зайнятися речами майже мирними: сперечатися про перейменування вулиць, стояти в чергах за пальним та готувати до запуску тролейбусів.
На фронті: росіяни відступають до кордону
Наприкінці минулого тижня всі в Харкові з тривогою чекали на 9 травня. Цей день — священна дата для рашитсів, тож побоювалися провокацій та рекомендували мешканцям області не ходити на меморіали і кладовища — та й взагалі менше виходити на вулицю. Але День Перемоги минув відносно тихо, як і увесь цей тиждень.
Причина такого незвичного спокою в Харкові — успіхи нашої армії. ЗСУ закріпилися в Старому Салтові, звільнили Циркуни, Черкаські та Руські Тишки, Байрак, Рубіжне, Питомник — звідти до кордону з РФ лишилось тільки 15 кілометрів. Артилерія росіян ще подекуди дістає харківські околиці — Північну Салтівку та Велику Данилівку — але в цілому місто вже може спати спокійно. Є загроза ракетних ударів, але вона є на всій території України. Мешканці міста кажуть, що подекуди стало навіть «голосніше», ніж місяць тому, але військові заспокоюють — працює наша артилерія.
А от передмістя Харкова живуть у пеклі. Щодня і щоночі ворог обстрілює з артилерії Дергачі та Золочів. На північ Золочівської громади, що межує з Росією, залітають ворожі гелікоптери та розстрілюють села. В Дергачах, здається, не залишилось жодної цілої споруди. Ось лише наслідки останнього обстрілу: зруйновано будинок культури та харчоблок у лікарні, поліклініка, відділення «швидкої допомоги». У звільнених селах теж не весело. Зараз вони так би мовити прикрили собою північні околиці Харкова. Усе, що місяць тому «прилітало» на Салтівку та Пятихатки, зараз летить у Циркуни та Руську Лозову.
У Дергачах снаряди вибухають щодня. Фото: Дергачівська міськрада
Далися взнаки і два місяці окупації. Росіяни, за своєю звичкою, нещадно грабували села. Як і на Київщині, виносили з хат пральні машинки, домашні речі і навіть посуд. Знадобиться ще багато часу, аби повернути до нормального життя. Але радує те, що росіяни щодня все далі.
На Ізюмському напрямку суттєвих змін немає. Почалася затяжна позиційна війна.
В політиці: топонімічний скандал
Як тільки з міста відступають росіяни, в місто повертаються політичні суперечки. Цього тижня для них був і привід: відбулися відразу дві сесії, обласної та міської рад. Обидві проходили в онлайн-форматі і, за словами депутатів, на них було багато хаосу: у когось раптово вимикався мікрофон, інші не могли проголосувати. Як жартували в соцмережах харків’яни, якби депутати тренувалися під час карантину, як школярі та студенти, результати були б кращими.
Втім, було зроблено кілька важливих справ. І обласна і міська ради засудили російську агресію та виступили на підтримку територіальної цілісності України. У міськраді ще й звернулися до міжнародних організацій з проханням сприяти негайному застосуванню процедури екстракції до українських військових на «Азовсталі» в Маріуполі.
Самоліквідувалися фракції «ОПЗЖ» в обласній та міській радах. «Партія Шарія» в міськраді теж розпалася — після смерті з природних причин одного з депутатів їх залишилось усього четверо. Але колишні соратники Медведчука та Шарія залишаються в радах вже як безпартійні.
Московський проспект летить у смітник історії. Фото: Володимир Чистілін
Увесь тиждень Харків, що трохи перепочив після обстрілів, жваво обговорював майбутнє перейменування. У Харківській топономічній групі запропонували підготувати фаховий аналіз та пропозиції щодо нової топоніміки. Але в міськраді вирішили по-своєму: нашвидкоруч перейменували Московський район на Салтівський, Білгородське шосе на Харківське, Білгородський спуск на Героїв рятувальників, а Московський проспект — на проспект Героїв Харкова. Судячи з обговорень у соцмережах, новій назви видалися містянам досить банальними. З’явились навіть жарти про те, що у Харкові все має бути виключно Харківське. Втім, позбулися Москви в топоніміці — і то добре.
В тилу: скоро запустять тролейбуси
Харків’яни повертаються в місто, підмітають скло з розтрощених вікон біля під’їздів, засмагають в Саржиному яру, призначають побачення на «Стрілці» — як до війни. Але транспорту в Харкові немає, життя людей обмежується кількома кварталами біля дому. Немає і бензину, черги на заправках розтягуються на 5-6 годин.
Усе це має скоро потроху змінитися. Міський голова Ігор Терехов обіцяє з понеділка запустити транспорт, поки що тільки наземний. 4 трамвайні маршрути, 8 тролейбусних і 25 автобусних. У перші два тижні, поки не налагодять процес, транспорт буде безкоштовним. Поступово додадуть нових маршрутів.
Метро поки що не буде — в метро живуть люди. Зараз підземні станції для харків’ян — і домівка, і будинок культури, і школа, і концертний зал. Туди приходять вчителі і артисти, недавно виступали Віталій Козловський та Pianoboy. Але і містяни, і керівники мерії розуміють, що без метро жити в Харкові важко. Тож скоро тих, хто там переховується і втратив домівку через обстріли, переселять до гуртожитків та в інші безпечні місця. Але на це ще знадобиться кілька тижнів, тож, якщо все буде добре і хлопці із ЗСУ так же спритно гнатимуть окупантів далі, то Харків до літа повернеться до повноцінного мирного життя.