Фото: facebook.com/Ilya.S.Novikov
Резонансна історія із вбивством Євгена Нужина — колишнього російського в’язня, який вступив до «групи Вагнера», а звідти перебіг в український полон, набула несподіваного розвитку. Якщо спочатку речник Путіна Дмитро Пєсков заявив: «Це не наша справа», то зараз уповноважена з прав людини Тетяна Москалькова каже, що перевіркою відео зайнялися правоохоронці.
Виявилося, що засновник «групи Вагнера» Євген Пригожин написав заяву, що Нужин… агент ЦРУ, і все це підлаштовано американцями.
Тим часом адвокат Ілля Новіков, який емігрував з Росії в Україну, стверджує, що страта кувалдою властива саме «групі Вагнера». І йому доводилося працювати з подібною історією, що сталася під час війни у Сирії. Причетність людей Пригожина фактично була доведена журналістами, але російська правова система залишилася глуха і німа.
На адекватну реакцію не розраховували
— Ілля, судячи з вашої публікації у фейсбуці, перша байдужа реакція Кремля на цей жахливий випадок вас не здивувала.
— Я розумію, чому ви промовили «жахливий», але після всього, що ми бачили в Бучі, ніщо не повинно дивувати. Та історія, про яку я говорив, з іншого світу – вона про Сирію. Але й там і тут — це «Вагнер» у натуральну величину. Ми знаємо, хто вони такі, і це те, чого ми мали від них чекати.
— Коли ви подавали заяву від імені брата вбитого «вагнерівцями» сирійця, ви намагалися досягти адекватної реакції слідчих органів?
– Насправді на адекватну реакцію ми не розраховували. Мене та моїх колег попросив підготувати заяву Слідчий комітет Росії (СКР) «Меморіал» — російська правозахисна організація, яка зараз отримала Нобелівську премію миру, а минулого року була ліквідована в Росії. Приціл був на Європейський суд з прав людини, а для цього потрібно було пройти місцеві інстанції.
2017 року в інтернеті з’явилося відео, на якому люди із закритими обличчями спочатку кувалдою розбивають чоловікові ноги, потім відрізають голову і з нею позують. Вбитого по обличчю можна було впізнати, вбивць — не можна. Мені складно говорити, випадковість це чи ні, але невдовзі з’явилася повніша версія зйомок, де ті ж самі люди в тому ж місці і, очевидно, того ж дня були з відкритими обличчями.
Завдяки цій розширеній версії журналісти, у тому числі з «Нової газети», де широко висвітлювалася ця тема, з’ясували, що одним із учасників розправи став Станіслав Дичко – мешканець Ростовської області. Він служив у «групі Вагнера» і міг бути у Сирії. Були припущення щодо ще однієї особи, але не такі реалістичні.
Ми вирішили з другим учасником не експериментувати, нам важливо було в інтересах брата вбитого отримати якусь чітку правову позицію, щоб мати змогу звернутися до ЄСПЛ.
Пригожин підвищує акції на лиходійському ринку
– Кримінальну справу відмовилися відкривати?
— Позиція слідчого комітету була такою, що все сталося на території Сирії, і російський закон там не діє. Усі суди, в яких ми оскаржували бездіяльність слідчих органів, підтвердили цю позицію.
Насправді за подіями на території України росіяни не соромляться застосовувати свої закони. У них із 2014 року лежить гігантська справа, де сто тисяч свідків. А щодо Сирії, то пряма прив’язка там якраз була. Якщо громадянин Росії не був засуджений за злочин у Сирії, це предмет підслідності СКР.
З погляду Конвенції про права людини, РФ не виконала своїх зобов’язань. Наразі справа вже знаходиться у Страсбурзі. Оскільки її було прийнято до того, як Росія вийшла з-під юрисдикції ЄСПЛ, перспектива у цього кейсу є.
— Чому кувалда та на що розраховували ті, хто викладав відео в інтернет?
— Зрозуміло, що це таке видовищне звірство, яке справляє враження. Що в головах людей, які махали кувалдою, мені менш цікаво, цікавіше — що головах тих, хто викладав відео. Адже можна було знімати для внутрішнього користування.
Я думаю, що Пригожин підвищує свої акції на лиходійському ринку Росії. Демонструє: я й таке можу зробити, і мені нічого за це не буде, а навіть навпаки.
Ця історія з кувалдою — фірмовий стиль «Вагнера». Це не окремий епізод. Якщо ми бачимо, що вони це робили у 2017 році і продовжують зараз, то подібні речі, можливо, навіть гірші, робили усі ці роки. Просто ми про них поки що не знаємо. Це суть «Вагнера» та сучасної Росії теж.
Неважливо – ПВК чи незаконне збройне формування
— Яке ставлення до «групи Вагнера» у Росії?
— Різне. Напевно, є люди, котрі в захваті від них, є люди, які їх бояться.
— «Групу Вагнера» називають ПВК, але юридично ж вона не є приватною військовою компанією. За фактом – незаконне збройне формування.
— Аналіз, ким є «група Вагнера», проводитимуть ретроспективно, коли їх судитимуть або коли буде поставлено питання, в якій формі російські чиновники повинні відповідати за дії цих людей. Але це не має жодного відношення до того, як юридично оформлено їхній поточний статус. Вони безкарні, і це не залежить від того, чи вони пройшли реєстрацію як ПВК, чи є у них велика синя печатка.
Той, хто вважає, що якби все це було якось інакше оформлено, то й дії були б інші, той глибоко помиляється. Думати, що у Росії є хоч якесь право – це самообман. Де-факто ці люди, повторюю, безкарні. Російське правосуддя у їхній бік дивитися не хоче.
Якщо ви міркуєте у рамках міжнародного чи українського права, то українська прокуратура має право дати оцінки цьому вбивству, бо воно відбувалося на українській території. Але це будуть попередні оцінки. Для остаточних, сподіваюся, час ще настане.
І трохи про праведників
— За версією страченого, його викрали в Києві. Ми не знаємо, чи це правда. Але чи можна припустити, що «вагнерівці» чи їхні поплічники спокійно ходять по нашій столиці?
— На це запитання я не маю відповіді. Якщо справу розслідуватимуть українські правоохоронці, то, напевно, поставлять запитання, що з цією людиною відбувалося з моменту, коли вона здалася в полон, до моменту, коли її вбили.
— Ви спілкуєтеся зі своїми колегами, друзями у Росії?
— Досить мало, в основному, щоб не наражати їх на небезпеку.
— Нужин хоч і був злочинцем, не хотів воювати проти України. Виходить, не всі росіяни поголовно жадають нашої загибелі?
— Ви ж розумієте, яка правильна відповідь. Не можуть сто мільйонів думати однаково. Запитання зводиться до іншого: яке це має значення?
У «Старому Завіті» Господь сказав: «Якщо я знайду в Содомі п’ятдесят праведників, то за це я пощажу все це місце». Отож чи мають такі, умовно кажучи, праведники в Росії якось впливати на оцінку того, що робить Росія як держава? На це питання кожен собі відповідає сам.
Але праведники є, є люди, зокрема мої друзі, які займаються перевезенням біженців. Ось як людині, в якої в Маріуполі спалили будинок і вона в одних капцях, без документів опинилася під Ростовом, повернутись в Україну? Хтось має її зустріти, дати дах, нагодувати, допомогти з документами, посадити на автобус до кордону з Литвою. Так ось такими турботами про українців займаються не десятки, а сотні людей у Росії. Як ви вважаєте — чому?
— Тому що вони – люди.
— І я так думаю.
Історія питання
Що сталося у Сирії
Двохвилинний відеокліп з’явився в інтернеті 30 червня 2017 року. Під пісню «Знімаю з плечей важкий автомат, стріляю в сина, потім стріляю в матір» кілька озброєних людей у камуфляжі б’ють кувалдою чоловіка, що лежить на землі. Відрізають голову, є фрагмент, де рубають лопатою руки. Тіло підвішують, обливають бензином та спалюють. Учасники розправи говорять чистою російською – згадують про шашлик та смажені реберця. В екзекуції, судячи з фото та відео, беруть участь від п’яти до семи осіб.
Згодом з’являться кадри, де відрізана голова жертви вивішується на воротах промислового підприємства.
Як повідомляє у своєму розслідуванні «Нова газета», все це відбувалося на території газопереробного заводу при родовищі Аш-Шаєр у Сирії, яке влітку 2017 року контролювала російська комерційна структура, пов’язана з Євгеном Пригожиним.
Жертвою катувань став Мухаммед Е., який повернувся до Сирії навесні 2017 року з Лівану. Його родина на той час виїхала з охопленої військовими діями країни і дізналася про долю рідної людини, лише коли побачила кадри з її відрізаною головою.
Вагнеровські вбивці позують на тлі відрізаного голови вбитого громадянина Сирії, 2017 рік. Скрин відео novayagazeta.ru
Що відомо про вбитого Євгена Нужина
Це реальні ім’я та прізвище. Вперше про Нужина стало відомо у вересні, коли він дав інтерв’ю українському військовому кореспонденту Богдану Пападину. Відео було розміщено на ютуб-каналі «Бутусов плюс».
Російським ЗМІ вдалося розшукати синів Нужина – Іллю та Микиту. Вони розповіли, що, перебуваючи в колонії, батько підтримував з ними зв’язок.
Євген – уродженець Казахстану, дитиною переїхав із батьками до Росії. Після армії пішов служити у внутрішні війська, але через кризу 90-х звільнився, приєднався до бандитського угруповання. Під час перестрілки вбив одну людину і поранив іншу.
Із ув’язнення мав вийти 2027 року. Погодився приєднатися до «групи Вагнера», коли до колонії для набору найманців приїхав Євген Пригожин.
Сини вважають, що батько тоді задумав утекти в полон, бо весь час казав їм, що йти воювати проти України не можна, що цю війну вигадав Путін, а нам вона не потрібна. Ілля та Микита підтвердили сказані батьком в інтерв’ю слова, що в Україні вони мають родичів.
Після того як Євгена відправили до «групи Вагнера», родина втратила зв’язок з ним. У своїй останній промові Нужин казав, що його нібито викрали у Києві. Радник глави Офісу президента Михайло Подоляк в інтерв’ю каналу «Дощ» повідомив, що Нужин добровільно пішов на обмін.
Колишній депутат Держдуми Ілля Пономарьов називає цю історію «розведенням російських спецслужб». Нібито Нужина хотіли ввести до російського легіону, який воює за Україну, але він не пройшов перевірку на поліграфі та був заарештований. Вбито в Росії в пропагандистських цілях.
Наступного дня після того, як відео зі стратою Нужина з’явилося у соцмережах, Євген Пригожин прокоментував: «У цьому шоу видно, що він не знайшов щастя в Україні, а зустрівся з недобрими, але справедливими людьми. Мені здається, цей фільм називається «Собаці — собача смерть». Прекрасна режисерська робота, дивишся на одному диханні».
Тепер він називає Нужина «агентом» ЦРУ, спеціально посадженим до колонії на 27 років, щоб бути використаним у потрібний час.