Фото: Ратынский Вячеслав/УНИАН
Двері СІЗО тихо рипнули. Фігура в чорному прослизнула через щілину і, пригинаючись, пробігла до того самого чорного джипа. Дверцята зачинилися, машина рушила з місця. «Відпрацюєш день — повернешся вночі, — сказав чоловік, простягаючи фігурі ретельно загорнуту в поліетилен фомку. – За п’ять днів вийдеш під заставу як біла людина».
Увечері тієї ж доби господарі будинку в Липовцях з жахом дивилися на дірку у стіні, де вранці залишили повний коштовностей та грошей сейф. А вночі двері СІЗО знову рипнули, пропускаючи чорну фігуру всередину тюремного двору.
Це не сюжет детективного фільму, хоча дуже підходить. Ці події реально могли статися у травні 2019 року. Принаймні у таке повірив Вінницький районний суд, засудивши до 9 років ув’язнення обвинуваченого у крадіжці, яку той скоїв, офіційно перебуваючи під вартою у Лук’янівському СІЗО.
Не вивозили, не виходив
Першого травневого дня депутат Липовецької місцевої ради святкувала день народження. Гості залишилися ночувати в просторому будинку, а на ранок усі дружно вирушили продовжувати гуляння в кафе. Повернувшись додому, господиня побачила нерадісну картину – речі у вбиральні були розкидані, зник вмонтований у стіну сейф, а зі шкіряної сумочки, яку залишила у спальні, зникли 60 000 гривень.
Поліції, що приїхала, господиня вказала на фомку, знайдену в будинку. Пізніше технічна експертиза підтвердить, що саме цим інструментом виламували двері. Але головний сюрприз чекав від експертів із ДНК: знайдені на фомці клітини належали громадянину, який у момент скоєння крадіжки утримувався у неприступних стінах Лук’янівського СІЗО. А в’язниця – не армія, тут звільнення не дають.
Начальник слідчого ізолятора божився, що ув’язненого нікуди не вивозили, втечі не було. За документами громадянин М. заїхав до камери 3 квітня 2019 року та виїхав 7 травня. Через п’ять днів після крадіжки у Липовцях якийсь благодійник вніс за нього заставу у 192 тисячі гривень.
Сам «герой» теж присягався і божився, що далі камери не виходив. Мовляв, за те, на чому впіймали, судіть, а чуже не вішайте.
Версія 1: підстава
ДНК-профіль М. був внесений до картотеки у 2014 році, а свою кримінальну кар’єру цей громадянин почав на десять років раніше, отримавши першу умовну судимість, а потім ще шість реальних. Гастролював по всій Україні. Ну просто як у старому веселому кіно: вкрав — випив – у в’язницю… Тільки тим, у кого вкрав, було невесело.
У 2019 році до «діда Лук’яна» М. потрапив за участь у розбійному нападі. Для спільників по кримінальному цеху і не «у падлу» підставити товариша – все одно сяде. Ось і підкинули на місце злочину фомку зі слідами його пальчиків або перенесли ці пальчики з якогось іншого предмета. Сам М. говорив, що ці сліди він міг залишити на ломику років п’ять тому.
Однак у судовому рішенні наводиться думка експерта, який стверджує, що ймовірність штучного перенесення клітин дорівнює нулю. А якщо припустити, що фомку з пальчиками принесли до будину, то для цього були потрібні дуже стерильні умови. Навіть рукавички залишили б слід.
Версія 2: змова
У вкраденому сейфі зберігалася ціла купа ювелірних виробів із золота та дорогоцінного каміння. Також долари, євро, шекелі, національна валюта. Загальну шкоду оцінили майже у 4 мільйони гривень.
Мисливці знали, за чим йшли. І з режимом дня народження господині, розташуванням сейфа, схоже, були знайомі. М. мав славу професійного зломщика пластикових вікон, от і «позичили» майстра на добу у співробітників СІЗО. І фомку він тримав голими руками спеціально, і на місці теж залишив. Знайдуть пальчики, а у підозрюваного – залізне алібі!
Тільки противний прокурор поламав усю картину – відкрив кримінальне провадження щодо самовільного виходу ув’язненого з умов СІЗО за сприяння співробітників установи.
— Мене особисто зацікавив факт внесення застави за кілька днів після крадіжки. І деякі інші моменти також, — прокоментувала ситуацію на умовах анонімності одна із суддів апеляційного суду. – У принципі, я згодна з позицією прокурора, тут є з чим розбиратися. І згодна, що суд поставив слова захисту під сумнів.
А все вже знищено!
У рамках нової справи про самоволку у квітні 2020 року у київському СІЗО провели обшук. І виявилося, що записів камер, якими має бути утикан ізолятор, за травень 2019 року немає. Відеоінформація зберігається лише 14 днів. Це вам не кінокласика, щоб берегти її нащадкам.
І журналу виходу та входу до ізолятора за той період теж не виявилося. Організатори афери, якщо вона була, добре знали місцеві порядки.
– Якби прокуратура виявила службовий умисел, назвала винних, тоді рішення суду мало б підстави, – каже адвокат засудженого Євген Головенко. – А так доказів немає, є офіційні документи, коли мого клієнта завезли до СІЗО та коли випустили. Ми подаватимемо апеляцію.
Сусідів по камері знайти не змогли
Здавалося б, що простіше: опитайте народ, який сидів разом із М. у камері. Це ж не одинаки в ізоляторі СБУ. Але й тут провал… — у пам’яті нашого М. Рецидивіст не згадав імен сусідів по нарах. Окрім одного.
— Ми заявили допит цієї людини у суді, стали її шукати, але не знайшли. Довелося відкликати клопотання. Ми також запросили до СІЗО список осіб, які перебували з моїм клієнтом у камері, але нам відповіли, що такий облік не ведеться.
Те саме підтвердив нам і колишній керівник пенітенціарної служби Сергій Старенький.
— Покамерного обліку справді немає. Таку інформацію можна отримати з реєстру засуджених, який веде Мін’юст, але цей реєстр запрацював лише у 2020 році.
Ну просто не в’язниця, а провал у четвертий вимір!
До речі, про провал. Якщо ви думаєте, що масивні ворота та КПП у «Лук’янівці» – це єдина можливість увійти та вийти, то ви помиляєтесь. Не скажемо де, але є й інші двері – підтверджено працівниками ізолятора.
На завершення скажемо, що з передбачуваних спільників М. встановили лише одного, який контактував телефоном і з ним, і з донькою постраждалої. Як пише «Судовий репортер», у цієї людини виявили схованку з ювелірними виробами, але депутат не впізнала своїх речей. Вкрадені скарби вважаються незнайденими.
А може таке бути?
Якщо нам покажуть такий сюжет у кіно, буде цікаво. Якщо він насправді підтвердиться, то не дуже. Тому що серія нерозкритих крадіжок та пограбувань теж може бути наслідком бізнесу «Бандит напрокат».
— Я у цей час працював у системі і скажу, що таке неможливо. Як мінімум на 99% відсотків неможливо, щоб ув’язненого випустили із СІЗО для якихось цілей, — каже екс-перший заступник голови Державної кримінально-виконавчої служби Володимир Мелюхов.
Дещо іншої думки екс-глава пенітенціарної служби Сергій Старенький:
– Років вісім тому теж би сказав, що не може бути, але наразі скажу, що все можливо, – каже юрист і нагадує живий приклад, про який писала «КП» в Україні».
У 2016 році із СІЗО у Кропивницькому зник знаменитий ув’язнений Дмитро Тичков – аферист та хакер. Знаменитий тому, що у 2013 році він намагався влаштувати втечу на гелікоптері з 49-ї колонії. Тоді план зірвався, Тичкову додали термін та посадили до сектору максимального (!) рівня безпеки на території Кропивницького СІЗО. Тобто навіть не до самого ізолятора, а до в’язниці, де утримуються особливо небезпечні злочинці та довічні.
І ось Тичков зник — ніби розчинився у повітрі. Про НП доповіли лише через два дні – чи самі пропажу шукали, чи теж чекали, що повернеться.
Таємниця ця й досі покрита мороком. Хоча було відкрито справу та проводилися службові розслідування.
БУВ ВИПАДОК
Адвокат Олександр Сирота вважає, що апеляційна інстанція, найімовірніше, скасує вирок Вінницького районного суду.
– Все будується на одній експертизі, а експерти можуть помилятися або підлаштовуватися під слідство, – каже юрист. – Я вважаю такі події вкрай малоймовірними, але можу навести приклад зі своєї практики. Щоправда, це було в 90-ті роки.
Тоді наш співрозмовник працював слідчим у районному управлінні міліції. Впіймали угруповання серійних квартирних злодіїв: уродженця Грузії, Абхазії та навідника-українця.
— У мене було три епізоди, я їх відпрацював, а потім приєднали решту. Справа наближалася до суду, як раптом приходять зі служби внутрішньої безпеки та кажуть, що мене хочуть бачити у СБУ. Я подумав, що зникли якісь речові докази, таке траплялося. Але в СБУ мені показують фотографії: українець та грузин сидять у кафе, у ресторані, хоч перебувають під вартою. Виявилося, що їх випускали із СІЗО, щоб вони планували крадіжки. Зокрема, цілилися на квартиру заступника голови суду.