Фото: facebook.com/Ю.Прилипко
На сайті Верховної Ради повідомили, що загарбники вбили голову Гостомельської громади Юрія Ілліча Приліпка. До останньої хвилини він був у охопленому боями місті, роздавав людям ліки та їжу.
Разом із Приліпком загинули волонтери Руслан Карпенко та Іван Зоря.
Вірив у справу, яку розпочав
Зв’язків із Гостомелем, як і прилеглими містами, немає. Звуки вибухів та канонади, які доносяться до Києва, свідчать, що бої продовжуються.
– Ми отримуємо інформацію, наскільки це можливо, з інтернету, – розповіла «КП в Україні» заступник голови облдержадміністрації Київської області Тетяна Семена. – Звістка про загибель Юрія Приліпка стала страшним ударом. Я його добре знала. Юрій Ілліч не був публічною людиною, не прагнув рекламувати свою діяльність, але неймовірно багато робив для свого рідного краю.
Тетяна Семенова каже, що Юрій Приліпко мріяв і конкретну мету: зробити Гостомель містом обласного значення.
— Коли він до нас приїжджав, він завжди доводив, яку користь це принесе області. Спокійний, розважливий, не люблячий панічних рішень, він завжди вірив у справу, яку розпочав. І те, що Юрій Ілліч залишався на своїй посаді у своєму рідному Гостомелі до кінця – це так для нього природно. Він вірив у перемогу, але ось до неї не дожив.
Останні пости Юрія Приліпка у Фейсбуці як ніщо інше свідчать, що він намагався прикрити собою людей, які не змогли виїхати та залишилися. Ось він повідомляє, що прибула допомога продуктами, ліками та вказує свої особисті телефони. Ось радіє, що до Горенки привезли генератори: «Роздаємо!».
– Боляче бачити, а зараз ми й бачити не можемо, тільки думати, що росіяни зробили з Гостомелем, – каже мешканка Києва Ірина Розділ. – Ми через нього багато років їздили на дачу. Так ось на власні очі бачили, як із типового навколостоличного села Гостомель перетворюється на справжнє місто – гарне та зручне для життя.
Не сховався, не ухилився
Тепер мрія Юрія Приліпка здійснилася. Гостомель став містом і не просто містом – містом-героєм. Разом такими великими містами як Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, як Волноваха, що пізнала все горе війни.
У Гостомелі та навколишніх селах Юрія Приліпка найчастіше називали Іллічем. І друзі, і вороги. Просто, по-народному – як сусіда, з яким буває то світ, то сварка. Тетяна Сергєєва каже, що Приліпко мала свою опозицію. Але на те й політик, щоб тримати свій бік, не кидаючись між нашими та вашими.
На сайті Гостомельської громади Прилипки не приписують лаври святого чи праведника. Але кажуть, що ні жадібним, ні пихатим він ніколи не був. Найголовніше, що у тяжку хвилину не відштовхне, не відвернеться спиною. Ось і зараз не сховався, не ухилився, не пішов пересиджувати в підвал. На гуманітарний коридор надії вже не було, а довірені йому люди опинилися на межі загибелі без їжі, ліків та води.
У Гостомелі не запрошують на похорон свого старости. Просто просять згадати та помолитися.
Життєвий шлях
Юрій Приліпко народився у Гостомелі у 1960 році у семи робітників. Після 8-го класи школи вступив до технікуму за спеціальністю «механізатор меліоративних робіт». Військову службу проходив у складі радянських військ у Німеччині.
Трудовий шлях розпочав водієм автобази. У 90-х роках зайнявся підприємництвом.
Протягом трьох останніх скликань був депутатом Ірпінської міськради. Селищним головою Гостомелю обрано у 2015 році.
Нагороджений золотим хрестом «Георгія Побідоносця» УПЦ Київського патріархату, має багато подяк, грамот та дипломів від державних органів, громадських організацій за меценатство у розвитку культури, освіти, медицини та спорту.
Разом із дружиною виростив сина та двох дочок.