Бо саме родина найпершою зустрічає ветерана / ветеранку та може надати найбільший ресурс для відновлення. А якщо близькі не готові прийняти його / її зміни, то на яку допомогу сподіватися від інших?
Насправді, чекати рідну людину з фронту – завдання складне. Страх утрати, постійна тривога накопичуються та можуть формувати травматичний досвід. А коли близький нарешті повертається додому – то все не закінчується, адже й тут він ще якийсь час продовжує «воювати». Сім’я може полегшити цей процес адаптації, якщо заздалегідь опанує правила спілкування.
«Важливо розповісти ветерану, що змінилось вдома, поки він був відсутній. Можливо, дитина ходить в іншу школу, спеції тепер стоять в іншій шухляді, а дружина / чоловік лягає спати о 21 замість 23. Після повернення ветерана його партнерка або партнер хоче відпочити, але йому це так само потрібно. Кожен очікує на розслаблення, і всім треба час», – пояснює Наталія Умеренкова, очільниця Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.
Більше таких рекомендацій для взаємодії з повагою до гідності та досвіду кожної людини.
У спеціальному розділі «Довідника безбар’єрності» – «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія»: https://bit.ly/3JKOTal
Та у створеному на його основі однойменному освітньому серіалі, який можна переглянути на Дія.Освіта – https://bit.ly/3UYvZSK або на YouTube Ти як? – https://bit.ly/4aZfBZ0
Проєкт реалізовано у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської.
А ось кілька загальних рекомендацій, спрямованих на покращення сімейного мікроклімату.
Треба прийняти людину «іншою». Усвідомити зміни, які відбулися або відбудуться після повернення із зони бойових дій.
«Не можна кричати на військового, постійно йому дорікати – ти поганий і так далі. І так само не можна йому створювати ідеальні умови: все, ведмедику мій, буду тебе оберігати зі всіх сторін», – розповідає в одному з епізодів серіалу Данило Кравець, військовослужбовець, звільнений з полону.
У сім’ї має панувати атмосфера довіри. Дуже важливо зберігати спокій, проявляти терпіння та повагу.
«Упродовж майже двох років, що чоловік був на фронті, ми завжди ділилися своїми думками, почуттями та відчуттями. І після його повернення наші відносини не змінилися. Можна навіть сказати, що вони стали ще ближчими, теплішими, ріднішими, ніжнішими. Бо цінність життя після перенесеного зросла і ми цінуємо кожну хвилину, що спілкуємося одне з одним», – говорить Тетяна Пономарь, дружина ветерана.
Не залучайте захисника / захисницю до роботи з фахівцем з ментального здоров'я, якщо він / вона до цього не готові.
«Звернення до психолога – це прояв сили. Цьому є п’ять причин. Перша – лише сильна людина може попросити про допомогу. Друга – сила в дії, втіленні рішення в реальність, як-от пошук фахівця. Третя сила – почати, зустрітись з проблемами, а не уникати їх. Четверта – прийти на консультацію. І п’ята сила – не відступитись, коли на консультації доведеться розбирати щось болісне та важке. Це все – прояви сили», – пояснює Родіон Григор’ян, військовий психолог.
Окреслюйте власні кордони та не переходьте особисті межі учасників війни.
«Обійми – щирий спосіб самовираження. Але він може бути нетактовним і недоречним, тому ніколи не робіть цього зненацька. Спитайте, чи не проти захисник / захисниця обійнятись, не підходьте ззаду, не кричіть. Попередньо перевірте, чи людина не зайнята, і чи це взагалі доречно», – наголошує Katerina Timakina, старша фахівчиня з психічного здоровʼя Veteran Hub.
Слід створити умови та сприяти тому, щоб людина із бойовим досвідом знайшла власний спосіб адаптації до мирного життя. І бути готовими, що пріоритети можуть змінитися, адже учасники війни часто роблять переоцінку свого життя і сімейних стосунків.
«У нас після того, як я повернувся і почав більше часу проводити з родиною, наприклад, двійня народилася», – ділиться Дмитро Кулібаба, військовослужбовець 114 бригади ТРО.
Важливо! Є наслідки бойового досвіду, які серйозно впливатимуть на родинний затишок. Це проблеми зі сном, алкоголем, контролем, в інтимних стосунках або сімейне насилля. Вони не обов’язково можуть виникнути, але якщо вже з’явилися – треба діяти. Як саме – гортайте картинки у цьому дописі, вони точно стануть у пригоді.
Освітній серіал «Люди з досвідом війни. Гідність. Взаємодія» створено з ініціативи Міністерство цифрової трансформації України у межах комунікаційної кампанії «Ти як?»Всеукраїнської програми ментального здоров’я – ініціативи першої леді Олени Зеленської. Проєкт реалізовано за підтримки Координаційний центр КМУ / Mental Health UA, ГО «Безбар'єрність» та компанії Visa – учасниці спільноти «Бізнес без бар’єрів».
#bezbariernist #безбарєрність #barrierfree
#бізнесбезбарєрів