Учора, 30 липня, відзначався Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми.
Генеральна Асамблея ООН започаткувала цей День у 2013 році, щоб привернути увагу до глобальної проблеми – сучасне рабство та важке становище жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами злочину.
Україна стала першою з країн Європи, яка ще у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми.
На жаль, навіть у ХХІ ст. це кричуще порушення прав людини не втрачає актуальності. Війна, розв’язана росією, погіршила ситуацію.
Як всередині країни, так і за її межами українці, які тікають від війни, шукають роботу та намагаються влаштувати життя на новому місці, ризикують стати потерпілими від торгівлі людьми.
Сьогодні поняття «торгівля людьми» включає в себе сексуальне рабство, трудову експлуатацію та нелегальну трансплантацію органів.
Важливо відразу відрізняти ознаки торгівлі людьми:
— у людини забрали паспорт або інші документи;
— позбавляли вільного пересування та спілкування з рідним;
— пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей;
— погрожували, били, ґвалтували, знущалися або чинили психологічний тиск;
— за допомогою фізичного чи психологічного насильства примушували виконувати роботу, якою особа не хотіла займатися;
— примушували відпрацьовувати вигадані борги;
— працю людини використовували, не виплативши повністю або частково обіцяної заробітної плати;
— людина не мала можливості за власним бажанням кинути роботу;
— примушували працювати понаднормово, при цьому реальні умови роботи були значно гірші, ніж обіцяли;
— попри волю людини примушували жебракувати, здійснювати злочинну діяльність або використовували у збройному конфлікті та ін. схожі дії.
Жертвою торгівлі людьми може стати будь-хто, будь-яка людина, незалежно від статі, віку, соціального статусу, рівня освіти тощо.
Важливо знати, що робити у ситуації, коли ви чи ваші близькі у небезпеці.
Перш за все, необхідно звертатися на урядову «гарячу» лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей — 15-47.
Також допомогу можна отримати за номерами, які вказані в інфографіці.
Поширюйте, можливо, це допоможе комусь уникнути біди.
Детальніше — на сайті Міністерства соціальної політики України: https://bit.ly/3YqpDyS