Люди в Нововолинську зупиняються біля стіни надії — місця, де кожен погляд наповнений спогадом, вірою й болем. Тут обличчя наших захисників, які зникли безвісти або перебувають у полоні. Містяни приходять, схиляють голови, мовчки торкаються поглядом фотографій — і тим самим ніби підтримують родини, які щодня чекають на звістку.
Стіна надії з’явилася в Нововолинську як символ віри у повернення кожного героя. З часом вона поповнюється новими іменами — і кожне з них нагадує, що війна триває, що за кожною світлиною стоїть чиєсь життя, дім, сім’я.
Це місце стало тихим осередком пам’яті та молитви. Воно нагадує: наш обов’язок — не забувати, чекати і вірити. Ми всі мріємо про день, коли стіна не поповнюватиметься новими фото, а кожен воїн повернеться до своєї домівки.
