Останній листок на гілці тримається за осінь так, ніби не хоче відпускати. Серед холодного вечірнього неба він світиться жовтим полум’ям — тихим, але впертим, маленьким символ тепла у прохолодному вечорі.
Осінь повільно відходить, лишаючи нам такі мить, де природа ніби затримує подих перед зміною пори року. І поки зима ще не вступила в свої права, листок продовжує триматися, нагадуючи про внутрішню стійкість і те світло, яке зберігається навіть тоді, коли навколо темніє.
Джерело