Магомед Магомаєв — лікар-хірург, голова профспілки Нововолинської лікарні, який народився на Кавказі, вивчив українську мову, прийняв християнство і багато років служить місцевій громаді.
Історію лікаря та депутата міської ради пишуть на сайті Конфедерації вільних профспілок України.
Дав обіцянку мамі і виконав
Один епізод із шкільної юності закарбувався у пам’яті Магомеда Джамбулатовича на все життя. Будучи дев’ятикласником, перейнявся тим, що старшій сестрі треба робити операцію, а немає грошей. Мамі, яка на той час одна виховувала чотирьох дітей (тато помер, коли Магомеду було 12 років), довелося продати корову-годувальницю. Саме тоді, бачачи сльози найближчої людини, вирішив: стану лікарем і намагатимуся допомагати рідним.
Спочатку планував реалізувати свою мрію у Львові. Але ходили чутки, що за вступ до медінституту потрібно заплатити 5 тисяч карбованців. Це була захмарна сума, тому хлопець із невеличкого села далекого Кавказу поїхав пробувати свої сили в Київ. Каже, чомусь тягнуло його в Україну. Пригадав, як вони, шестикласники, до якоїсь революційної дати інсценізували твір, де представляли 15 республік СРСР. Тоді Магомед презентував Україну, вивчив українську пісню і читав текст українською. Відтоді наша країна та її мова стала близькою й рідною дагестанцю Магомаєву. Він навіть змінив мусульманську віру на християнську, аби слово Боже було більш зрозумілим.
Після завершення навчання клінічну інтернатуру проходив у Києві — це були перші серйозні кроки у професію. У Нововолинську, куди приїхав із дружиною Тамарою, з невеликими перервами трудиться вже більше 30 років.
«Не матеріальне визначає людину, а духовне»
Про рішення перейти у християнство, яке прийняв у стінах одного із монастирів Волині, розповідає з особливим трепетом. Віру в Бога йому прищеплювала мама, яка привчала дітей протягом місяця перед великим святом Курбан-байрам постити три дні на тиждень. Чи дотримувався цих настанов, достеменно не може сказати. Однак знає, що в юності був переконаним атеїстом, якому здавалося, що наука дає відповіді на всі питання. Згодом, особливо після того, як у якості лікаря побував на Чорнобильській АЕС, ці погляди різко змінилися. Найчастіше бував у Низкиницькому Успенському соборі, куди допомагав добиратися бабусі дружини Варварі (вона згодом пішла служити в монастир).
Тут у нього ніби щось всередині відкрилося. Про це й сказав на своєрідній сповіді муллі в Махачкалі, де просив дозволу на зміну віри. Священник виявився мудрим.
«Бог один, – мовив він. – Якщо ти не збираєшся повертатися додому – молись у місцевих храмах. Головне – роби це щиро».
Розмова з духівником посприяла зміцненню віри молодого хірурга. Він з великим запалом почав перечитувати релігійну літературу з іудаїзму, мусульманства, християнства. Душа прагнула все більшого пізнання. Дійшов висновку, що кожну релігію треба поважати, як і кожен народ. У Дагестані, територія і кількість населення якого трохи більші за Волинську область, проживають люди, які розмовляють на понад трьохстах мовах. До речі, Магомед за точнішим визначенням – даргинець.
Зло можна вилікувати лише любов’ю
У кумедні ситуації, пов’язані зі своїм прізвищем, потрапляв не раз. У студентські роки його часто запитували: «Муслім Магомаєв твій родич?». На це Магомед ствердно кивав головою, бо хто б не хотів мати такого популярного на той час свояка? У їхній групі, до слова, навчалася також Тетяна Синявська. Тому не раз були з нею у центрі уваги.
Чимало траплялося прикрих казусів, пов’язаних і з українською мовою. Під час однієї поїздки додому на Кавказ на митниці поцікавилися, чому у графі «громадянство» записано «громадянин України».
Тоді довелося відповісти різко: «А вам яке до цього діло?». Не боявся відстоювати українську мову, коли чув репліки на зразок «Ти ще, виявляється, й українську вивчив!»
“Але при тому знаходяться такі, хто дорікає, що ви не дуже добре спілкуєтеся українською, — продовжую тему.
Вважаю, варто висловлюватися тією мовою, яку краще знаєш. Бо попри все іншомовний акцент у мене все ж залишився… Але разом з тим переконався, що є люди, які лише шукають зачіпку, аби когось принизити. Та я не ображаюся – вважаю, що їхня душа просто не дозріла до справжнього розуміння добра і зла в цьому світі. Впевнений: зло можна вилікувати лише любов’ю”.
На операцію треба брати… молитву
Магомеда Джамбулатовича можна слухати годинами. Передусім — як мудрого лікаря, який завжди дасть слушну пораду. Тому хірург Магомаєв добре відомий не лише у Нововолинську, а й за його межами. Хист поставити діагноз майже безпомилково має зі студентських років. Тоді колеги прозвали Магомаєва «професором». Сам він цей феномен пояснює так: є вищі сили, які керують нашими відчуттями, думками, знаннями і вміннями.
Медик добре обізнаний з методикою водолікування, про що кілька років тому розповідав нововолинцям у добірці матеріалів у місцевій газеті. Як людина толерантна, вихована знає, що хворому можна допомогти навіть словом і поглядом. Переконаний, що йдучи на операцію, треба брати із собою… молитву.
А ще він не раз виступав у ролі своєрідного арбітра у політичних чварах, які виникають на сесіях міської ради (нововолинці вдруге обрали його депутатом).
Цікаво спілкуватися із цією високоосвіченою, глибоко ерудованою людиною, яка життєву формулу «Духовність визначає все» упевнено втілює на практиці. І своїх двох дітей – Рустама й Альону, котрі, як і батьки (дружина – педіатр), також стали лікарями, завжди навчав: «Не смійте ніколи говорити, що вам хворий щось винен…»
Нашим чоловікам у нього варто повчитися надзвичайно глибокої поваги до жінки. Ось ряд висловів, які сміливо можна назвати афоризмами: «Найбільша цінність – це мама і земля», «Жінка – вище за все на землі», «Земля тримається на жінці», «Маму уособлює жінка», «Гроші понад міру – це прояв зла», «Відсутність інформації людину притуплює», «Совість – це чистота душі. А душа – це Господня частинка».
«Коли жертвуєш собою заради інших»…
Магомед Джамбулатович радо приймає у своєму домі рідних, які майже щороку приїжджають із Дагестану, та друзів. Дається взнаки кавказька гостинність.
А ще у вільний час захоплюється філософською літературою, слухає класичну музику, із сім’єю виїжджає на природу. Непримиренний до проявів хамства і безкультур’я Магомаєв ніколи не промине, коли бачить якесь неподобство. Дивується, як у нинішній час можна влаштовувати гучні застілля з феєрверками на тисячі гривень. Маєш зайві гроші – віддай нужденному: у притулок, на війну, в госпіталь. Був приємно здивований, як відпочиває молодь в італійському містечку (доводилося їхати в цю середземноморську країну, щоб заробити грошей). Там – притишена музика з певної години, порядок. У наших сусідів-поляків не бачив на вулиці людини із пляшкою пива і не чув нецензурних слів. Каже, Всевишній кожного разу дає нам можливість вибирати між Добром і Злом.
Він ніколи не ховається за спини інших. Під час Революції гідності стояв із сином на Майдані, гостюючи в Дагестані, також був в епіцентрі сумнозвісних подій, які там відбувалися. Не допомагали жодні наполягання рідних залишитися вдома… Свої інколи відчайдушні кроки пояснює просто: «Коли жертвуєш собою заради інших – це крок до Раю»….
матеріал підготувала Алла Лісова для видання “Волинь”