Назарію Захарчуку з Нововолинська лише 21. Але він щодня підіймає десятки кілограмів металу, зазирає під люки і — головне — тримає на плечах велику відповідальність і частинку спокою цілого міста. Слюсар аварійно-відновлювальних робіт у дільниці каналізаційних мереж КП «Нововолинськводоканал», Назарій прийшов на підприємство без досвіду. Але з одним важливим ресурсом — щирим бажанням працювати і вчитись.
Історію Назарія розповідає Нововолинськволодоканал.
Десятки кілограмів металу, боротьба з вологими серветками й чітка дисципліна, де головне – безпека і комфорт людей, – Назар тримає цей темп. Підтримують хлопця і передають йому секрети ремесла досвідчені «водоканалівські діди» (в прямому і переносному значенні).
Залізний гак – головний робочий інструмент Назарія. Щодень він у складі бригади обходить район і перевіряє люки. Відкриває кришку, дивиться, прислухається: якщо вода дзюркоче – місто живе спокійно, якщо кумкає – викликає хлопців із тросами.
За день Назарій може піднімати до 2 тонн. Але каже: головний його інструмент – навіть не залізний гак, а залізна витримка. Бо найважче не люки підіймати, а пояснювати людям: «Не кидайте вологі серветки в унітаз!»
Вони слухають… кивають… і наступного дня знову вологі серветки повертаються.
«Бути водоканалівцем – це не тільки сила, а й відповідальність. Бо кожен відкритий люк – це моя і ваша безпека», – каже Назарій.
На підприємстві щиро сподіваються, що приклад Назарія надихне й інших хлопців його віку працювати у водоканалі. Адже тут – не тільки стабільність і важлива місія для громади, підприємство надає бронювання.
Назарій та його колеги працюють злагоджено і завжди стараються залишатися на позитиві. Бо навіть у каналізаційних мережах можна знайти трохи світла й добрий настрій.
Джерело