25-го вересня на стадіоні СОКу «Шахтар» відбувся футбольний матч чергового туру Чемпіонату Волині між командами «Шахтар-Нововолинськ» – ФК «Камінь-Каширський».
Нововолинська команда впевнено перемогла суперників з рахунком 4:1. Під час матчу вдалося зібрати 4120грн. Всі кошти будуть передані ГО”Укриття”, повідомляють у фейсбуці ФК “Шахтар”.
Як зазначає Дмитро Панфілов у фейсбук-спільноті “Буденний Нововолинськ”, хоч погода була гарною, але людей на стадіоні було небагато.
Фанати Нововолинської команди всю гру підтримували “Шахтар-Нововолинськ”, також з трибуни фанатського сектору було чути слова підтримки Максима Романюка – полоненого нововолинця з Маріупольського гарнізону.
“Багато наших героїв залишаються в полоні. Серед цих полонених мій друг з “Азова”, наш нововолинець Максим Романюк”, – пише Дмитро.
Ще перед Майданом Максим був активним молодим патріотом своєї Держави. Активно займався спортом, проводив і був учасником багатьох тогочасних, патріотичних заходів.
“Пам’ятаю, як він мріяв відкрити свій спортзал, щоб безкоштовно тренувати молодь (він має пояс по карате), а ще підписати контракт в армію, бо будучи на службі в армії (2010 роц) і відчув, що армія це його. Я все казав Максу, щоб не йшов на контракт бо в тогочасній армії нічого не платили”, – розповідає Панфілов.
Коли прогримів Майдан, то Макс не зміг бути осторонь цих подій і вирушив з побратимами в Київ. Після перемоги Майдану, події на сході України почали розвиватися доволі швидко, почалася окупація Криму і проголошення квазіреспублік(ЛДНР).
Вже тоді почали збиратися перші добровольчі батальйони і Максим не став довго чекати та вирушив на війну. Був оборонцем Маріуполя 9-го травня 2014 році. Звільняв місто в червні, був в Іловайську, звільняв Мар’їнку, брав участь в Широкинській операції.
Після цього він звільнився з “Азова” спробував знайти себе в цивільному житті, почав багато працювати, допомагати побратимам по волонтерстві, займатися громадською діяльністтю, був активним учасником різних заходів, познайомився з майбутньою дружиною і створив сім’ю.
Також виконав свою давню мрію і за допомоги свого тренера Сенсея (Андрій Фафлей) почав тренувати дітей. Але Макс-воїн, він не зміг знайти себе в цивільному житті і почав сумувати за армією і через деякий час він знову опинився в лавах полку “Азов”.
“Пам’ятаю, як з ним розмовляли по телефоні і він говорив “Нарешті я відчуваю себе на своєму місці”. Коли почалася повномаштабна війна, Макс, коли телефонував до мене, то казав: “все нормально я цілий і здоровий” і ще сміючись добавляв “не голодний і в шапці”.
То пізніше я дізнався, що він, будучи пораненим, продовжував підтримувати свою сім’ю та побратимів своїм оптимізмом і життєрадісною енергією”, – пише Дмитро.