9 лютого. Понеділок. Обід. Селище Благодатне в цю пору найбільше відповідає своєму найменуванню. Оточене білосніжними полями з поодинокими териконами. Залите морозним сонцем. Тихе.
Рівні рядки рудих двоповерхівок, «сталінок», які збудували тут для родин шахтарів у 1950-ті, заспокоюють своєю симетричністю, однаковістю. Будинок культури з височенними колонами, що нагадують давньогрецький храм, а якщо придивитися ближче, то сталінський ампір — геть суперечить уявленню про те, який вигляд має мати село чи то селище. Ще й зграї голубів, які здіймаються в небо, сполохані, — ну геть місто. Спокійне. Благодатне (колись, до речі, з назвою — Жовтневе), пише misto.media.
Тільки сірий намет цілодобового мобільного пункту незламності, який розтягнули у самісінькому центрі, а ще генератори у всіх магазинах навколо, що разом утворюють гуркотливу какофонію, але швидко стають білим шумом, нагадують про нічні російські обстріли.
У вечір із 6 на 7 лютого 2026 року російські дрони атакували критичну інфраструктуру Нововолинської громади. Найтяжче тоді довелося жителям Благодатного. Майже добу селище було без світла, з них близько 12 годин — без тепла та води.
Як тільки громада оговталася, росіяни вдарили знову — в ніч із 8 на 9 лютого. У понеділок зранку мер Нововолинська Борис Карпус повідомив: 80 тисяч абонентів Нововолинської громади та навколишніх сіл залишилися без електроенергії.
9 лютого ми відвідали Благодатне і запитали у його жителів, як вони справляються із наслідками ворожих обстрілів.
«Включилися всі». Субота–неділя
«А куди їхати, щоб говорити про наслідки обстрілу в Благодатному? Хто найбільше допомагав?» — запитували у місцевих.
«Будинок культури і церква „Спасіння“», — чули у відповідь.
Ці дві організації найперше стали пунктами незламності для громади і прийняли людей зі світлом, теплом, водою і подовжувачами. Разом із ними — благодійна організація «Господиньки», членкині якої зазвичай готують їжу бійцям на фронт.
«Було гучно, страшно, і одразу зникло світло. Благодатне стало темне. Війна вже чотири роки, але раніше тут було тихо. Ми не звикли до таких ситуацій і, чесно, не були стовідсотково готові. Навіть не мали свого генератора, екофлоу», — згадує перший обстріл у ніч 7 лютого Надія Несенчук, директорка селищного Будинку культури.
Попри це, каже жінка: «Включилися всі». Працівники ДСНС привезли генератор із паливом, до якого під’єднали Будинок культури. У його стінах відразу почали приймати жителів Благодатного, які могли погрітися, зарядити гаджети, перекусити й випити води.
У той час комунальники розчистили площу перед спорудою, де розгорнули цілодобовий мобільний пункт незламності. Місцеві підприємці надали обладнання для освітлення від генераторів. А встановлювати лампочки та прожектори на волонтерських засадах зголосився тамтешній електрик. Прихожани церкви «Спасіння» тим часом підвезли бутлі з водою.
Будинок культури в той день прийняв понад півтисячі людей. Хтось увесь день сидів за ноутом — працював, хтось підзаряджав телефон і йшов. Поверхами будівлі гасали діти: вони тут свої, у них тут після школи діють найрізноманітніші гуртки. Порозходились всі аж о 22-й.
«Ми справилися і справляємося. Аби не гірше», — трохи сумно всміхається Надія Несенчук.
У неділю, каже, видихнули. У більшість будинків повернули світло, тепло, воду, почали діяти графіки погодинних відключень. ДСНС привезла 300 пледів, які роздавали людям і розвозили по домівках тих, хто не може прийти самотужки, з ким працюють соціальні служби.
«Спасіння»
Ще 200 людей у суботу прийняв центр «Відродження» від протестантської церкви «Спасіння», який теж виконує роль пункту незламності.
Стіни тут розмальовані яскравими кольорами. Полиці — заставлені дитячими книгами та настільними іграми. Працівниці, Олена й Галина, пригощають нас солодким чорним чаєм і канапками.
У спокійні дні центр працює як благодійна їдальня. З 1999 року готують безплатні обіди для дітей-сиріт, дітей із родин внутрішньо переміщених осіб, а також із родин, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Приміщення — підвальне. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну слугувало укриттям для місцевих. І до сьогодні у будь-який момент церква готова відкрити двері й прийняти жителів Благодатного у своїх стінах, каже директорка «Відродження» Інна Тимчук.
«У нас дружнє селище. Одне одного біду знаємо. Хата з хатою — родина. У суботу люди приходили дружно і намагалися полегшити нам роботу: приносили подовжувачі, трійники. Молодь грала в ігри: пазли, доміно. А ввечері розвозили людей по домівках, якщо хто далі живе. Хто ближче — проводили», — згадує Інна.
«150% готовності». Понеділок
Уночі з неділі на понеділок росіяни знову вдарили по високовольтній підстанції у Нововолинській громаді.
«Ми вже були на 150% готові. Ми не знали, що таке буде, але, як кажуть, надійся на краще, а готуйся до гіршого. Всі були на своїх місцях. Генератори, паливо, вода, чайники, перекуси — все на місці», — коментує Надія Несенчук.
Із директором місцевої школи — ліцею № 9 — домовилися про спільне використання екофлоу, яке передають Будинку культури після уроків, щоб діти могли приходити на гуртки в освітлене приміщення. У понеділок, незважаючи на гучну ніч, тут все працює у звичному режимі: танцювальний, театральний, вокальний гуртки чекають на вихованців.
Коли у понеділок після обіду ми заходимо у Будинок культури Благодатного, тут тихо і порожньо. Тільки працівники. Про суботній гамір нагадують хіба плетива електричних шнурів, столи, заставлені подовжувачами, та бутлі з водою у кутках.
У мобільному пункті незламності тим часом купка дітей із телефонами біля розеток. Не хочуть йти додому, бо, як показують графіки, світло дадуть лише в 16-й. А ще — тут все нове і незвичне: від важких брезентових завісів на дверях до розкладних ліжок. Є печиво і компанія з однолітків.
У Благодатному повертаються до звичного життя. Ситуація в енергетиці громади ж досі складна. Мороз цьому сприяє. Комунальники відновлюють зруйновані мережі. У громаді все ще — труднощі з теплопостачанням. Деякі об’єкти працюють на генераторах. Фіксують також прориви теплових мереж — скрізь бригади працюють над ліквідацією.
«Прошу жителів набратися терпіння», — пише Борис Карпус і просить бути готовими до вимкнень і мати вдома запас води.
Тим часом пункти незламності відкриті для всіх, хто потребує підзарядки, гарячого чаю, ковдр.
За сумною іронією долі, мобільний пункт незламності у селищі Благодатному, що в морозну зиму змушене потерпати без світла, води і тепла через російські обстріли, стоїть на вулиці Миру…
Джерело