Не по роках зрілий, глибокий, начитаний юнак, Андрій Кицюк завжди мав чітку громадянську позицію. Ще навчаючись у Нововолинському коледжі, як згадують його однокурсники, казав, що хоче стати воїном і захищати Україну.
Він був прикладом і натхненням і для тих, хто знав його особисто, і для тих, хто просто підписався на сторінку воїна, де той ділився своїми міркуваннями й збадьорливими історіями, повідомляє Слово правди.
Завжди позитивний і життєлюбний, з прекрасним почуттям гумору, він мав дивовижну здатність підіймати бойовий дух і надихав на боротьбу.
Навіть після поранень Андрій повертався на фронт – до побратимів, до зброї. Нищити рашистів, гнати їх геть із рідної землі.
«Причина проста: бо хлопці з Волині не здаються!», – пояснював він.
Друзі розповідають, як планували з ним відсвяткувати Перемогу. На жаль, не судилося.
Нагадаємо: Старший солдат Андрій Кицюк з Нововолинська загинув на Сході. Поховали Героя 12-го жовтня у рідному місті.