131 переселенець проживає у гуртожитку Нововолинського центру професійно-технічної освіти, із них — 35 дітей. На Волинь люди приїхали із Херсонської, Луганської, Донецької областей, із Запоріжжя та Харкова.
Наразі вільних місць для поселення у цьому гуртожитку немає, розповіла комендантка Тетяна Андрієнко, пише Суспільне.
Із Селидового, що на Донеччині, родина Кондакових виїздила однією з останніх, розповідає Валентина Леонтіївна. Разом з чоловіком приїхали у Нововолинськ, бо у 1971 році жінка тут працювала на фабриці.
“У нас літаки літали, бомбили, стріляли. Від Донецька ми 40 кілометрів. І от після повномасштабного вторгнення вдома практично не ночували, стріляли, вікна сипались. Підвал був, а бомбосховища не було”, — каже чоловік Володимир Кондаков.
У Нововолинськ родина приїхала 20 лютого цього року. Усе нажите за всі роки впакували у дві валізи.
“Страшно в цьому віці опинитися в таких умовах. От тут зустріли — стіни є, тепло, вода, їжа. . Від Донецька ми 40 кілометрів. І от після повномасштабного вторгнення вдома практично не ночували, стріляли, вікна сипались”, — каже чоловік.
Валентина каже: вдома, у Селидовому, проживали у багатоповерхівці, де із червня 2022 року не було світла, опалення й газу. Онука, яка проживає у Польщі, запрошувала дідуся і бабусю до себе, але, говорить Валентина Леонтіївна, за кордоном жити не хочуть.
“Від нас ніхто ще не поїхав додому, бо в основному проживають люди, які не мають куди повернутися”, — каже керівниця місця тимчасового проживання Тетяна Андрієнко.
Родина пенсіонерів Кондакових сподіваються, що після закінчення війни повернуться додому. Там залишились могили батьків та сина.
Джерело