Фото: Getty Images Українські військовослужбовці під Бахмутом
Після взяття військами РФ Лисичанська епіцентр боїв просунувся до Донецької області — до Слов’янська та Краматорська, туди, де війна почалася у 2014 році. Тоді Україна звільнила їх.
Битва за Донбас вступила у вирішальну фазу. Після того, як російські війська захопили Сєвєродонецьк і сусідній Лисичанськ, під їхнім контролем опинилася вся Луганська область. Тепер основні бої йдуть на захід і на південь — за підконтрольні Києву міста сусідньої Донецької області. Головні з них — Краматорськ, Слов’янськ та Бахмут — мають не лише стратегічне, а й символічне значення для обох сторін.
Слов’янськ — перші бої за Донбас у 2014 році
100-тисячний Слов’янськ маловідомий за межами Донбасу. Про місто у східноукраїнській провінції знали як про грязелікувальний курорт та про малу батьківщину Леоніда Бикова, культового актора радянського кіно (У бій ідуть лише старі).
Усе змінилося у квітні 2014 року, коли Слов’янськ став першим містом на сході України, яке захопили місцеві сепаратисти — за підтримки спецслужб РФ, що Москва заперечувала. Слов’янськ став їхньою першою штаб-квартирою.
Чому саме він? Оглядачі пов’язують це з розташуванням — далеко від великих міст, але поряд із важливою міжнародною трасою M03, яка веде від Києва через Харків до кордону з Росією у напрямку Ростова-на-Дону.
Тоді група з кількох десятків озброєних чоловіків на чолі з колишнім офіцером російських спецслужб Ігорем Гіркіним, який себе називав Стрєлков, захопила в місті владу, зайнявши будівлі поліції та міської адміністрації.
Сам Гіркін у численних інтерв’ю розповідав, що вони прийшли з анексованого на той момент Криму. Мер Слов’янська Неля Штепа підтримала сепаратистів, Гіркін пізніше проголосив себе «міністром оборони» так званої «Донецької народної республіки».
Українські військові та спецслужби намагалися звільнити місто з перших днів так званої «антитерористичної операції» (АТО). Квітневі бої за Слов’янськ називають першими у війні на Донбасі. Україна провела їх невдало, втративши бійців та техніку.
Особливо запеклі бої йшли на горі Карачун — за контроль над розташованою там телевежею. Повністю звільнити місто українським військам вдалося лише в рамках наступу на початку липня 2014-го, коли Гіркін та понад півтори тисячі бійців «ДНР» були змушені втекти до Донецька. З того часу Слов’янськ під контролем Києва.
Краматорськ — штаб українського угруповання
Сусідній Краматорськ — зовсім інший калібр. Навесні 2014 року він, як і Слов’янськ, перейшов під контроль групи сепаратистів та був звільнений у середині літа. Бої довго велися за стратегічно важливий військовий аеродром, який спромоглася утримати українська армія.
Восени 2015-го місто з населенням 150 тисяч жителів стало адміністративним центром Донецької області, що залишився під контролем Києва. Туди з Донецька переїхали органи влади, також у Краматорську розташувався штаб Операції об’єднаних сил (ООС) — українського угруповання на Донбасі.
Краматорськ — відомий далеко за межами Донбасу промисловий центр сходу України. Найбільше містоутворююче підприємство — Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ), який називає себе «найбільшим у Європі» підприємством важкого машинобудування. НКМЗ випускає обладнання для гірничої промисловості, основним покупцем до війни 2014 року була Росія, потім її частка скоротилася. З перших днів відкритого вторгнення військ РФ завод не працює.
У квітні залізничний вокзал у Краматорську, через який місто залишають біженці, обстріляла російська ракета з написом «За дітей». Загинули понад 50 людей, серед них — діти.
Бахмут — Україна залишилася без власної солі
Зрештою, третє стратегічно важливе місто підконтрольної Києву частиниДонбасу -Бахмут. Він розташований на трасі Лисичанськ -Бахмут, за яку точилися бої у 2014 та 2015 роках, і вважається важливим центром постачання української армії в регіоні.
За радянських часів і до 2016 року місто називалося Артемівськ — на честь більшовика Федора Сергєєва (партійний псевдонім «товариш Артем»), вже після війни на Донбасі в рамках «декомунізації», що проводиться в Україні, йому повернули дореволюційну назву. Навесні 2014 року там майоріли прапори «ДНР», українська армія звільнила місто у липні, як і Слов’янськ із Краматорськом.
Бахмут із населенням близько 70 тисяч людей відомий за межами Донбасу двома підприємствами. Це завод ігристих вин Artwinery, один із найбільших у Східній Європі, з його відомою іза кордоном торговою маркою Крим. А також Артемсіль — розташований у Бахмутському районі гігант з видобутку солі, що покривав до 90 відсотків потреб України та один із найбільших експортерів.
Після початку відкритого російського вторгнення виробництвона Артемсолі зупинено. У зв’язку з цим в Україні зросли ціни та виник дефіцит солі. Повідомляється, що Київ її тепер імпортує, зокрема з Німеччини.
Джерело: Російська служба DW