Почав збирати безпілотники, бо хлопці чекають – хоча б одненький, хоча б два, – розказує «народний інженер»
Нещодавно віцепрем’єр-міністр, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров закликав українців долучатися до проєкту «Народний дрон», щоб збирати 7-дюймові FPV-дрони в домашніх умовах. Ця заява дуже збурила соцмережі, де почали емоційно обговорювати слова міністра. Насправді ж українці почали збирати «домашні» дрони задовго до допису Федорова. Ліпше один раз побачити, ніж сто разів поговорити. Тому ми знайшли одного з учасників курсу, який вже опанував ту науку, відправив своїх перших «пташок» бійцям, і розпитали, наскільки складно та дорого бути «народним інженером».
ХТО ШУКАЄ, ТОЙ ЗНАХОДИТЬ – І КОШТИ, І ОДНОДУМЦІВ
Ілля Бондар – професійний фотограф. До того як натрапив на допис Марії Берлінської (відомої громадської діячки, військовослужбовиці та засновниці громадської організації «Центр підтримки аеророзвідки») про проєкт «Victory Drones», паяльника в руках не тримав. «Але мені це здалося дуже гарною ідеєю, бо можна після роботи вечорами працювати і так допомагати фронту, хороший такий вклад», – пояснює він. Вирішив виділяти якісь власні кошти, потроху присвячувати вільний час безпілотникам і, можливо, залучати невеличкі донати від знайомих на комплектувальні. «Кожного ранку перша думка українця має бути: “Який мій вклад в боротьбу був вчора та що я зроблю сьогодні?”. На сьогодні для себе я обрав напрям FPV», – написав на початку грудня на своїй фейсбук-сторінці Ілля, публікуючи фото перших апаратів. А вийшло так, що вже через місяць про скромне починання Іллі заговорили знайомі і незнайомі, посипалися донати і питання, де й собі такого навчитися. Не святі горщики ліплять, відповідає фотограф, і ділиться схемою, за якою працює сам.
ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ЗБИРАННЯ ДРОНІВ
Спочатку Ілля прослухав 7 лекцій, з яких складається навчальний онлайн-курс зі збирання FPV-дронів від проєкту «Victory Drones» та компанії «Vyriy» (інженерний онлайн-курс «Народний FPV»). Після кожної – години по три спілкування з інструкторами. «Питань багато було, бо для переважної більшості слухачів – тема нова, – розповідає Ілля. – На ютубі багато відео з інструкціями, як зібрати дрон, але там не буде живого спілкування». А в спільнотах «Victory Drones» та «Social Drone UA» (FPV-дрон ком'юніті) є чати, де можна консультуватися, викладати свої роботи, ділитися корисним з однодумцями. Це неабияка підтримка для початківців і можливість переконатися, що «руки з того місця ростуть» і можна братися до справи.
Саме на курсі Ілля дізнався, які потрібні комплектувальні й де їх брати. Тобто йдеться про конкретні компоненти, під які заточені всі процеси, і посилання, де купувати, теж пропонуються. «Купити на свій розсуд якісь зовсім неякісні комплектувальні ти не можеш – тільки перевірені, рекомендовані, – пояснює колишній слухач курсу. – Воно ж буде спочатку летіти з зарядом над нашими позиціями, нашими хлопцями, і працювати з абиякими матеріалами небезпечно».
Для старту нічого дороговартісного не купував. «Я паяв свій перший дрон паяльником за 200 грн з AliExpress. Припій з флюсом купував у звичайних магазинах, ще якісь копійки пішли на всілякі дрібниці для зручності роботи, – пригадує Ілля. – Загалом – до 1000 грн разом зі Smoke Stopper (плата з запобіжником, що самовідновлюється, використовується під час першого підключення живлення до нового квадрокоптера, щоб перевірити правильність збірки, – ред.)». Нещодавній шквал постів у соцмережах про те, що збирати дрони вдома – це дуже дорого, Іллю неабияк подивував. «Писали, що інструментів потрібно на 6–8 тис., що не все так просто з Китаю замовити і ще плюс 20% ПДВ… Можливо, ці люди самі робити ще нічого не пробували чи не розбираються», – міркує чоловік.
Якщо плануєш зібрати кілька одиниць, нічого специфічно дорогого не потрібно, каже, а недорогий паяльник і надалі в господарстві згодиться (хоча собі вже придбав дорожчий, зі зручним регулюванням температури). «На це й був розрахований курс – що людина збере і передасть дрон-два, і це буде вже гарненька підтримка фронту, – пояснює Бондар. – І непотрібно великого виробництва, по якому може прилетіти, а в кожну кухню ж не прилетить».
ЧАС І МІСЦЕ
Такі волонтерські дрони вже дражнять «кухонними» і не дарма. Спеціального приміщення, майстерні для роботи, за словами Іллі, не потрібно – хоч кухня, хоч гараж, щоб лиш було вікно для провітрювання час від часу. «Працюй хоч і в спальні, поки дружина спить. Від одного дрона – хіба трошки димку, який вивітрюється за хвилину», – говорить.
Збирати дрон – недовго, значно довше – замовляти і чекати компоненти. Напряму на китайських майданчиках – досить проблематично (треба ретельно вивчати відгуки про продавця, щоб не підвів, і потім уважно перевіряти отримане), тому Ілля знайшов кілька посередників в Україні, які ці матеріали купують для нього за тією ж ціною, яку пропонують китайські продавці, але за умови, що відразу братиме 10–15 комплектів. «Один комплект так вигідно не замовиш, але є гарантії, що все отримаєш таке, як треба, – розповідає Ілля. – Чекати – близько трьох тижнів (якщо якісь компоненти в дефіциті, то деякі компанії і два місяці на доставку просять)». А далі – справа техніки: досвідчена людина, яка вже набила руку, чотири дрони за день може збирати легко, запевняє волонтер. Потім – кілька годин на прошивку безпілотника і час на тестування, пробний обліт з навантаженням.
«Плюс моєї основної роботи – вона дещо сезонна, і тепер вільного часу вистачає. Іноді можу присвятити безпілотникам цілий день або працювати після знімання, – розповідає Ілля про те, звідки в його графіку час на волонтерство. – Але знаю айтівців наших, місцевих, які працюють до шостої і після роботи паяють: виходить по парі дронів на місяць».
КОМАНДНИЙ ДУХ
Після усіх маніпуляцій дрон можна здавати на перевірку фахівцям Victory Drones або Social Drone UA. Там виріб тестують, коригують, якщо є потреба, і відправляють у той підрозділ, який вказав виробник. Бо на кожен безпілотник з нетерпінням чекає замовник на передовій, який ще до початку робіт детально пояснив, наскільки потужний апарат йому потрібен. Якщо справа налагодиться, планує організувати налаштування-тестування дронів у себе в місті, щоб не витрачати часу на пересилання. «У нас тут кілька пілотів є, і це досить реально влаштувати, лиш треба трішки довчитися, може, якийсь курс пройти – як правильно тестувати. Це у нас вже на стадії обговорення», – ділиться планами на майбутнє.
Збиранням FPV в містечку займається не тільки Ілля, каже, що в його команді – ще 3–4 ентузіасти, і в місті є такі майстри й охочі до них доєднатися (були б комплектувальні та гроші на них). Власне, працює кожен над своїми компонентами, але однодумці – це і моральна підтримка, і вигідна кооперація. «Наприклад, я тепер активно збираю кошти на комплектувальні, знімаю відеоподяки для донаторів, шукаю способи заохочення. А напарнику дав завдання розібратися, скажімо, як правильно працювати з одним компонентом. Легше ж на команду це розділити, ніж займатися одному», – пояснює волонтер.
ЗВІДКИ ГРОШІ Й У ЧОМУ СКЛАДНОЩІ
За місяць Іллі з колегами вдалося назбирати за допомогою постів, перепостів, фото і відео аж на 15 комплектів. Спочатку оголосив збір, пропонуючи свої сертифікати на фотознімання активним донаторам, потім почали допомагати друзі. Наприклад, знайома фітнес-тренерка розігрує абонемент на тренування, закликаючи донатити команді збирачів. «Переважно донатять знайомі (а в місті мене знають), клієнти та їхні знайомі», – розповідає фотограф. У школі, де навчається донька, ярмарок був – зібрані кошти теж передали на дрони. Так і збирається помалу. Хоча там, де успіх – там і тривоги. «Якщо збираєш у людей гроші, то вже спокійно вночі не спиш: постійно в думках: вийде чи ні, – ділиться переживаннями чоловік. – Постійно хвилюєшся, чи усі в ланці від замовлення до передавання дрона зроблять свою роботу добре». Решта труднощів, можна сказати, – технічні дрібниці: якщо робиш усе за рекомендаціями інструкторів, не соромишся питати порад в онлайн-спільнотах, то процес поступово спрощується і налагоджується.
З ВЛАСНОГО ДОСВІДУ
Обговорюючи в соцмережах ідею збирати безпілотники вдома, користувачі найчастіше висловлювали сумніви, чи будуть вони дешевші від придбаних готових та справді якісними. Мовляв, відсоток браку від народних умільців буде такий, що ті дрони боком вилізуть. Дешевше вже купити сертифіковане і не експериментувати. Ціни на складники для дронів та готові безпілотники Ілля вже знає досить добре і впевнений, що зібрати самому – таки дешевше суттєво. Вже хоча б тому, що робота волонтерів – безкоштовна, а компоненти намагаються придбати якнайдешевше. «За скільки купили в Китаї, за стільки він і обійшовся, ніде не накручується жодної копієчки, тому це – найнижча вартість», – каже Ілля. Досі він замовляв комплекти за 230–240 доларів кожен (враховуючи доставляння), плюс батарея – ще приблизно 100 (часом потрібні дорожчі, іноді дешевші компоненти – з різними характеристиками, залежно від потреб конкретних підрозділів, з урахуванням особливостей місцевості й використання). Тобто такий дрон обходиться в 12–13 тис. грн, а готовий – у 18–20.
Щодо якості. За словами Іллі, тяп-ляп трапляється, але часто відсікається ще до відправлення на перевірку (інструктори невтомно наголошують, що нетестовані вироби передавати бійцям категорично не можна). «В чатах, де обмінюємося досвідом, люди скидають свої роботи. То на деякі дивишся – і за голову хапаєшся. Тоді інструктори кажуть: допрацюйте, те і те доробіть, – розповідає Ілля. – Тобто таке навіть на тестування не їде». Сам, каже, вже на етапі першої такої невдачі кинув би, але робота перевірку успішно пройшла, і чоловік вирішив продовжувати, доки це необхідно. «Я не до того йшов пів життя, щоб збирати дрони. Коли налагодиться все в державі і їх буде вдосталь, я залюбки займатимусь іншим – це тимчасовий мій вклад, – говорить волонтер. – Почав, бо хлопці чекають – хоча б одненький, хоча б два. Думаю, якщо якась частина українців робитиме те саме, військовим це точно не завадить».
Тетяна Негода, Київ