Два напрочуд приємні способи, будь-яка згадка про які викликають посмішку і ніжність у більшості любителів смачно поїсти.
- Побавити себе солоденьким, напівфабрикатним і борошнистим.
- Побавити себе підсмаженою рум'яною скоринкою.
Власне, цього достатньо, щоб щодня ставати трохи старішими — як зсередини, так і зовні, інформує Ukr.Media.
Як це працює?
Розмова, звичайно, йтиметься про глікацію.
Навіть некритично, але постійно підвищений цукор призводить судини до абсолютно профнепридатного стану — тому що він взагалі не повинен активно контактувати з білками організму.
Спочатку ми можемо спостерігати ефекти погано контрольованої глюкози після того, як страждають дрібні судини: німіють і поколюють пальці рук і ніг, «просідає» зір, починають нагадувати про себе нирки (не дай Боже). Всі ці ніжні структури оснащені мікросудинами, які цукор не просто ушкоджує, а цілеспрямовано виводить із ладу.
Потім глікування добирається і до великих судин, створюючи серйозні проблеми серцю і мозку.
Показник — глікований гемоглобін. Це наша "п'ятірка" чи "двійка" за поведінку глюкози протягом останніх 3 місяців. Підвищені значення говорять про те, що цукор бовтається по крові і пошкоджує ні в чому не винних еритроцитів, а ці сполуки, у свою чергу, руйнують епітелій судин.
Перевіряйте себе інколи.
А тепер саме цікаве.
Другий спосіб загробити молодість і здоров'я — це пересмажена (особливо в маслі, але і на відкритому вогні теж) їжа.
Залежно від способу приготування, їжа може сприяти:
Вживання їжі, приготовленої при високій температурі, сприяє хронічному запаленню та глікуванню судин (дослідження, опубліковане в Proceedings of the National Academy of Sciences у 2003 році). У цьому дослідженні йшлося про пересмажене червоне м'ясо — зокрема, котлети для бургерів.
Якщо нагрівати їжу до значень, що перевищують 300 градусів, починаються хімічні зміни, що завдають шкоди білкам нашого організму.
І жир, і вуглеводи, і білок при агресивному обсмажуванні утворюють токсичні сполуки. Особливо від такої обробки страждає м'ясо. А точніше ми страждаємо від такого м'яса.
До речі, ще одне дослідження (2012 року) говорить про те, що любителі сильно просмажених стейків та котлет підвищують свій ризик захворюваності на передміхурову залозу на цілих 40%.
Зрозуміло, це не стосується тих, хто дозволяє собі шашлик у вихідні — йдеться про щоденне споживання пересмажених продуктів.
І зворотний ефект — щадна термообробка.
Цей спосіб допомагає зменшити вагу і навіть нормалізувати рівень глюкози в крові.
Одне дослідження показало, що споживання їжі, приготовленої на низьких температурах, знижує рівень ЛПНГ та глікованого гемоглобіну на 33%, а агресивна термообробка підвищує ці ж значення на 32%,
Будь-який чудовий продукт — м'ясо, овочі, риба — будучи агресивно обробленим, втрачає свої позитивні якості і стає просто шкідливим.
Як же пов'язані способи приготування їжі та вага?
Звернемося знову до досвідів вчених.
У 2012 році група вчених Медичного центру Маунт Сінай (Нью-Йорк) виявила в агресивно обробленій їжі сполуку, яка безпосередньо пов'язана з розвитком абдомінального ожиріння та супутніх метаболічних захворювань.
Давайте знову занудимо.
Це був метилгліоксаль — відомий провокатор збільшення у вазі, резистентності до інсуліну, хронічного запалення.
При цьому їжу не смажили в олії. З'єднання утворюється з тим самим успіхом при тривалому приготуванні на відкритому вогні.
У результаті, миші набрали вагу і показали вельми невтішні зміни метаболічних маркерів (цукру та холестерину, зокрема), тоді як група, яка отримувала ту ж їжу, приготовлену нормальним способом, не набрала ні грама, і їхні маркери здоров'я залишилися незмінними.
Більше того, той жир, який миші набрали в результаті «глікованого» харчування, раптом почав сам по собі активно виробляти запальні цитокіни.
Нагадаємо, що це вже хронічне запалення, про яке ми неодноразово говорили. Саме воно веде до порушення регуляції глюкози, серцево-судинних та аутоімунних захворювань.
У мишей розвинулися резистентність до інсуліну та діабет.
Отже, що таке глікування (повтор пройденого матеріалу)?
Це механізм клітинного старіння, який руйнує функціональні білки організму та викликає хронічне запалення, а також провокує набір зайвої ваги.
Процес простий: вчасно не утилізована глюкоза зв'язується з будь-яким білком організму і пошкоджує його.
Пошкоджені структури накопичуються в тканинах: в результаті судини втрачають гнучкість, з'являються неврологічні проблеми, порушення зору, шкіра виглядає постарілою і зів'ялою, страждають суглоби.
Ті ж самі метаболічні проблеми, що у «глікованих» мишок, спостерігаються останнім часом і у людей.
Що робити?
Не доводити їжу до утворення глікотоксинів (кінцевих продуктів глікування).
Це не тільки обсмажування, а й гриль, барбекю і т.д. Все, що створює інтенсивну тверду та яскраву скоринку. Чим вона темніша і щільніша, тим гірша.
Дітей до закладів фастфуду водити не можна вже лише тому, що там використовуються найбільш канцерогенні способи приготування їжі — агресивне обсмажування, фритюр — і все це в олії такої якості, про яку писати боляче.
Дорослі можуть гробити себе скільки завгодно — а дітей за що?
Глікотоксини — це не лише термообробка.
Продукти глікування містяться у більшості перероблених продуктів: вони утворюються в той момент, коли натуральні цукри змінюють у тому чи іншому процесі свою природну структуру.
Це очищена біла мука, суміші для випічки, оброблені зернові, рафінований цукор, карамелізовані десерти, гомогенізовані соки та пюре. Багато фахівців переконані, що це і перероблене промисловим способом молоко (логічно — воно, по суті, також проходить багатоступінчасті процеси).
Вихід: натуральна їжа, самостійне приготування, активне використання рідини (вода, соуси) при термообробці.
Тушкування, варіння, пара, щадне запікання (мультиварка). Власне, і все.
Хороша новина у тому, що організм сам блокує процеси глікування. Поки що може. Але якщо йому не допомагати, а заважати, то він перестане справлятися.
Знаєте що цікаво?
Старіння це і є глікування організму. Майже як обсмажування курки.
Тільки поверхня курки стає коричневою і хрумкою швидко — під впливом високої температури, а наші білки глікуються і втрачають природну структуру повільно — десятиліттями, під впливом цукру.
Що ми старші, то гірше організм регулює рівень глюкози і тим більше тканин страждає від природної глікації. Судини стають жорсткішими, тиск регулювати все складніше, тому що вони мають бути гнучкими і пружними, а вони все більше схожі на скляні трубочки.
Природною вона була раніше, коли люди не їли стільки цукру, борошна і всякої переробки. Саме тому колись діабет вважався «віковим» захворюванням.
Але зараз проблем з глікуванням більше немає — всі люблять солодке, рафіноване, готове і, звичайно ж, смаження та гриль.
Плюс переїдання, штучні компоненти, неприродні форми їжі, гіподинамія — ніякої можливості все це нейтралізувати. Взагалі ніякої.
Глікотоксини (рафінований цукор та кінцеві продукти глікування зі смаженої їжі) завдають серйозної шкоди нашим білкам.
Це погано не тільки для судин та імунної системи, але й для кишечника, який також травмується цими сполуками. Ними, а не червоним м'ясом як таким.
Отже, метаболічну старість можна отримати вже в дитинстві.
Як допомогти організму це нейтралізувати?
- Перестати вживати всяке солодке, рум'яне та хрумке. Вистачить. Раз на тиждень, або 10-15% від раціону, це нормально, психологічне розвантаження.
- Зайнятися своєю зайвою вагою та нормалізацією метаболічного стану. Прямо терміново. Зменшити порції, перекушування, калорійність в цілому. Їсти цілісну їжу. Тренуватися чи просто рухатися.
- Овочі та фрукти. Найпотужніші антиглікаційні агенти — індол-3-карбінол та хлорофіл. Перший міститься переважно у хрестоцвітих, ріпі, брюкві. Другий — у кінзі, петрушці, кропі, тих же хрестоцвітих, спіруліні, хлорелі, салатах, кропиві, селері — та, власне, у всьому зеленому.
- Риб'ячий жир (жирна риба).
- Куркума (плюс мелений перець, інакше вона не так добре спрацює).
- Джерела вітаміну К2. Листова зелень, вершкове масло, цільномолочні продукти.
Спробуйте не робити собі погано. А організм сам зробить добре. Він давно цього хоче, просто умови потрібні.
Увага! Матеріал має виключно інформаційний характер і не є закликом до дій. Будь-які рішення щодо зміни раціону харчування та способу життя, здачі аналізів погоджуйте з лікарем.