Що економісти побачили у банківських виписках покоління Z.
Ті, кому пощастило з бекграундом, рахують кожну копійку. А ті, кому ні — грають у фінансову рулетку. І їх можна зрозуміти, інформує Ukr.Media.
Кожне покоління має свій святий, невіддільний від віку обов'язок — сісти ввечері на кухні, налити чогось міцного і почати меланхолійно бурчати, що молодь пішла вже не та. Лінива, безвідповідальна. Але нинішнім зумерам, здається, дісталося найбільше. Їм вічно прилітає за те, що вони не хочуть вмирати від стресу в оупенспейсах, спускають останні гроші на умовний Баленсіага і чомусь свято вірять, що крипта або чергова картинка з піксельною мавпою зробить їх багатими.
Раніше молодь хоча б огризалася. А ці просто кивають. Так, кажуть, ми не хочемо напружуватися. Придумали для цього елегантний термін "тихе звільнення", закрили ноутбук рівно о шостій і пішли пити свій матча-лате. Можна було б списати все на інфантилізм і розпещеність, якби не одна деталь: їхня поведінка абсолютно логічна. Це просто здорова реакція на економіку, яка зламалася.
Нещодавно економісти з Чиказького та Північно-Західного університетів залізли в банківські виписки і подивилися, як люди витрачають гроші. І побачили дуже просту закономірність. Ті хлопці та дівчата, яким власні квадратні метри світять хіба що уві сні, починають жити одним днем. Вони витрачають на подорожі, забивають на кар'єрну метушню і несуть гроші в найбільш ризиковані активи. У Британії, до речі, та сама історія, тільки там молодь без шансів на іпотеку масово спускає фунти в онлайн-казино та на ставках.
А от ті одиниці, яким пощастило народитися в сім'ї, де можуть підкинути на перший внесок, поводяться як зразкові громадяни минулого століття — економлять, відкладають і тримаються за роботу.
Кайла Скенлон, економічна оглядачка, влучно назвала це "фінансовим нігілізмом". Суть проста: який сенс відмовляти собі в поїздці чи хорошій вечері, якщо ти все одно ніколи не назбираєш на квартиру?
Наші батьки рвали жили, бо знали, що колись отримають ті заповітні ключі. Ми з вами теж вірили, що понаднормові години і лояльність до компанії ведуть до власного метражу і спокійного сну. Але що бачить сьогоднішній двадцятирічний? Щоб просто зібрати на перший внесок у великому місті, йому треба не їсти, не пити, не жити і ділити кімнату з трьома сусідами до сивини.
Який сенс затримуватися в офісі до ночі заради примарного підвищення на пару тисяч гривень? Ця надбавка нічого не вирішить, коли для старту потрібна шестизначна сума. Тому набагато легше закинути ці пару тисяч у новий мемкоїн — а раптом вистрелить і зробить ікси. Втратиш — та й грець із ним, все одно на нормальне житло не вистачило б. Гірше не стане.
Можна скільки завгодно хитати головою. Можна писати довгі колонки про те, що молоді терміново потрібні уроки фінансової грамотності, що їм доведеться бути довічними орендарями і треба вчитися накопичувати капітал якось інакше, без прив'язки до цегли та бетону. Це все правда. Економіка дійсно тріщить по швах, коли ціле покоління йде по такому слизькому льоду.
Але якщо чесно, я не маю жодного бажання читати їм моралі. Вони не дурніші за нас. Вони просто грають тими картами, які їм роздали. І колода, якщо придивитися, добряче краплена.
Поділитися ⚡ Пульс читачів Це здорова реакція на зламану економіку чи просто небажання брати на себе відповідальність?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
💸 Логічний протест 🛑 Шлях у нікуди 🤔 Маю власну теорію 📊 Карта думок 💸 Логічний протест 0% 🛑 Шлях у нікуди 0% 🤔 Маю власну теорію 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!