Одного разу ця історія може стати реальністю для кожного з нас.
Я все частіше помічаю одну сумну закономірність. Мої найрозумніші знайомі — люди з кількома дипломами, розкішним почуттям гумору і здатністю розібрати кризу будь-якого масштабу — місяцями, а то й роками сидять без роботи. Вони розсилають резюме, ходять на співбесіди з відчуттям приреченості і повільно згасають, інформує Ukr.Media.
Якось на очі потрапила стаття одного американського економіста, який препарував цю проблему. І склавши його висновки з власними спостереженнями за друзями, я зрозумів дивну річ. Високий інтелект — це часто не перевага, а тягарець, який непомітно тягне на дно у світі стандартних алгоритмів.
Почати хоча б з того, що розумні люди органічно не переносять рамок. Вони схильні до рефлексії та іронії, тому замість нудного, але зрозумілого «фінансовий директор» у їхніх профілях з'являються якісь «архітектори фінансових смислів» або «аналітичні візіонери».
Проблема в тому, що рекрутерка, яка скролить стрічку під свою ранкову каву, мислить категоріями таблички в Excel. Їй потрібен просто «директор». Не побачивши знайомих літер, вона легким рухом мишки свайпає візіонера в небуття.
До того ж резюме моїх талановитих ровесників часто нагадують зібрання творів. Розумна людина за п'ять років встигає зробити стільки, скільки інша не подужає і за тридцять. І їй здається життєво необхідним втиснути кожен проєкт і кожну врятовану компанію у свій життєпис.
Але на тому боці екрана ніхто не має часу на лонгріди. Занадто щільний текст викликає в кадровиків паніку і легку підозру, що кандидат якось занадто відчайдушно намагається виправдати своє існування.
Далі починається синдром самозванця в його абсолютній формі. Я не раз кидав друзям посилання на цілком адекватні вакансії, де вони б граючи розв'язували всі задачі до обідньої перерви. Знаєте, що я чув у відповідь? «Я не зовсім експерт у цій вузькій ніші».
Це якась хвороблива потреба чекати ідеального збігу. Поки інтелектуал сумнівається, чи достатньо він хороший для цієї позиції, хтось значно менш обтяжений знаннями просто натискає «Відгукнутися» — і йде працювати.
Ще одна біда — наївна віра в те, що результати говорять самі за себе. Розумні люди часто працюють як прокляті і вважають, що їхні досягнення видно неозброєним оком. Але реальність така, що до етапу, де можна показати результат, треба ще дожити через сито первинних співбесід.
Талановитим людям відверто ліньки перекладати свій досвід на мову корпоративної вигоди. Вони чекають, що хтось сам розкопає їхній талант і оцінить глибину думки. На жаль, ніхто не прийде з лопатою.
І, нарешті, скромність. Та сама, яка нібито прикрашає, але насправді просто залишає вас із порожнім гаманцем.
Для розумної людини читати античну філософію перед сном чи зводити складні аналітичні моделі за пів години — це норма. «Усі ж так можуть». Через цю ілюзію вони гадки не мають, як себе продати. Вони просто не знають тих банальних слів, на які у роботодавців виділяється дофамін.
Зрештою, виходить іронічний парадокс: щоб отримати хорошу посаду, іноді потрібно трохи приглушити свій інтелект і пограти за правилами тих, хто мислить шаблонами. Звучить сумно, але, мабуть, здатність прийняти цю недосконалість світу і є тією життєвою гнучкістю, якої бракує багатьом світлим головам.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів Що насправді заважає успіху: небажання талановитих людей спрощуватися чи примітивність самої системи найму?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🎭 Треба бути простішим ⛓️ Система нищить мізки 💭 Маю власну думку 📊 Карта думок 🎭 Треба бути простішим 0% ⛓️ Система нищить мізки 0% 💭 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!