Сучасний ринок нерухомості.
Гортав тут днями один форум, побачив тему: передмістя Києва, сто тисяч доларів за будинок і суцільне нерозуміння, як у цьому взагалі жити, інформує Ukr.Media.
Картина маслом — стоїть свіжа, рівна коробка. Двір ідеально закатаний у тротуарну плитку, де-не-де стирчить самотня туя, наче зелений пам'ятник. Усе блищить.
Але є один нюанс: не передбачено жодного сараю. Гаража теж немає. Жодної комірчини, куди можна було б кинути брудну лопату, мішок із вугіллям чи хоча б віник. Ніби забудовник вирішив, що разом із ключами від будинку ти переходиш на якийсь вищий рівень буття, де матеріальні речі просто розчиняються в повітрі.
Читаю коментарі і розумію, що ми якось непомітно розділилися на два табори.
В одному люди розуміють, що приватний будинок — це постійний кругообіг інвентарю. Газонокосарка, шланги, зимова гума, мангал, дрова, снігова лопата. І все це добро треба десь тримати, бажано не у вітальні поруч із телевізором.
Але в іншому панує суцільна стерильна утопія.
Там існує міфічний персонаж: садівник. Це такий собі елітний привид нашого часу. Він приїжджає на невидимому бусі з власним причепом, безшумно стриже ідеальну галявину, забирає скошену траву і зникає в тумані. Там ніхто не миє ні лопати, ні руки.
Деякі взагалі розповідають про елітні містечка, де на всю вулицю передбачена одна спільна газонокосарка, що зберігається в будці охорони. Своєрідний комунізм для тих, хто втомився від бідності. Записався в зошит на КПП, взяв інструмент, покосив свій квадратний метр і здав назад.
І, звісно, яка ж бесіда про заміське життя без несподіваного повороту. Тільки-но хтось запитав, куди ж тоді ставити мангал, як в обговорення увірвалася інквізиція здорового харчування.
Виявляється, поки ми тут мізкуємо над лопатами, шашлик вже визнали ледь не головною загрозою людству. Гетероциклічні ароматичні аміни, поліциклічні вуглеводні… Ти просто хотів спокійно підсмажити шматок м'яса у дворі в п'ятницю ввечері, змити з себе робочий тиждень, а тобі вже прочитали лекцію з харчової хімії і натякнули, що ти сам собі копаєш могилу. Причому копаєш лопатою, яку, нагадую, немає де зберігати.
Дивишся на це все і ловиш себе на простій думці. Усі ці будинки без підсобних приміщень і гаражів ніхто не будує для того, щоб там жити. Їх будують, щоб продавати.
Ринок продає не квадратні метри і не цеглу. Він продає інстаграмну мрію. У цій мрії немає місця для брудних гумових чобіт, для залишків цементу, іржавих граблів чи генератора, який тхне бензином. У цій мрії вічне літо, чиста плитка і келих сухого на терасі.
А покупець… покупець зіткнеться з реальністю першого ж листопада. І тоді він піде шукати майстрів, щоб розібрати ту саму ідеальну плитку, вирити яму, залити фундамент і зліпити біля паркану хоч якийсь пластиковий чи металевий бокс. Бо як би ми не намагалися грати в ідеальне життя з глянцевих журналів, побут завжди бере своє.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів Заміський дім без сараю та гаража — це сучасна елітна мрія чи дорогий курник?
Вже проголосували 3 людини. Долучайтесь до обговорення.
🚜 Дім — це господарство! ✨ Геть сільський мотлох! 🤔 Маю власну думку 📊 Карта думок 🚜 Дім — це господарство! 100% ✨ Геть сільський мотлох! 0% 🤔 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!