Нездорова ідея постійної самореалізації.
Учора на форумі прочитала кілька запитань, які мають допомогти зрозуміти, чому не виходить досягти успіху.
Звучать ці запитання так:
- Що ви робите ввечері та у вихідні?
- Скільки та яких книжок прочитали за останній тиждень?
- Чого навчилися нового, що робите в обідню перерву на роботі?
Я приміряла їх на себе.
Почнемо з того, що я роблю в обідню перерву. В обідню перерву я вольовим зусиллям припиняю всі свої справи і їм. Чесно кажучи, я була впевнена, що тому обідня перерва так і називається. Люди переривають усі свої справи і їдять, що може бути простіше. Виявилося — ні. В обід пристойні досягатори працюють. У крайньому разі читають пізнавальну літературу, намагаючись максимально зіпсувати собі процес травлення.
Ще більше сорому я за логікою маю відчувати за те, що я роблю ввечері. Увечері я спілкуюся з чоловіком, гладжу кота, стрибаю на батуті й дивлюся серію якогось розважального серіалу. Лежачи, страшно сказати, на боці. Іноді приймаю ванну або їду на масаж. А іноді я (о, жах) йду в гості або до книжкового клубу. І спілкуюся з людьми, з якими у мене спільні інтереси, а не з тими, хто може бути мені корисним.
Із книжками тільки мені пощастило — я їх читаю, а іноді навіть пишу. Але ось які це книжки — вже питання. Тому що відповідь на це запитання "ті, які мені подобаються" явно не передбачається. Коротше кажучи, все в моєму житті не за планом.
Знаєте, мені пригадався певний час, коли всі збожеволіли й кинулися вивчати англійську уві сні. У результаті досягли якихось певних успіхів — дещо сяк-так можна було вивчити таким чином. Але геть збили собі сон. Тому що повноцінно відпочивати під бурмотіння касети не можна! Не виходить відновлюватися!
А ще певний час мої колеги захоплювалися технікою усвідомлених сновидінь. Трохи вправності, і ти вже не просто пасивно спиш. Ти свідомо контролюєш свій сон, там тобі такі можливості відкриваються. Хочеш — літаєш, хочеш — з чудовиськами б'єшся. Сни наяву. Дехто доходив до того, що весь час присвячував такій усвідомленій дрімоті. Але ось біда. Поступово їхні організми виснажувалися, душевні та фізичні сили закінчувалися, починалися хвороби, депресії…
У мене була чудова викладачка з філософії. Розкішна жінка, яка чудово розуміла свій предмет. Вона завжди казала: "Якщо ви однією рукою ведете машину, а іншою обіймаєте дівчину, це означає, що і те, й інше ви робите погано!". Відпочинок — це така сама діяльність, як і робота. Не можна ставитися до нього зі зневагою! З тієї ж причини, з якої не можна не заправляти машину, не поливати в будинку квіти, оголосити 24-годинний робочий день або повністю відмовитися від їжі заради корисніших занять, наприклад, курсів із саморозвитку.
Людина повинна відпочивати, і якісно відпочивати, тільки тоді вона повноцінно і плідно працює, і не вигорає. Я не розумію, чому останнім часом так багато часу приділяють саморозвитку і так мало — відпочинку.
Людина — не зафрахтований авіалайнер, щоб рахувати збитки від простою. Відпочинок — початок усіх початків. Є речі, які не можна взяти й скоротити або з чимось поєднати. Погано і шкідливо для шлунка одночасно жувати й переглядати звіти. Не можна замість сну вчити англійську — і англійська буде погана, і сон нікудишній. Не можна з метою економії часу почати розвивати немовля вже в материнській утробі, підкинувши йому журнал. Моя доволі успішна в кар'єрі бабуся завжди казала: "Якщо через роботу не встигаєш помічати, якого кольору небо, то це неправильна робота".
Поділитися