Інтуїтивне харчування, лікувальне голодування, скандинавська та середземноморська дієти — все це не так про раціон, як про спосіб життя.
Є ще одна популярна система, яка може бути цікава тим, хто хоче привести себе у форму та подбати про здоров'я. Це меню та харчові звички, засновані на японських традиціях. Розповідаємо про особливості та принципи, інформує Ukr.Media.
Натуральні та свіжі продукти
Японцям важлива натуральність. Промислово приготовлена їжа та фастфуд у них є, але навіть у раціоні молоді вони не популярні. Характерна риса японської кухні — мінімальна обробка продуктів. Популярні сквашування, ферментація та сушіння на сонці, а глибока прожарка, маринування, довге варіння та рясна заправка спеціями не в пошані.
Японці вимогливі до свіжості. На упаковці м'яса, риби та овочів термін зберігання вказується до години. Консерванти та заморожені продукти вживають рідко.
У традиційній японській кухні не використовуються імітації, такі як крабові палички або ікра водоростей. Також немає замінників м'яса через популярність класичного соєвого сиру тофу.
Рис, соя та морепродукти — основа японського харчування
Рис — головний продукт в Азії. У ньому містяться калій, фосфор і магній, що регулюють роботу м'язів та нервової системи та підтримують здоров'я клітин організму. В Японії в основному використовують сорти рису з високою клейкістю, завдяки цьому виходять роли, суші та онігірі. Проте головна страва японської культури харчування — рис гохан, який готують на пару без солі та інших спецій. Раніше його подавали двічі-тричі на день, зараз їдять мінімум раз на тиждень. Від назви цієї страви походять позначення сніданку, обіду та вечері: асагохан, хіругохан та бангохан.
Сою завезли з Китаю близько тисячі років тому. Спочатку вона була улюбленим продуктом ченців буддистів, а незабаром стала доступна простим жителям. Найчастіше її вживають у вигляді соусу, тофу та натто — зброджених бобів. Також із сої роблять пасту, молоко та інші продукти. Вона корисна тим, що її білок нормалізує ліпідний обмін та допомагає у профілактиці атеросклерозу.
Риба — основне джерело тваринного білка. У ній також містяться корисні амінокислоти, необхідні при формуванні тканин, та вітаміни групи B, що беруть участь в обміні речовин.
Різноманітність та сезонність
Прийом їжі середньостатистичної людини з Японії складається з супу, кількох закусок, гарнірів та пропареного гоханового рису. Перше — прозорий рибний чи курячий бульйон із овочами, чи локшиною. Часто подають місо-суп з водоростей вакамі, соєвої пасти та тофу. На закуску та гарнір роблять салати зі свіжих овочів, водоростей, коріння та трав, готують суші, собу, спринг-роли, гедза та удон.
Страви заправляють різними соусами: соєвим, васабі, мирином з рису, сесам з кунжуту та іншими. Для харчування за японською методикою заведено додавати до страв трохи солі, цукру та спецій. Популярні у європейців майонез та кетчуп частіше використовуються у запозиченій, а не традиційній кухні. Ці соуси воліють додавати, наприклад, у млинці і бутерброди.
Іноді рис подають на західний манер — як гарнір. Одна з найпопулярніших запозичених страв — каррі, рецепт якого прийшов із Індії. До нього додають овочі, приготовані за японською традицією, їдять ложкою або вилкою.
Меню залежить від пори року та погоди. Весною в раціоні з'являються бамбук і лосось, восени — смажені каштани, гриби мацутаке, макрель. У спеку харчування складається з холодних супів, желе, страв з восьминогів та молюсків. Вважається, що вони дають почуття прохолоди. У холод японці віддають перевагу супу набе: його готують з горбуші і крабів, порції подаються, поки в каструлі кипить бульйон.
Маленькі порції
Правильне харчування унеможливлює переїдання. У країні заведено їсти невеликими порціями, там навіть існує вираз "hara hachi bu", що означає "їжте, поки не насититесь на 80%". Важливо, що з віком японці скорочують кількість продуктів, старанніше стежать за калорійністю — вони вірять, що це запобігає розвитку хвороб. У молодості ж, на їхню думку, харчуватися потрібно щільніше, щоб компенсувати втрату енергії.
Протягом обіду чи вечері японці п'ють зелений чай, найчастіше це сенча. Напій подають у невеликих чашках, він служить не для того, щоб вгамувати спрагу, а щоб насолодитися смаком.
Що можна зробити?
Скористайтеся тими принципами, які вам підходять. Дотримуватися всіх норм японського здорового харчування важко, тому що продукти та традиції суттєво відрізняються, проте цілком можна зробити раціон різноманітнішим, додати більше овочів та риби, зменшити порції та використовувати менше спецій. У цьому випадку меню більше відповідатиме правильному харчуванню.