В Україні налічується понад 70 тисяч людей з ампутаціями, альтернатива їх реабілітації — адаптивні види спорту
Днями Звягель на Житомирщині став місцем, де зібралися люди, які уособлюють незламність і силу в боротьбі за життя, а ще є прикладом того, що немає нічого недосяжного. Це ветерани та військовослужбовці з різними видами ушкоджень і травм, які приїхали на змагання з адаптивних видів спорту «Сильні України».
Хтось із них має протези, переміщується на кріслі колісному, а в декого наслідки травми візуально не помітні, але дають про себе знати, як, наприклад, наслідки контузії. Частина учасників змагань узагалі не займалися спортом до поранення. Та ветерани і військовослужбовці одностайні в тому, що адаптивні види спорту повертають їх до життя і гартують витривалість. На змаганнях вони щиро вболівають один за одного і ділять між собою радість спортивних перемог.
Як спорт допомагає ветеранам із травмами та ампутаціями відновлюватися та адаптуватися до життя, читайте в матеріалі Укрінформу.
ВЕТЕРАН НА ДВОХ ПРОТЕЗАХ МРІЄ ЗАЙМАТИСЯ БІГОМ
Змаганням у Звягелі передував форум «Ветерани – шлях додому», на якому йшлося про важливість розвитку ветеранського спорту, а наступного дня в місті відбувся шостий етап другого всеукраїнського туру змагань з адаптивних видів спорту серед ветеранів та військовослужбовців «Сильні України». Спортивний захід зібрав понад 130 учасників із різних областей.
Перед початком змагань біля столів реєстрації помічаю чоловіка на двох протезах, до якого підходжу познайомитися. Це ветеран Михайло Дроботенко з Кропивницького.
Михайло Дроботенко
Війна для нього розпочалася ще в 2015 році. У березні 2022 року він підірвався на протипіхотній міні під Сєвєродонецьком. Михайло проходив протезування в Естонії, реабілітацію в Україні й уже пів року самостійно ходить на протезах.
«Я чудово ходжу, керую автомобілем і загалом повноцінно живу. Звісно, є деякі обмеження, але це не вирок. Тепер – на реабілітації, допомагаю хлопцям, мотивую їх і стараюся бути прикладом», – розповідає ветеран.
Михайло бере участь у змаганнях «Сильні України» уже другий рік поспіль. Він один із восьми ветеранів, які на фестивалі Arnold Classic Europe у 2023 році встановили світовий рекорд, перетягнувши чотири вантажівки вагою 35 тонн на 20 метрів за 30,69 секунди. Окрім того, ветеран займається джиу-джитсу й щодня тренується вдома.
«Взагалі я спортом цікавлюся ще з дитинства. Було б більше сил, я б іще чимось займався. Знаєте, не виключаю, що ще й буду бігати. Спорт – це життя. Поки ми активні, ми живемо», – додає Михайло.
Згодом звертаю увагу на кількох чоловіків у футболках учасників змагань, які щось активно обговорюють. Пропоную поспілкуватися, на що вони усміхаються і делегують найвищого з гурту. Це військовослужбовець Артем Марченко з Борисполя. Він починає розмову, жартуючи: «Почекайте, поправлю вуса, щоб гарно вийти в кадрі».
За збігом обставин, Артем – теж один із команди українських ветеранів, які минулого року встановили світовий рекорд на фестивалі Arnold Classic Europe. До того ж він особисто встановив там європейський рекорд із підняття кулі на плече.
Спортом Артем почав займатися після поранення, якого зазнав у квітні 2023 року на Бахмутському напрямкові. В його праву руку потрапив великий осколок 120-міліметровової міни. Лікарі сказали, що йому пощастило, бо міг втратити руку. Після лікування Артему відновили довжину кінцівки.
«Досі проходжу етап відновлення після поранення завдяки змаганням "Сильні України". Уперше я долучився до них у серпні 2023 року, відтоді не пропускаю жодних змагань. Найбільше мені подобається веслування на тренажері, бо в цьому процесі залучаються майже всі м’язи тіла. Це дуже допомагає у тренуванні витривалості. Займатися спортом мене мотивувала жага до повноцінного життя. Після поранення, коли вісім місяців провів у лікарнях і мало рухався, я зрозумів: якщо нічого не робити, можна ментально та фізіологічно постраждати. Тепер почуваюся добре», – ділиться військовий.
На службу в армію Артем повернувся нещодавно. Каже, що дуже цього хотів, заради чого кілька разів проходив ВЛК. Сьогодні він інструктор в одному з навчальних центрів Сил територіальної оборони.
«СПОРТ – ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ ПОКАЗАТИ, ЩО Я ЩОСЬ УМІЮ»
У натовпі помічаю чоловіка на кріслі колісному та жінку, яка його супроводжує. Це теж учасники змагань – подружжя Сергія Кошельнікова та Вікторії Бойчук із Харкова.
На другий день повномасштабної війни Сергій повернувся в Національну гвардію, де служив у 2015–2016 роках. У травні 2023 року його поранено в Серебрянському лісі. Ворожа міна призвела до ампутації обох ніг, після чого чоловіка протезували.
«Займаюся спортом, бо мені подобається драйв, який він дає, а ще – знайомство з побратимами, можливість показати, що я щось умію. Мої перші змагання були в Полтаві, де я посів три перших місця, хоча не очікував цього. Потім був Київ, там у мене – два перші та два другі місця. Нещодавно повернувся зі змагань у Черкасах, де здобув чотири перші місця», – розповідає Сергій.
Його дружина Вікторія Бойчук теж почала займатися важкою атлетикою після поранення чоловіка. На змаганнях вона бере участь у командному веслуванні на тренажері.
«Разом займатися спортом краще, бо інколи не хочеться іти в спортзал, а якщо збираємося удвох, то точно туди дійдемо», – каже Вікторія.
Сергій Дубов
Серед учасників змагань – військовослужбовець Держприкордонслужби Сергій Дубов. Він зазнав поранення у березні 2022 року в Маріуполі. Потім упродовж півтора місяця перебував у російському полоні, після чого розпочався тривалий період його лікування. Прикордонник згадує, що спочатку лікарі забороняли йому будь-яку активність, окрім активної ходи.
У Сергія ампутована ліва рука, та, попри це, він постійно бере участь у різних спортивних заходах. Зокрема, у змаганнях United States Air Force and Marine Corps Trials – 2024 у США він здобув три золота.
«Спорт – це дуже потужна психологічна та фізична реабілітація, що я перевірив на власному досвіді. Долучаю до спорту інших ветеранів і далі це робитиму. До цих змагань ми одне одного не знали, а тепер стали друзями», – каже прикордонник.
СПОРТ Є ОДНИМ ІЗ НАЙДІЄВІШИХ СПОСОБІВ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Як розповів президент громадської організації «Федерація стронгмену України» Сергій Конюшок, на змаганнях представлені учасники з 13 видами ушкоджень і травм – від найважчих (спортсмени на кріслах колісних і з подвійними ампутаціями) до найлегших (умовно здорові люди з психологічними і прихованими травмами). Вони змагаються у веслуванні на тренажері, жимі лежачи, аеробайках та в ривку гирі. Окрім того, відбуваються командні змагання.
Сергій Конюшок
«Змагання "Сильні України" у Звягелі, як і всі попередні, є рейтинговими: за кожні учасники отримують бали, і вони впливають на критерії відбору учасників до міжнародних змагань Strong Spirit's Games, які відбудуться у Мадриді в жовтні цього року в межах фестивалю Arnold Classic. Національний відбір до них пройде у Буковелі. Усі наші учасники мотивовані набрати якомога більше рейтингових балів, тому збираються на кожен турнір», – пояснює Сергій.
За його словами, тепер в Україні налічується понад 70 тисяч людей з ампутаціями. Забезпечити дороговартісну реабілітацію для всіх ні держава, ні благодійники не зможуть, тому альтернативою є саме адаптивні види спорту.
«Спорт – один із найліпших елементів та інструментів для ресоціалізації ветерана у суспільне життя. Окрім того, це діяльність, яка зменшує прояви негативних психічних реакцій, спорт дає можливість гартувати тіло, спілкуватися з побратимами та іншими людьми на тренування і змаганнях, а також один із найдієвіших і найекономніших засобів реабілітації», – зауважує президент Федерації стронгмену України.
За підсумками етапу змагань учасники, з якими спілкувалася перед їх початком, здобули свої чергові перемоги. Серед переможців «Сильних України» у Звягелі – Михайло Дроботенко, Артем Марченко, Сергій Кошельніков та Сергій Дубов.
Ще один регіональний рейтинговий турнір у межах цьогорічних змагань «Сильні України» відбудеться в Рівному 25 серпня.
Ірина Чириця, Житомир
Фото авторки