Український тренер може очолити збірну Польщі.
Останніми днями про тренерську долю Андрія Шевченка говорять усі українські й більшість зарубіжних ЗМІ. Спочатку причиною для розмов стало звільнення чи краще відсторонення українця від посади коуча італійського «Дженоа» на тлі поганих результатів. Не минуло й двох тижнів, як з’явилася інформація про предметний інтерес збірної Польщі до кандидатури Шевченка якраз перед стиковими матчами відбору на чемпіонат світу. Що коїться в тренерській кар’єрі Шевченка і чому не варто згаряча пірнати в ополонку тренерства читайте в матеріалі Укрінформу.
Не той покупець на такий товар
З самого початку здавалося, що поїздка Шевченка в Геную — рішення передчасне й необдумане. Про те, чому в Андрія Миколайовича не вийшло і як «геніальне» керівництво «Дженоа» відішле команду в нижчий дивізіон сказано достатньо. На жаль, все справдилося: ця короткотривала інтрижка Шевченка наклала негативний відбиток на його репутації тренера в очах спортивної спільноти. Навіть попри те, що це лише перші кроки українця на посаді головного клубного тренера. Власне, приставку «клубного» можна зняти, адже й на чолі збірної України у Шевченка всього 52 матчі.
Невдача з «Дженоа» не вибила українця з радарів європейського футболу. Щойно генуезці оголосили про відсторонення «Шеви», з’явилася інформація про інтерес збірної Польщі. Шевченко непогано зарекомендував себе на чолі тренера «жовто-синіх», але Польща — це зовсім інша історія.
Пропозиція невигідна для майбутнього Шевченка-тренера
Збірна Польщі хоче знайти нового головного тренера на тлі від‘їзду екс-тренера «біло-червоних» Паулу Соузи до бразильського «Фламенго». Національна команда залишилася без тренера перед найважливішими матчами чотириріччя — стиками кваліфікації на ЧС в Катарі. 24-го березня, за два місяці, поляки зустрінуться зі збірною Росії. Поразка означатиме те, що Польща залишається поза Мунідалем.
В такій ситуації новий головний тренер повинен мати достатньо досвіду й навичок ставити свою музику з порогу, без розкачки. Такий тренер повинен бути жорстким і прагматичним, щоб не піти з соромом після перших же матчів. Нічого не нагадує? Саме такий виклик прийняв Шевченко, очоливши аутсайдера Серії А. Як наслідок, повний провал. З Польщею ще складніше: головний матч буде проти Росії. Враховуючи збройну агресію останніх на території України і окупацію українських земель росіянами, протистояння Польщі на чолі з українцем Шевченком і Росії набуває нових сенсів. Саме тренерство в іншій збірній вдарить по репутації Андрія Миколайовича в Україні. Можлива ймовірна поразка тільки посилить хейт в бік народного улюбленця.
Важливі рішення не приймають на гарячу голову
Шевченко може очолити збірну Польщі. Судячи з інформаційного порядку денного, це наполовину вирішена справа. Перепоною може стати чинний контракт українця з «Дженоа». Шевченко разом з тренерським штабом залишився «на балансі» генуезців аж поки не працевлаштується знову. Таких, як українець, у «Дженоа» ще троє відсторонених тренерів, тому італійці будуть не проти позбутися від щорічних виплат у розмірі 7 мільйонів євро штабу Шевченка, відпустивши того до Польщі. Але чи потрібно це Андрію Миколайовичу?
Шевченко, ясна річ, переможець за менталітетом, але зараз потрібно тверезо подивитися на ситуацію. Українець ризикує втратити все. Досвід «Дженоа» показує, що Шевченко — не рятівник. Сама по собі робота в збірній Польщі – це великий ризик. А поразка від росіян в стиках додасть критики і сумнівів у професіоналізмі. Більше того, ця поразка може поставити хрест на кар’єрі європейського тренера Шевченка: відмиватися доведеться довго.
Втім, є інший шлях: видихнути і переосмислити свій творчий шлях. Через кілька місяців застосувати своє футбольне чуття помножене на спортивний фарт й обирати серед вигідних пропозицій. Навіть якщо доведеться чекати довше, то це все одно краще, аніж хворим на генуезький грип стрибати до варшавської ополонки.
Віталій Ткачук, Київ