Понад 260 автомобілів привезли на фронт волонтери з Великої Британії за сприяння українських благодійних фондів
На фронті є постійна потреба в транспорті. Допомагають у цьому як українці, так і небайдужі жителі багатьох інших країн. Ірландець Патрік (Patrick McIntyre) понад півтора року майже не бачить своєї дружини, українки Людмили, з якою живе в Сполученому Королівстві. Його головна мета – передати на фронт «колеса». Тож чи не весь час займають вибір та огляд автівок, оформлення документів, доставляння в Україну та безліч інших супутніх справ. За цей період вже налагоджена співпраця як з однодумцями у Британії, так і з українськими благодійними фондами, які отримують запити безпосередньо від військових.
ПОЧАЛИ ВОЛОНТЕРИТИ З ПЕРЕВЕЗЕННЯ АВТІВОК
З Патріком та його дружиною, кропивничанкою Людмилою, ми розмовляли телефоном тоді, як вони їхали вибирати лафету (спеціалізований причіп-платформу, – ред.). Допомагає українцям родина від повномасштабного вторгнення.
Людмила Макінтайр
— Усе почалося в березні 2022-го року. Я була в Британії, а мама, бабуся й син – у Кропивницькому. Коли забирали мою сім'ю з України, розуміли, що не у всіх є такі можливості, друзі чи знайомі, які можуть допомогти. Тому треба долучатися і допомагати не лише своїм близьким, – каже Людмила.
За її словами, почали з перевезення автівок.
— Ми побачили, що в Британії люди купили машину, але не було як її передати. Тож спробували перевезти авто. Тоді зрозуміли, що транспорт варто завантажити, щоб не їхав порожній. Наступного разу передали корм для тварин, речі, спальні мішки, форму. А потім люди вже знали про нас і щось передавали, або ми зверталися до тих, у кого є гуманітарна допомога, – розповідає жінка.
Однією з перших волонтерських фундацій, з якою почали співпрацю Патрік та Людмила, була Cars For Ukraine, що у Львові.
Патрік Макінтайр
— Спочатку співпрацювали лише з ними. Патрік займався організацією. З нашого боку – машини, водії. Ми, звичайно ж, публікували запити в соцмережах, шукали водіїв. Українці допомагали зі збором коштів, з документами. Волонтери, до яких йшла машина, обробляли запити, всі документи були на них, а на нас – знайти водіїв і доправити авто, – додає Людмила.
За словами Патріка й Людмили, у Британії їм охоче допомагають. Буває, що просто так передають свої автівки. Також сприяють у перевезенні чи передають те, що їде разом з автівкою. Фінансова частина залишається на українській стороні, навіть якщо це збір, до якого долучаються європейці. Наприклад, цим займаються Cars For Ukraine та ще одна благодійна організація «Бандеромобіль».
— Ми і зараз у дорозі. Нас попросили пошукати лафету, їдемо дивитися, це за півтори години від нас, – ділиться Людмила. – Я працюю п'ять днів на тиждень, а на вихідних ми можемо пошукати автівки, лафети, генератори. Наосліп не купуємо, обов'язково перевіряємо те, що будемо відправляти.
Волонтерка додає: на жаль, є недобросовісні продавці, які намагаються скористатися високим попитом на автомобілі.
— Весь світ знає, що на ринку є сектор «машини для України». Тому на авто, що коштували півтори – дві тисячі фунтів, тепер ціна – від чотирьох. Тобто є люди, які прагнуть на цьому заробити. Уже декілька разів траплялося, що нам давали автівки у жахливому стані, інколи вони не доїжджали навіть до Британії. Патрік розбирається у машинах, тому залазить під капот, все оглядає і вмикає, проїжджає. Є сервіс «Check My MOT», де за реєстраційним номером автівки можна перевірити, які були техогляди, деталі останнього з них, загалом, що було з машиною, що ремонтували, які є нюанси. Це дуже допомагає, перевіряємо все перед тим, як їхати, – ділиться Людмила.
РЕМОНТУЮТЬ АВТОМОБІЛІ В УКРАЇНІ
Інколи автівки доводиться ремонтувати, шукати для них деталі. Патрік розповідає, що найчастіше це роблять уже в Україні, адже так вигідніше.
— У Британії деталі можуть бути втричі дорожчі. У нас уже є знайомі, які безоплатно ремонтують та фарбують машини в Україні. Тобто хлопці, у підрозділ до яких їде автівка, отримують її без зайвої мороки і не витрачають часу на ремонт. Звичайно, дівчата з благодійного фонду «Мачок» чи хлопці з «Допомоги від щирого серця», коли збирають гроші на машину, враховують, що може знадобитися ремонт. Інколи треба замінити форсунки, інколи – коробку передач. Були випадки, коли в машині везли генератор, деталі мотора тощо. Тобто буває, що деталі для попереднього авто їдуть у наступному, – розповідає Патрік.
Автівки, які передають з Британії, Патрік з командою стараються розподіляти між фондами порівну. Таких фондів – небагато, британці співпрацюють з ними на сталій основі, адже точно знають: автівка потрапить туди, куди потрібно. Патрік і сам не раз приїжджав до України, зокрема в Кропивницький. Бувало, що передавав авто особисто, але переважно він та його однодумці отримують відео- чи фотозвіт передачі або того, як автомобіль працює вже на фронті.
Як говорить Патрік, найбільший запит – на машини, які в Британії називають «автівки для фермера». Вони – надійні та прохідні, мають великі багажники, які можна переобладнати. Є також запити на авто, щоб вивозити поранених, – «швидкі», фургони. Патрік зауважує, що недавно отримав запит на дім на колесах для «танкового юніта», тож нині має цікаве завдання.
На запитання, чи правдиві твердження, що європейці перемикають увагу від війни в Україні на інші зовнішні конфлікти чи внутрішні проблеми, волонтери говорять, що частково – так.
— На жаль, подібні процеси спостерігаємо. Ми не можемо зробити так, щоб Україна постійно посідала перше місце в думках усіх, особливо враховуючи нинішні події в Секторі Гази. Це не означає, що вже ніхто не допомагає. Є люди, які це роблять увесь цей час. У Британії нині – фінансова криза. Відчувається, що люди, які б могли задонатити, цього не роблять. До того ж, попереду – свята, опалювальний сезон розпочався, і вони просто заощаджують, бо на перший план для кожного виходить його домівка, сім'я, життя, – зауважує подружжя.
Осторонь не залишаються українці у Великій Британії, які виїхали після початку повномасштабної війни або й раніше, говорить Людмила.
— Ми живемо в Ковентрі, недалеко він нас – Бірмінгем. Між цими містами є досить велика комуна українців, яка доволі активно допомагає. Наприклад, відправляли великі обсяги сіток, їжу тривалого зберігання. Як це зазвичай відбувається: я працюю в школі, на зборах можу сказати, що я – українка, і якщо хтось хоче допомогти, то може це зробити через Патріка. І люди збирають їжу, речі, ковдри, медикаменти, першу невідкладну допомогу: пластирі, бинти, те, що треба воїнам. Колись одна машина їхала завантажена ватою для медичних потреб. Ніби дрібниця, але теж необхідна, тому все, що нам дають, веземо. Звичайно, я не можу збирати гроші в школі, це поза правилами, – ділиться досвідом Людмила.
«КЕРМО ПРАВОРУЧ – ВИГІДНО, БО СНАЙПЕР ЗАЗВИЧАЙ СТРІЛЯЄ ЛІВОРУЧ»
Розповіла про автівки з Британії, співпрацю з Патріком та його командою і кропивничанка, співзасновниця фонду «Мачок» Юлія Куліш. Фонд вона створила разом із сестрою Ольгою. На початку повномасштабного вторгнення сестри, як і багато хто, самотужки допомагали воїнам, а згодом оформили свою діяльність юридично та значно її розширили. З Юлією розмовляємо телефоном, вона – також за кермом, поспішає у своїй невпинній допомозі бійцям.
— Ми допомагаємо військовим і шпиталям. Це не тільки автівки, у нас є медичний відділ, відділ плетіння сіток, відділ, також який займається ремонтом автівок для ЗСУ. У нас постійні збори. Приміром, на амуніцію, адже є відділ, який відшиває плитоноски, підсумки та інше, також на військове приладдя, тепловізори, прилади нічного бачення. Буквально сьогодні передали детектор дронів, плюс у нас у зборах – бус для спецпризначенців. Далі також і автівки, і евакуатори. Тобто все, що треба військовим, працюємо за їхніми запитами. Тепер знову актуальні генератори, утеплення, зарядні станції, старлінки. Почати – і закінчити, – говорить Юлія.
Їхнє співробітництво з Патріком почалося з автівки, яку придбав інший британець, але її не могли привезти до України.
— Ми шукали через знайомих, у кого є контакти у Британії, щоб забрати машину. Наш товариш, волонтер із Кропивницького, Олександр Сосонський сказав, що має друга, який привозить автівки в Україну. Він зателефонував Патріку – і той погодився нам допомогти. Зустрілися вперше у листопаді 2022-го. Тоді Патрік забрав автівку у Великій Британії, привіз для військових ще одну. Ми вже рік працюємо з Патріком і його командою однодумців, звичайних британців, – згадує Юлія.
Автівки з Британії фонд «Мачок» здебільшого купує за зібрані кошти. Але був випадок, коли машину подарували. – Нам задонатили «форд», який поїхав у 9-й окремий батальйон. На авто зробили номери «Айрішмен», – це ми з Олею придумали Патріку такий нікнейм. Ще дарували йому футболку із надписом «Волонтер Айрішмен», – розповіла жінка.
Волонтерка зауважує, що нині військові найчастіше просять пікапи. Кажуть, що ці авто – найпрактичніші: до них можна скласти зброю, приладдя, також використовувати для евакуації. Але все залежить від специфіки підрозділу, це лише статистика фонду «Мачок».
На запитання, чи не є перепоною кермо, яке у Британії розташоване праворуч, дівчина відповідає зі смішком: «Та ну, я он по Кропивницькому їжджу на таких автівках, коли на СТО відвожу, наприклад. Це звичка. Так само, як уже нема різниці – механіка чи автомат. Сіла й поїхала, війна надворі, немає коли думати, чи зручно. Так, зазвичай на наших дорогах – «ліворульки», а тут – навпаки, і це вигідно зі стратегічного погляду. Бо снайпери, коли цілять у водіїв, стріляють ліворуч».
АВТОМОБІЛІ З ДОБРОЮ ДОЛЕЮ
Волонтери фонду «Мачок» передають автівки переважно у Кропивницькому.
— Зв'язуємося з керівниками підрозділів, вони відпускають хлопців у Кропивницький – і ті забирають. Але автівки три ми приганяли ближче до них, бо у хлопців на той момент не було можливості забрати одразу, а що раніше вони отримають транспорт, то ліпше. Головне, щоб їм було зручно, – каже Юлія.
І додає, що автівки, які вони передають військовим, мають добру долю.
— Машини, які ми купили, всі ще на ходу. Тільки одну з тридцяти «накрило», але й вона підлягає ремонту. Дозволяємо собі думати, що то в них така енергетика добра, нас це дуже тішить. Одне авто ми передавали снайперам, які працювали безпосередньо в Бахмуті. Вони отримали цю машину, у них тоді в підрозділі були три пікапи. І коли у них був найгарячіший період, ті машини прострілювалися, чекали на ремонт. А ця – «Катруся» – одна була на ходу. Якось телефонує один з бійців і говорить: «Дівчата, ваша машина сьогодні врятувала нам життя». Так, військові були на завданні, їх почали «накривати», а вони – тікати, але прилетів снаряд. Фактично весь підрозділ отримав поранення – хлопців посікло осколками. Але на машині не було й подряпини. Хто був ціліший, одразу сів за кермо, тільки від’їхали, як влучило у те ж місце, де стояла автівка. «Катруся», зрештою, вивезла весь підрозділ, усіх «трьохсотих» з Бахмута, – ділиться волонтерка.
Схожу історію розповіли й бійці з іншого підрозділу, яким передали навіть не автівку, а гуму на неї, говорить Юлія. Вся інша техніка після обстрілу була пошкоджена, тільки ця, «перевзута» у гуму від фонду «Мачок», залишилася абсолютно цілою.
Чи дійсно є щось магічне у тому, з якою любов'ю до українських воїнів сестри з фонду «Мачок» разом із командою допомагають їм, чи діє синергія всіх, хто працює над запитами бійців, – волонтери не дуже замислюються, просто не мають на це часу. Все, що вони роблять вже понад півтора року, – стараються, щоб машини у воїнів з'являлися якнайшвидше. Тому що точно знають: автівки – не розкіш, автівки – це врятовані життя.
Мирослава Липа, Кропивницький