Хронологія експозиції — від Майдану до повномасштабного вторгнення РФ — нагадує, що війна триває вже понад десять років
У Нідерландах, у Національному військовому музеї, запрацювала виставка «Військові історії. Україна поруч». На стінах розміщені приголомшливі знімки нідерландського фотографа Едді ван Весселя, які він зробив після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. На них – біль, страждання, смерть і жага українців до життя.
Виставка показує хронологію подій від Революції Гідності до повномасштабного вторгнення Росії. Над цією потужною експозицією українці та нідерландці працювали пліч-о-пліч.
На ній представлені артефакти Національного музею Революції Гідності, відеороботи кінорежисерів з України та Нідерландів. Вони розповідають історії українців, мирне життя яких перетворилося на боротьбу за свободу та незалежність. Російське вторгнення змусило звичайних людей стати парамедиками, волонтерами, військовими. Вони пройшли через полон, втрати, важку реабілітацію після поранень. Але, попри все, вижили та розповіли свої історії. Дехто з них узяв участь в офіційній церемонії відкриття та разом із керівництвом музею, міністром оборони Нідерландів, послом України в Нідерландах говорив про наболіле та закликав і надалі підтримувати Україну. Серед присутніх також були українські та нідерландські волонтери, які активно допомагають Україні.
ВІЙНА РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ ОЧИМА НІДЕРЛАНДСЬКОГО ФОТОГРАФА
Нідерландський фотограф Едді ван Вессель на власні очі бачив і документував війну в Чечні, Іраку, Сирії, а тепер і в Україні. За кілька годин до офіційного відкриття виставки фотодокументаліст провів кореспондента Укрінформу залами музею і розповів, що побачив на війні в Україні.
«У нас є близько 70 зображень. Деякі з них сягають завширшки п’яти або навіть шести метрів і є найбільшими. Ми можемо розповісти справді широкій аудиторії про те, що відбувається в Україні, адже щороку цей музей відвідує багато людей. Також через місяць я відкрию виставку у Словенії», – каже автор фото.
Едді ван Вессель
Він звертає увагу на велику світлину з тілами під завалами. – І хоча вона сповнена жахіття, смерті та трагедії, автор стверджує, що це фото про диво.
«Це насправді зображення порятунку, бо коли я знімав, то почув голос: здавалося, що чоловік зовсім поруч, тут, під бетоном. Тож бетон підняли та врятували людину. Отже, хоча ви бачите на цій світлині тіла загиблих, для мене це символ порятунку», – ділиться фотограф і звертає увагу на ще одну роботу.
«А ось на цьому фото – убита горем жінка, яка знайшла свого чоловіка мертвим на подвір'ї . І це, думаю, найжахливіший момент для всіх на світі. Ви не можете собі уявити, щоб таке сталося з вами, із вашим чоловіком. Це – Бахмут, а це – їхній будинок у вогні. І це саме те, що війна робить із людьми. Це жорстока війна. Тому для мене дуже важливо показати реальність – сьогодні тут», – наголошує фотограф.
Документувати фотооб’єктивом жахіття війни нідерландець Едді ван Вессель почав у лютому 2022 року. Каже, що він не був свідком Революції Гідності та війни, яка почалася ще у 2014 році, і водночас акцентує на важливості того, що на виставці викладена хронологія подій в Україні, починаючи саме з Майдану.
«За кілька тижнів я маю знову їхати в Україну. Тож виставка буде доповнена новими світлинами. Мені дуже важливо показати глядачу, який живе в Нідерландах, що відбувається в Україні. Там уже два з половиною роки йде повномасштабна тотальна війна, люди далі страждають і зазнають щоразу більших травм», – наголошує нідерландець.
Він, зокрема, фотографував трагічні наслідки удару росіян по піцерії у Краматорську минулого року. Тоді загинули 13 людей, 64 були поранені. Серед загиблих – чотири дитини, одна дитина зазнала поранення.
«Вони загинули у Краматорську, у піцерії, яку розбомбили росіяни. Це була свідома ціль росіян, коли заклад був заповнений людьми. І для мене це – один із найтрагічніших моментів, особливо, коли я їхав із родичами загиблих дітей на поховання. А ось – мати, яка йде в морг у Миколаєві, щоб упізнати свого сина лише за татуюванням на нозі, тому що його тіло дуже понівечене через бомбардування. Це те, що проникає під шкіру та більше ніколи тебе не полишає. Світ має бачити ці знімки», – упевнений автор.
Нідерландський фотограф каже, що йому дуже важливо донести людям побачене в Україні, щоб переконати, що ця війна зовсім поруч, а російська агресія є загрозою для всього світу.
«В Україні – війна. І цілком можливо, що якщо Путіна не зупинити, вона пошириться на більшу частину Європи. Тоді ця трагедія може стати й вашою реальністю, і це – той меседж, який я хотів би донести до відвідувачів. Адже молодь в Україні десять років тому не думала про війну, а тепер ті самі люди перебувають в окопах, захищаючи свою країну. Тож сьогодні це – реальність, якої вони не могли собі раніше уявити. І це може статися також з іншими частинами Європи. Я був у Чечні, і росіяни мене там бомбили. Я був в Алеппо, і росіяни бомбили мене й там. А тепер, коли я в Україні, росіяни роблять те саме. Тож я знаю, як працює російська агресія», – наголошує фотодокументаліст.
ВІДЕОІСТОРІЇ ВІДВАЖНИХ УКРАЇНЦІВ І ДИТЯЧІ ЩОДЕННИКИ ВІЙНИ
У залах музею поміж світлин фотографа Едді ван Весселя є також входи до маленьких кімнат, де можна переглянути відеоісторії. Їх було знято спеціально для цієї виставки. Це чотири розповіді про людей, які до російського вторгнення вели звичайне цивільне життя. Коли в їхні двері постукала війна, вони пішли захищати свою країну, боротися за своє майбутнє як військові, волонтери, парамедики.
У центрі кожного мініфільму – історії українців про горе, страх і війну, а також про взаємини між людьми, любов і надію. Це розповіді про українців, які зробили складний вибір, що змінює життя.
Відеоісторії зняли режисери з України та Нідерландів. Вони переплітаються між собою, кожна розказує про героїв, чиї історії пов’язані.
Зокрема, одна з таких відеорозповідей – про Юлію Паєвську з позивним «Тайра». Відома волонтерка та парамедикиня вісім років рятувала військових і мирних жителів на Донбасі. У мирному житті вона була тренеркою з айкідо, дизайнеркою. Проте ще на початку війни на Донбасі сформувала свою команду парамедиків для евакуації під назвою «Ангели Тайри». Маріупольська волонтерка Ганна Ворошева провела в російському полоні 100 днів. Вона сиділа в камері з бійцями «Азова», намагалася боротися з адміністрацією колонії в Оленівці. До повномасштабного вторгнення Ганну Ворошеву в Маріуполі знали як підприємицю, що займалася декоруванням кульками. Юлія Паєвська та Ганна Ворошева зустрілися в російському полоні. Їхня відеоісторія розповідає про ув’язнення, умови утримання та довгий шлях до волі.
Експозиція на іншому поверсі Національного військового музею Нідерландів має назву «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей». У ній представлені історії та відеозаписи дітей, які стали свідками російської війни проти України.
Експозиція пропонує чотирнадцять історій дітей із Донецької, Харківської, Херсонської, Київської областей. Їхні розповіді про перші місяці повномасштабного вторгнення підкріплені щоденниками, малюнками, особистими речами.
«Я з Маріуполя. Як ви знаєте, тепер це місто під російською окупацією. Тут ви можете також бачити мої картини. Вони зображують травми, трагедію, яка сталася не тільки зі мною, а й з усіма людьми цього міста. Особисто моя трагедія – це смерть мого батька, який був у теробороні Маріуполя. Ми довго не знали, де його тіло. Він загинув у березні 2022 року. І лише два тижні тому знайшли збіг за ДНК. Наступного тижня заплановане поховання. Головний меседж – я б хотіла, щоб у Нідерландах побачили цю трагедію, що люди з окупованих територій живуть із величезним тягарем на душі, з величезним болем, який ніколи не мине. Війна триває, вона впливає на людей, вона змінює їхні життя, знищує багато родин», – каже в коментарі Укрінформу 19-річна Софія Громакова.
Софія Громакова
Авторка проєкту Христина Храновська наголосила, що його головне завдання – розповісти унікальні історії та висвітлити глибоку травму молодого покоління України, а також дати змогу українським дітям бути почутими, – щоб світ знав, що вони переживають кожного дня.
«Ми не можемо дозволити собі мовчати. Ми не можемо дозволити собі припинити інформувати. “Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей” – це 14 дитячих історій, 14 зруйнованих життів. Весь світ має побачити, як тепер страждають українські діти. Ця експозиція – про біль очима дітей. І я хотіла б, щоб увесь світ ні на секунду не забував, що війна триває, і від російських ракет гинуть українські діти», – акцентувала вона.
Ганна Слюсар
Зі свого боку керівниця проєкту Ганна Слюсар зазначила: «Стала поширеною думка, що світ утомився від війни в Україні. Я б хотіла сказати, що ми теж утомилися від війни, але ми будемо про це кричати, допоки вона не закінчиться нашою перемогою. Голоси українських дітей мають бути почутими в усьому світі».
КОЛИ ПРИХОДЯТЬ РОСІЯНИ
Тему України та війни в Україні в Національному військовому музеї в Нідерландах порушують не вперше. Наприклад, у 2019 році тут відбувалася виставка під назвою Als de Russen komen, що в перекладі з нідерландської означає «Коли приходять росіяни». На ній було зібрано та продемонстровано тисячі експонатів, щоб показати події часів Холодної війни, змусити замислитися про майбутнє.
Родзинкою тодішньої експозиції був Citroen С3, на якому їздили російські шпигуни. За рік до тієї виставки, у 2018-му, четверо чоловіків прилетіли з Москви начебто на відпочинок в Амстердам. Насправді ж вони виявилися шпигунами. ГРУвці полювали на інформацію з серверів Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) у Гаазі, де саме аналізували зразки хімічної речовини, застосованої для отруєння родини Скрипалів у Великій Британії. Російські розвідники пробули в Нідерландах лише три дні й дуже швидко «погоріли». Свою спецоперацію горе-нишпорки почали та закінчили 13 квітня 2018 року. Біля ОЗХЗ на «туристів» уже чекали нідерландські спецслужби. Четвірку затримали в орендованій автівці, яку вони перетворили на шпигунську станцію. У машині були встановлені потужні комп’ютери, антена, підсилювач сигналу та пристрій для поширення мережі Wi-Fi.
Менеджерка проєктів Національного військового музею Монік Брінкс згадує ту виставку й каже, що аж ніяк не сподівалася отримати шпигунський експонат.
Монік Брінкс
«Мені зателефонували і сказали: “Здається, є експонат для вас. Він вам сподобається, але наразі не можу поділитися з вами жодними подробицями”. – Я запитала: “Про який розмір ідеться? Скажіть бодай щось”. – “Це досить великий експонат. Завбільшки як особистий автомобіль”, – такою була відповідь. І це справді виявився автомобіль з історією», – згадує менеджерка проєктів Національного військового музею.
Брінкс каже, що минуло п’ять років після тієї виставки, і сьогодні в Національному військовому музеї Нідерландів геть інші експонати, які розповідають про повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
«Ми також хотіли показати частини ракет, якими була атакована Україна, але оскільки вони російські, то як зброя не можуть бути імпортовані. Деякі військові предмети ще в дорозі до Нідерландів, вони доповнять виставку. Тож наразі у нас є кілька порожніх вітрин. Однак ми пояснюємо, що в цьому і полягає реальність війни, через яку експонати досі в дорозі. Отож на виставці “Військові історії. Україна поруч” у нас представлені фотографії, речі та предмети, знайдені після атак. Наприклад, після бомбардування великої друкарні лишилася обгоріла книга, назву якої все ще можна прочитати. Для мене це також дуже потужний предмет. Є дитячий коник-гойдалка, знайдений у розбомбленому будинку. Усе це – неймовірні речі й історії людей», – наголошує Брінкс.
Вона також зазначила, що ця виставка дуже важлива тим, що розвіює міфи та російську пропаганду.
«Маємо близько 300 тисяч відвідувачів за рік. До нас приходить багато молоді, школярів, а якраз молодь дуже сприйнятлива до пропаганди. Тож я сподіваюся, що ми можемо допомогти розібратися тим, хто ще вагається. Я думаю, коли вони побачать цю виставку, теж почнуть усвідомлювати, якою є реальність, що насправді відбувається, і що все це коїть Росія. Вони можуть побачити відеоісторії українців, дізнатися, що їм довелося пережити. І будуть обачними з інформацією у соцмережах та різних групах», – каже Брінкс.
Наукова співробітниця Музею Революції Гідності Анастасія Гайдукевич вважає дуже важливим, що виставка розповідає хронологію подій в Україні від Революції Гідності до повномасштабного вторгнення Росії, адже війна в Україні триває не два роки, а більше ніж десять.
«Це один із найважливіших аспектів цієї виставки, тому що з ініціативи самого музею представлено комплексну історію, в якій російська агресія простежується саме від Майдану і спроб придушити прагнення українців до свободи. Дуже чітко акцентовано анексію Криму як фактично другий злочин Росії. Третім злочином, що вбудовується в загальний наратив, є збиття літака рейсу МН17 і потім – перехід до війни, яка почалася 2014 року. Далі вже свіжа рана – повномасштабне вторгнення. І це насправді вкрай рідкісна ситуація, коли потужні закордонні інституції мають сміливість вибудувати такий цілісний наратив. Тому для України це мегаважлива подія», – каже науковиця.
Вона також розповіла, що наразі з України привезено майже сорок експонатів.
«Частина ще в дорозі, бо є логістичні та законодавчі особливості перевезення експонатів, які були зброєю», – додала Гайдукевич.
ВИНИЩУВАЧІ НАД ГОЛОВОЮ ТА СМАЧНА ПІДТРИМКА УКРАЇНИ
Офіційне відкриття виставки відбувалось у величезній залі посеред військової техніки. Довкола запрошених гостей і спікерів – танки, над головою – винищувачі, щоб кожен міг відчути, що війна в Україні зовсім поруч, і замислитися, які тепер є загрози.
Посол України в Нідерландах Олександр Карасевич під час офіційного відкриття зазначив, що це – перша масштабна виставка в Нідерландах, присвячена війні в Україні. Вона не лише демонструє фото, відео та експонати, а й занурює у глибоко особисті історії про біль і стійкість українського народу, життя якого жорстоко змінила російська агресія.
Олександр Карасевич та Христина Храновська
«Через об’єктив Едді ван Весселя ми стаємо свідками потужних історій. Кожне фото показує мужність і страх, любов і втрату, відчай і надію – ті самі емоції, які ми, українці, переживаємо щодня. Кожне зображення стало потужним нагадуванням про те, що війна не є ні далекою, ні абстрактною. Це сувора реальність, яка формує життя мільйонів і змінює долі в реальному часі», – сказав посол.
Він також наголосив, що одним із найболісніших аспектів війни є страждання українських дітей.
«Щоденники, представлені на виставці, показують рівень болю, який не має терпіти жодна дитина. Ці діти заслуговують на те, щоб бути в безпеці, зі своїми сім’ями, рости в мирі. Ця виставка також є закликом до дії. Це нагадує нам про необхідність справедливості для всіх жертв цієї війни, для тих, хто втратив свої домівки, сім’ї та своє майбутнє», – наголосив Карасевич.
Міністр оборони Нідерландів Рубен Брекельманс після ознайомлення з експозицією в ексклюзивному коментарі Укрінформу поділився, що був глибоко вражений виставкою та зворушений історіями українців.
«Ми не маємо звикати до таких фотографій. І ми, нідерландці, повинні переконатися, що робимо все можливе для підтримки України. Перегляд цих світлин став для мене потужним нагадуванням про це, і я думаю, що кожен, хто побачить цю виставку, відчує потребу підтримати Україну», – сказав він.
Рубен Брекельманс
Підтримати Україну міг кожен присутній, задонативши нідерландським волонтерам, які просто неба біля музею готували картоплю фрі, м'ясні та сирні ковбаски. Такими ж смаколиками Френкі та Кун безкоштовно годують людей в Україні навіть під обстрілами. Після повномасштабного вторгнення волонтери з Нідерландів вирішили допомагати українцям. Так виникла ідея організації виїзних фудкортів у прифронтових містах.
Ірина Драбок, Гаага