Чому раптом європейські фермери почали вимагати негайно врегулювати експорт українського продовольства?
Якщо у Франції вже починаються протести великої соціальної групи, то завжди є ризик отримати «жовті жилети» – протест тривалий та болючий для всього суспільства й для економіки. Як і вихід із нього. Раніше з протестів у Франції взагалі виходили революції, тож заспокоїти громадськість надовго тут складно. Так хвиля мільйонних протестів проти пенсійної реформи трималась більше року. Страйки на залізниці та в школі не згасають узагалі.
Тож акція, яку назвали «гнів фермерів», за всіма ознаками могла швидко й надовго відправити країну в нокаут. Зрештою уряду гігантськими поступками за два тижні таки вдалося прибрати трактори з доріг, а Брюсселю – загасити пожежу розгніваних аграріїв буквально на площі перед Єврокварталом. У процесі французькі фермери інфікували протестами бельгійських, італійських, голландських та іспанських колег. Німецькі, румунські й польські почали свої акції ще раніше. І якщо причини антиукраїнської риторики прикордонних до нас країн ще якось зрозумілі, то от чому французький «гнів» фермерів виніс у «топ» питання українських харчів, та так, що справа дійшла до термінових рішень на рівні Європейської Ради в Брюсселі, – пропоную розібратись.
ПОЧАТОК ФЕРМЕРСЬКОГО ГНІВУ
Протести починаються красиво, а закінчуються кров’ю та арештами. Коли у Страсбурзі на площу виїхали діти фермерів на маленьких педальних тракторцях, це виглядало зворушливо, люди плакали та співчували. Але от коли в іншій частині країни до префектур почали звозити гній та виливати кров худоби, то це вже викликало інші емоції.
Радикалізація фермерського гніву відбувалася десь зі швидкістю руху дизельних тракторів. Тисячі одиниць аграрної техніки виповзли на дороги, спочатку шляхи місцевого значення перекрили сіном-соломою, а вже за кілька днів трактори прямували брати в облогу Париж. По дорозі аграрії дістались до найбільшого європейського оптового аграрного ринку Ренжіс, блокували супермаркети та переробні заводи. Владі навіть довелось, попри очевидну делікатність питання, заарештувати декількох протестувальників, які щось десь запалили. Звичайно, на ранок біля відділку їх як героїв зустрічали всі можливі репортери. Блокада навколо Парижа мобілізувала кілька тисяч людей, 500 тракторів, ще понад 10 тисяч блокували інші транспортні артерії. Паралельно лідери профспілок з вимогами до влади не сходили з усіх телеканалів. Як заявив один із них, «ми хочемо змити з себе 10 років приниження».
Фото: AA
НАКОПИЧЕНІ ПРОБЛЕМИ
Фермерські господарства сильно постраждали від інфляції, яка, за оцінками їх міністерства, призвела до падіння валового доходу на 11% у 2023 році. Плюс аграріїв сильно дістала бюрократична тяганина і час, який ішов на розгляд питань з усілякими дозволами. Звичайно, також податки, які зробили важку працю нерентабельною.
Окреме питання – екологічні норми. Тут довгий перелік заборонених пестицидів та різних хімічних речовин, тож досягнути конкурентної ціни та високого врожаю й дотриматись при цьому всіх «зелених норм» дуже важко.
І це вже питання «несправедливої конкуренції». Оскільки весь ЄС – це зона безмитної торгівлі, то ніби і норми мають бути всюди однакові, але ні. Те, що дозволено використовувати, приміром, у Румунії, – у Франції зась.
А ще Франція береже великий відсоток землі від розорювання. Фермери і хотіли б обробляти більше площі, але держава не дає. А ще – новий податок на дизельне пальне, а це основний вид палива для всієї фермерської техніки.
Багато вимог є схожими для всієї Європи. Серед них так звана Спільна аграрна політика (САП) 27 країн-членів, яку дехто вважає такою, що лише сильно зарегульовує процеси, але ніяк не сприяє зростанню.
Фермери також єдині у своєму засудженні угоди про вільну торгівлю, яка от-от мала бути підписана з країнами Латинської Америки. І от у цьому переліку проблем з’явились також українська курка, мед та зерно.
Фото: AA
ЯК В УКРАЇНСЬКИХ ПРОДУКТІВ ЗІПСУВАЛОСЯ РЕНОМЕ
Коли фермери наприкінці січня остаточно заблокували дороги, то місцеві жандарми їм взагалі не заважали, оскільки більшість із них – такі ж звичайні хлопці з фермерських родин. Тож усі гуртом почали проводити ввічливі перевірки вантажівок. І почалось. На південь від Нанта зупинили вантажівку, забиту… українським сиром. Для виготовлення піци в місті Ля Рошель.
Франція, як відомо, вважається одним зі світових лідерів з виробництва сиру. Тож «українська моцарела» для них перетворилась на особисту образу. Екологи втрутились і заявили: «Ви просто уявіть собі шлях сиру, який почався в Україні, потім прибув до Нанта, а тепер прямує до Ля Рошелі – це не просто надзвичайний вуглецевий слід, це екологічний абсурд!» Мова пішла також про недобросовісну конкуренцію, оскільки справді – й стандарти молока, і вартість робочої сили між Україною та Францією дуже різні. «Це несправедливо, бо ми граємо в різних лігах», – сказали фермери.
ЗВИНУВАЧУЮТЬСЯ УКРАЇНСЬКИЙ МЕД… ЦУКОР… ЯЙЦЯ…
У містечку Салон-де-Прованс (південь країни) бджолярі зупинили вантажівку з України, яка перевозила мед, призначений для французького пакувальника. Це мед, який продається в гіпермаркетах за ціною менше 2 євро за кілограм. Французькі пасічники не можуть дозволити собі продавати той самий вид продукту дешевше, ніж 5 євро за кілограм.
Окрім різниці в цінах, обурення викликало насамперед призначення меду. За деякими публікаціями в соціальних мережах, цей мед в українських діжках купила французька компанія, яка є лідером ринку та продає його як "мед з Франції". Що тоді робити французьким бджолярам, які мають суворо дотримуватись усіх екологічних норм, сплачувати всі податки і в результаті не можуть виробляти так дешево, як українці.
Про українську аграрну продукцію почали говорити на ток-шоу. Заради справедливості можемо сказати, що тема української війни як своєрідного виправдального аргументу – також лунала постійно.
Профспілка виробників зернових стверджує, що вартість тонни пшениці в Європі впала з приблизно 230 євро, до COVIDу, до 170 євро сьогодні. Через українське зерно, звичайно.
Але найбільше проблем виявилось з українською курятиною. Про бюджетне м’ясо української курки, яке підірвало не лише французький ринок, а й всю Європу, заявив особисто президент Франції Макрон у Брюсселі.
Фото: AA
ПТАХА, ЯКА НЕ ЛІТАЄ, АЛЕ ПРОНИКЛА УСЮДИ
Отже, французькі кури, які коштують у середньому сім євро, змушені конкурувати з українськими, ціна яких наближається до трьох євро. Це вже з усіма витратами на транспортування в Європу.
"Це недобросовісна конкуренція. В Україні не діють ті ж стандарти охорони здоров'я чи трудове законодавство, що й у нас", – каже Ян Неделек, директор Міжпрофесійної асоціації бройлерного птахівництва (Anvol). У більшості випадків українська продукція походить із птахофабрик, які далекі від французьких сімейних ферм, – твердять птахівники. За їхніми словами, українські ферми в середньому в 50 разів більші за середню ферму в Франції, а витрати на вирощування – на 40% нижчі.
Водночас точно дослідити, кажуть французи, скільки саме українських курей потрапляє на ринок Франції, важко, бо продукція йде через Нідерланди або Бельгію. Коли вона реекспортується, то ЄС уже не вимагає точного відстеження, оскільки курятина вже на спільному ринку. Тож українська курка потрапляє у Францію як голландська чи бельгійська.
У масштабах Європейського Союзу в цілому експорт м'яса птиці з України до країн-членів ЄС останніми роками зростає семимильними темпами. Сьогодні Україна відстає від Бразилії, але має значну перевагу: скасування митних зборів і квот продовжує діяти. Тож питання постало руба. Як спинити українську курку?
1 лютого на пресконференції в Брюсселі, після переговорів з президентом Європейської Комісії, Емманюель Макрон заявив, що хоче змінити правила щодо імпорту українських курей. Цитата: «Кому це вигідно – зростання експорту на три чверті? Одній групі, яка належить мільярдеру. Об'єктивно кажучи, ми не хочемо зробити цю людину ще багатшою, тому що це не допомагає Україні".
(У цьому випадку президент Франції мав на увазі Юрія Косюка, директора компанії "Миронівський хлібопродукт", відомої як "МХП". Більшість української курятини, яка імпортується в Європу, вироблена саме цим агрохолдингом. – Ред.)
Так, український імпорт м'яса птиці справді сильно зріс – він подвоївся за перші шість місяців 2023 року, як заявили французькі експерти. Те саме стосується імпорту меду та цукру.
РІШЕННЯ БРЮССЕЛЯ
Після такого злету нашої курки Брюссель негайно ввів обмеження, щоб зупинити неконтрольоване зростання імпорту української продукції. Бо ж у нас, як відомо, зараз з Європою безмитна торгівля.
Для продуктів, які вважаються "чутливими" – м'ясо птиці, яйця та цукор – планується "екстрене гальмування" для "стабілізації" імпорту на рівні середніх обсягів імпорту в 2022 та 2023 роках, а якщо спинити не вдасться, то митні збори будуть знову запроваджені. Ці "посилені захисні механізми" дозволять вживати "швидких коригувальних заходів" у разі серйозних збурень на європейському ринку, навіть якщо вони зачіпають лише одну або кілька держав, заявив віце-президент Єврокомісії Маргарітіс Схінас.
Водночас Європейська Комісія запропонувала продовжити нам звільнення від митних зборів ще на один рік, тобто до червня 2025 року. Ці нові обмеження мають бути ще представлені державам-членам ЄС та депутатам Європарламенту, але щось підказує, що особливих нарікань вони там не викличуть і будуть швиденько адаптовані.
Фото: AA
РІШЕННЯ ПАРИЖА
У Брюсселі вирішувалось багато. Та не все. Добра частина вимог французів усе ж стосувалась власного законодавства і власного уряду. Тому під час засідання Європейської Ради 1 лютого в Брюсселі трактори продовжували блокувати Париж, висловлюючись фігурально, брати за горло уряд.
Блискавичні перемовини з фермерами стали бойовим хрещенням для молодого прем’єра Габріеля Атталя. Але навіть його ораторський хист виявився безсилим. Просто на тюках соломи, в епіцентрі агропротестів, він запропонував фермерам «десять пунктів, що негайно полегшать життя». Пункти здалися аграріям зовсім недостатніми.
Після наступної серії консультацій з представниками фермерської спільноти Марк Фесно, міністр сільського господарства Франції, та Крістоф Бешу, міністр з питань екологічного переходу, доопрацювали близько сотні вимог, висунутих профспілками. Але і другий раунд переговорів нічим не завершився.
Лише після того, як влада оголосила про глобальний пакет допомоги у розмірі 400 мільйонів євро та "призупинення" плану скорочення використання пестицидів, профспілки погодились та почали знімати блокпости. Поступками щодо міндобрив та дизельного палива лишились дуже невдоволені екологи, але уряду довелось пожертвувати «зеленим» переходом, аби відновити лад на автомагістралях.
При цьому слід відзначити, що після двох тижнів інтенсивної мобілізації фермерів підтримка нацією їхніх протестів складала 85%. Більшість (68%), попри особисті незручності, підтримували навіть блокування доріг. Тож любов французів до своїх аграріїв та вітчизняної продукції виглядає практично безмежною.
ЧИМ САМЕ ЗАВИНИЛИ УКРАЇНСЬКІ ХАРЧІ?
Фермери розійшлись, а от Україна залишилась винною і навіть уже трохи покараною Брюсселем. Українці використали сповна вікно можливостей, надане нам зняттям мита на експорт. Тож попри довгі черги на кордонах, блокади та великі проблеми з логістикою ми скористались цим правом сповна. Втім, Україна виявилася втягнутою в кризу, яку все ж спровокувала не вона, і не наша війна. Однак ми стали її вагомою частиною. До такого висновку дійшли французькі експерти.
За даними консалтингової компанії Asterès, експорт сільськогосподарської продукції з України до Європейського Союзу зріс на 176% у період з 2021 по 2023 роки, а експорт цукру та зернових скоро взагалі потроїться.
Європа цього не чекала, тож не вжила жодних запобіжних заходів і зіткнулася з величезною конкуренцією. Першими від такої неврегульованості «постраждали» сусідні з Україною країни, а далі спрацював ефект доміно, який сягнув аж до Франції.
Президент FNSEA (найбільша профспілка фермерів – лідер останніх протестів) Арно Руссо ніколи не приховував свого занепокоєння силою українського сільського господарства. Вступ України до Європейського Союзу, за його словами, стане "катастрофою" для сільського господарства Європи.
"Ми граємо за різними правилами. Українське сільське господарство еквівалентне чверті європейського сільського господарства, в основному в птахівництві та вирощуванні орних культур, з екологічними стандартами та стандартами виробництва, які значно відстають від наших", – сказав він в інтерв'ю La France Agricole.
У своєму звіті та ж Asterès зазначає, що незважаючи на цифри, які демонструють зростання, загрозу для європейських фермерів важко оцінити: "Ми перебуваємо у вирі подій без жодної ретроспективи, а дані надходять з багатьох джерел, таких як митниця, Євростат та український уряд, і ці дані не завжди збігаються».
Але вказувати лише на війну в Україні як на причину кризи – це перебільшення.
Фото: AA
ЕКОНОМІЧНИЙ КАТАКЛІЗМ ДЛЯ ЄС ЧИ БЛИСКУЧІ ПЕРСПЕКТИВИ?
Багато фахівців ринку, не лише французи, вбачають у майбутньому вступі України до ЄС економічний катаклізм. Зокрема, він означатиме кінець малих фермерських господарств. Цей аргумент розглядає Ніколя Тензер, викладач Science Po в інтерв'ю BFM Business. Водночас, на думку цього експерта, Україна стане "активом з точки зору сільськогосподарської потужності в Європі", оскільки її сільське господарство набагато більше орієнтоване на експорт за межі європейського ринку, ніж на ринок Європейського Союзу.
"Коли люди кажуть, що Україна буде недобросовісним конкурентом, як вступить до Європейського Союзу, це неправда. Приєднавшись до ЄС, вона буде підпорядкована точно таким же стандартам, як і інші країни", – захищає українських аграріїв Тензер.
Важливо також відрізняти економічну загрозу від операції з дезінформації, що поширюється в умовах війни. Це ще одна думка, не позбавлена фактологічного підґрунтя, яка також лунає тут.
Жан-Марк Даніель, редактор BFM Business, вбачає в несприятливому контексті, у який потрапила наша продукція, "вплив Росії, яка вказує на Україну як на причину проблем фермерів". Мета ширша – поставити під сумнів допомогу Україні.
ТРОХИ ПОЛІТИЧНИХ ЖАХАЧОК ТА УКРАЇНСЬКИЙ ПРОГНОЗ
"Ви любили польського сантехніка, тепер полюбите й українського фермера", – так іронічно підживлює євроскептичний дискурс П'єр Лелюш, колишній держсекретар з європейської інтеграції та депутат Національної асамблеї Франції, у своїй колонці в Фігаро. Він також вбачає в нас велику сільськогосподарську загрозу.
Але є ще й інша загроза – політична. Чимало експертів звертають увагу на вибори до Європарламенту, які вже на носі. А також на те, що фермерські «пожежі» по всій Європі – цілковито на руку ультраправим. У Франції лідерка «Національного об’єднання» Марін Ле Пен і молодий ватажок її партії Жордан Барделла почувались у протестах, як риба у воді. Вони щодня піднімались на фермерські барикади і залазили в кабіни тракторів. Це також сильно засмутило владу, яка поспішила домовитися з фермерами. Самі ж фермери, хоч і розійшлися, але заявили: раптом держава їх знову надурила, то їхні трактори легко заблокують Париж ізнов.
Українцям тут цікавий не так Париж, як наші кордони та можливості експортувати далі. Щоб остаточно не заблокували доступ, українському бізнесу потрібно посилювати своє аграрне лобі в Європі. Так вважає Любов Акуленко, виконавча директорка Українського центру європейської політики.
На її думку, завжди було очевидно, що навіть попри війну великі аграрні країни намагатимуться врятувати своїх виробників та поставити підніжку конкурентам. Однак вона також вбачає в цьому вагому політичну, а не економічну складову: «Я не можу повірити, що ми настільки вже завалили їх своїм продовольством, зважаючи не те, що у нас багато об’єктів узагалі зруйновано, і ми могли відновити виробничі лінії так швидко. До того ж, якби існували проблеми з якістю, у нас би забрали так звані єврономери, які наші харчі отримали ще багато років тому після угоди про асоціацію. Бо навіть за умов безмитної торгівлі не можна нічого завозити в Європу без такого спеціального номера».
Тож, на думку Акуленко, зараз необхідно проводити багато адвокаційної роботи за кордоном, в яку має бути включений і уряд, і аграрний бізнес. «Нам треба виходити на якийсь конструктив. Іти й домовлятися з європейськими аграріями та переконувати їх, що український ринок може вдало доповнити європейський, а наші харчі можуть робити Європу лише сильнішою».
Лідія Таран, Париж