Чи загостриться торгово-економічне й технологічне протистояння США і Китаю
Наступна адміністрація США, вочевидь, змістить фокус зовнішньополітичних зусиль Вашингтона на Індо-Тихоокеанський регіон, тож усі тутешні країни, передусім Китай, уже почали готуватися до повернення Трампа. Проте можливості, як і очікування, є дуже різними, а в центрі уваги перебуватиме суперництво і пошук варіантів співіснування двох наддержав – Сполучених Штатів Америки і Китайської Народної Республіки. А можлива торговельна війна двох гігантів зачепить усіх.
В ОЧІКУВАННІ ВЕЛИКИХ ЗМІН
Перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США справила ефект землетрусу в усьому світі. Уряди країн, демократії це чи авторитарні диктатури, намагаються вгадати – бо прогнозувати справа марна – кроки Америки Трампа в їх напрямку та якось підготуватися до наступних чотирьох років дуже ймовірної турбулентності.
Одностайність панує лише в розумінні того, що пріоритетом адміністрації Трампа будуть внутрішні американські справи, і в наступні чотири роки інтерес Вашингтона до міжнародних подій загалом зменшиться. Українська влада і європейські лідери вже активно обговорюють сценарії майбутнього на випадок зменшення підтримки з боку Сполучених Штатів, чия військова й інша допомога воюючій Україні в прямому сенсі є питанням нашого виживання.
Та труднощів у взаємодії з адміністрацією 47-го президента США очікують не лише в Європі. Величезний і строкатий Індо-Тихоокеанський регіон (ІТР) так само в активному пошуку підходів до нового американського лідера.
Попри очікуване загальне зменшення зацікавленості США у світових справах, більшість політиків і аналітиків переконані, що друга адміністрація Трампа не лише збереже, а й посилить пріоритети в ІТР. За першої каденції переможця нинішніх президентських виборів цей регіон, ближчий Штатам за будь-який інший, був ключовим у зовнішній політиці Білого дому. Тож у тутешніх столицях є над чим розмірковувати.
Із чого починати, у світі зорієнтувалися швидко. Трампу дуже подобається, коли йому кажуть лестощі і демонструють лояльність. Американські ЗМІ дізналися, що він уважно стежив за тим, хто зі світових лідерів намагався вийти з ним на зв’язок і привітати ще до завершення підрахунку голосів, але коли вже стала зрозумілою його перевага.
Більшість лідерів азійських країн, як і їхні європейські колеги, вже наступного після голосування дня привітали переможця. Лідери Японії, Індії, Південної Кореї, Філіппін та інших регіональних держав, окрім Китаю і Північної Кореї, надіслали свої вітання Трампу 6 листопада.
Листа з вітаннями переможцю виборів без зайвого розголосу передав Дональду Трампу і уряд Тайваню. Така тиха передача листа різко контрастує з телефонною розмовою між новообраним президентом Трампом і президентом Тайваню після виборів 2016 року. Та розмова викликала шок у всьому світі, оскільки зламала десятиліттями усталену політику Сполучених Штатів щодо Тайваню.
Фото: Pool/Getty Images
Пекін не входить до кола друзів політичних еліт Вашингтона, тож голова КНР Сі Цзіньпін витримав паузу і привітав новообраного американського президента через день після виборів. У своєму вітанні він, серед іншого, сказав про сподівання на діалог і комунікацію з новою владою США та відповідальне управління розбіжностями між двома країнами.
Мовчанку зберігає лише Пхеньян, що не дивно. Тамтешній режим вважає Сполучені Штати ворожою країною, а його спікери з великим натхненням і, навмисно добираючи образливі слова, критикують Вашингтон та обіцяють стерти США на порох своєю ядерною зброєю. Ворогів не вітають.
СОЮЗНИКИ І ПАРТНЕРИ НАПРУЖИЛИСЬ
В Індо-Тихоокеанському регіоні у Сполучених Штатів є союзники, суперники і партнери, які воліють зберігати баланс у відносинах зі США та Китаєм і не переходити на бік однієї із наддержав. Кожна умовна група має власні, в цілому схожі, інтереси й занепокоєння з приводу майбутніх зовнішньополітичних маневрів адміністрації Трампа.
Союзників, серед яких Японія, Південна Корея, Філіппіни й Австралія, насамперед турбує готовність Вашингтона дотриматися своїх зобов’язань і прийти на допомогу в кризовій ситуації. Зараз в ІТР функціонує кілька оборонних форматів, у яких участь Сполучених Штатів є критично важливою.
Фото: Kym Smith/Defence Department
Це, зокрема, AUKUS, оборонний союз США, Австралії і Великої Британії для стримування Китаю; тристороннє оборонне партнерство США, Республіки Корея і Японії з протидії загрозам із боку де-факто ядерної КНДР; QUAD, стратегічний діалог між Австралією, Індією, США та Японією з проблем безпеки в ІТР; оборонний союз США з Філіппінами. І потрібно згадати Тайвань, безпечне існування якого можливе лише за військової допомоги Штатів.
До партнерів США в ІТР можна віднести більшість країн регіону, які мають тісні економічні зв’язки з географічно ближчим Китаєм, але поглиблюють безпекову співпрацю зі США. Серед них, зокрема, Індія та 10 країн Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), куди входять азійські тигри другої хвилі – країни з економіками, що швидко розвиваються, – Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Таїланд і В’єтнам.
Їх непокоїть, щоби нове американське керівництво не почало викручувати руки й вимагати обрати сторону в глобальному суперництві США з Китаєм. Саме балансування між двома наддержавами й відсторонення від підтримки однієї з них лежить в основі довгострокових стратегій більшості невеликих країн Південно-Східної Азії.
Проте чи можна уникнути американських гірок у відносинах зі Сполученими Штатами, якщо тамтешній президент буде приймати рішення, керуючись переважно власними міркуваннями, а не пропозиціями радників чи членів своєї команди? Так, це можливо, і для цього потрібно встановити дружні стосунки із самим лідером.
Місцеві аналітики наводять приклад прем’єр-міністра Японії Сіндзо Абе, якому вдалося знайти підхід до Трампа у 2016-му. Тоді Абе невдовзі після перемоги Трампа вирушив до Нью-Йорка, де зустрівся з ним і мав 90-хвилинну особисту розмову. Це лише півтори години, заради яких глава японського уряду летів літаком більше 12 годин до Нью-Йорка і ще понад 14 назад до Токіо.
Та справа того вартувала, Трамп оцінив вчинок Абе. Через кілька місяців, уже склавши присягу та ставши президентом, Трамп прийняв Абе та його дружину на своєму курорті Мар-а-Лаго у Флориді, де двоє лідерів обговорювали різні питання за грою в гольф. Завдяки цьому особистому зв’язку Абе зміг переконати Трампа не вводити додаткові мита на японський імпорт, включно з автомобілями, наріжним каменем японської економіки.
Цей приклад планують наслідувати нинішні азійські лідери, які цими днями збираються в Перу та Бразилії на саміти АТЕС і Групи двадцяти (G20). Уже відомо, що прем’єр-міністр Японії Шіґеру Ішіба планує після Бразилії відвідати Нью-Йорк або Флориду і зустрітися з обраним президентом США.
Водночас уряди більшості країн ІТР готують сценарії реагування на всі можливі кроки американської сторони, починаючи з підвищення тарифів на їх імпорт до США і завершуючи зменшенням військової підтримки союзників у регіоні. Один із варіантів добитися прихильності Трампа запропонували на Тайвані. Аби новий американський лідер не відвернувся від острова, його керівництво виношує плани замовити у США великий пакет зброї на близько 15 мільярдів доларів. Трампу подобаються такі угоди, які завантажують американські підприємства роботою, тож розрахунок тайванців може спрацювати.
Фото: HOW HWEE YOUNG, EPA-EFE
СУПЕРНИКИ ГОТУЮТЬСЯ
Китай і Північна Корея не очікують жодних приємностей у відносинах з Вашингтоном за президентства Дональда Трампа і готуються до нового витка ескалації. Для Пхеньяна зі зміною господарів у Білому домі нічого взагалі не змінюється, і ворожість до США нікуди не зникне, доки не зникнуть Сполучені Штати як країна або впаде режим Кімів, що більш імовірно.
Із Китаєм усе значно складніше. У Пекіні задовго до дня голосування у США вирішили, що незалежно від переможця Штати продовжуватимуть курс на ескалацію в торгівлі, навколо Тайваню та приборкання зростаючої військової могутності Піднебесної.
Політика щодо Китаю Трампа, який розпочав торговельну війну у 2018 році підвищенням тарифів на імпорт із КНР, та Байдена, за якого тарифи не лише збереглися, а й додались нові, мало чим відрізняється. Хіба тим, що адміністрація, яка йде, вводила обмеження поступово, намагаючись при цьому підтримувати комунікацію з Пекіном, а новий уряд, швидше за все, не перейматиметься дзвінками китайським товаришам і битиме тарифами одразу по максимуму.
Та з другим президентством Трампа Китай може зіткнутися з іще більшою проблемою, ніж тарифи – втратою виробничих потужностей, усе ще головного джерела добробуту жителів країни. У ході своєї кампанії Трамп обіцяв відновити промислову могутність США та попередив про високі мита не лише для Китаю, а й для всіх торгових партнерів Америки. Він планує збільшити тарифи на 10% для всіх, а китайцям – одразу на 60%.
Це означає суттєве удорожчання імпортних товарів порівняно з американськими аналогами та збитки для компаній, які виробляють свою продукцію в Китаї і завозять до США. Тобто адміністрація Трампа буде використовувати тарифи як палицю для імпорту, а свій величезний ринок – як пряник для стимулювання інвестицій у створення виробництв на території Штатів.
Перехід Китаю до політики відкритості близько сорока років тому дав старт масовому перенесенню американськими й іноземними корпораціями своїх заводів і фабрик до КНР, де виробництво одиниці товару було об’єктивно дешевшим. Зараз на Китай припадає 31% світового виробництва, проте тепер ми можемо стати свідками зворотного процесу, коли компанії, і не лише американські, повертатимуть виробничі потужності до Америки, бо з новими митами на імпорт уже там виробляти буде економічно вигідніше.
Будуть наслідки і для регіональної безпеки в ІТР, оскільки Трамп обіцяє рішучіше протидіяти Китаю у Південнокитайському морі та Тайванській протоці. Це не означає прагнення війни, ні, її якраз обраний президент США не шукає, але градус протистояння точно зросте.
Виклики президентства Трампа в Пекіні розуміють і вже готуються до турбулентності. Зокрема, китайська влада за останній місяць пішла на поліпшення відносин з Японією та Індією, з якими тривають жорсткі територіальні суперечки. У жовтні Пекін активізував контакти з урядом Ішіби в Японії та просигналізував про готовність співпрацювати з Токіо, а потім пішов назустріч Індії, погодившись на відведення військ від спірної ділянки кордону в Гімалаях.
Аби краще підготуватись економічно, уряд Китаю спільно з центробанком та іншими відомствами продовжує генерувати і впроваджувати стимули для прискорення національної економіки. Ключовий акцент останніх таких заходів робиться на стимулюванні внутрішнього попиту як нового двигуна економічного зростання країни, що має замінити надмірне виробництво і зменшити залежність від експорту, а відповідно і знизити вразливіть економіки.
Та Китай планує не лише оборонятись, а й завдавати ударів у відповідь. У 2016-му Пекін не був готовий до тиску Трампа, проте зараз, як дізналось видання Financial Times, Китай підготував контрзаходи щодо американських компаній, якщо наступний президент США поновить торговельну війну між двома найбільшими економіками світу.
Пекін, звісно ж, спочатку спробує домовитися з Вашингтоном і запропонувати угоду на зразок тієї, що готувалась у 2019 році й не була завершена через пандемію коронавірусу, та пообіцяти істотно збільшити імпорт зі США для вирівнювання балансу у двосторонній торгівлі. Та якщо Трамп відмовить і все ж обкладе імпорт із Китаю 60-відсотковими митами, Пекін може ввести санкції проти американських компаній у КНР та обмежити доступ США до ключових ланцюгів постачання. Зокрема, скористатися своїм глобальним домінуванням у виробництві критично важливих для сучасних технологій рідкоземельних металів та літію і заблокувати їх експорт до Штатів.
Пріоритетом зовнішньої політики США за президентства Дональда Трампа знову стане Індо-Тихоокеанський регіон, а центральне місце в ній посяде торгово-економічне й технологічне протистояння з Китаєм. Проте зараз не 2016-й, Китай почувається економічно і технологічно впевненіше та, ймовірно, має чим відповісти.
Тож у той час, як Дональд Трамп намагатиметься побудувати фортецю в Америці, нова фортеця буде формуватися в Азії.
Володимир Сидоренко, Пекін
Перше фото: Chip Somodevilla/Getty Images