Як Росія використала своє головування в провідному міжнародному органі
Цьогорічний липень став, за даними Організації Об’єднаних Націй, найспекотнішим місяцем за всі роки спостережень, а ще він виявився чи не найбезглуздішим у діяльності самої ООН. У Раді Безпеки цього місяця головувала Росія, яка намагалася використати цей статус для демонстрації своєї значимості на міжнародній арені та просування традиційної брехні про всіх і вся, а найбільше – про Україну.
МИСТЕЦТВО НАДУВАННЯ ЩІК
Традиційно Росія намагається піднести себе як противагу Заходу, як це робив Радянський Союз у часи свого існування. Намагається формувати свою позицію з усіх питань, апелює до якихось фантомних однодумців, використовуючи фрази для критики опонентів на кшталт «усі вже бачать…», «для всіх очевидно…». Щоправда, хто ті «всі», незрозуміло. Напевне йдеться про Сирію, Північну Корею, Білорусь і ще кілька країн з відомою репутацією, які голосують за російські резолюції на сесіях Генасамблеї ООН, – їх не набереться й десятка з-поміж 193 держав світу.
Для надання ваги керованим Росією засіданням до Нью-Йорка навіть приїздили глава МЗС Сергій Лавров та його заступник Сергій Вершинін – той самий, котрий за кілька днів до повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року висміював у Радбезі ООН (тоді РФ теж головувала) «натяки на нібито агресивні наміри Росії стосовно України».
Кремлю нині важливо показати, що він не лише зациклений на війні проти України, а й має якісь інші інтереси у світі – так, ніби нинішня Росія це і є СРСР.
Для цього Лавров провів засідання Радбезу з «глобального» питання – про розвиток багатостороннього співробітництва, де таврував Захід за прагнення верховодити в міжнародних відносинах.
Для переконливості він навіть цитував англійського письменника Джорджа Орвелла.
«У минулому столітті Джордж Орвелл у своєму оповіданні «Колгосп тварин» передбачив суть порядку, заснованого на правилах, де всі тварини рівні, але деякі рівніші за інших, – заявив російський міністр, демонструючи задоволення своїм красномовством. – Якщо ти виконуєш волю гегемона, тобі дозволено все. А якщо наважишся і почнеш відстоювати свої національні інтереси, то будеш оголошений ізгоєм і підданий санкціям».
Постпред України при ООН Сергій Кислиця вказав на недолугість такого посилання.
«За кого нас має жалюгідний Лавров, коли намагається мобілізувати Орвелла на свою підтримку?» – зазначив постпред. За його словами, «прихвосні-спічрайтери» забули нагадати російському міністру, що письменник був критиком Сталіна й вороже ставився до сталінізму, а згадуваний Лавровим сатиричний твір «Колгосп тварин» (Animal Farm) висміював сталінський режим, перед яким схиляються нинішні російські верховоди.
Також Лавров провів засідання Ради Безпеки – з приводу ситуації на Близькому Сході, яка цікавить Росію лише як додаткове джерело нестабільності у світі та фактор протистояння між різними силами на Заході.
Ще Росія скликала Радбез для просування ідеї стосовно продовження співпраці ООН з ОДКБ (Організацією договору про колективну безпеку). Це кероване Москвою військове об’єднання підноситься як регіональна структура, з якою ООН нібито має співпрацювати. Для Росії це є свого роду легалізацією її впливу в країнах, що до нього входять.
«УКРАЇНСЬКА КРИЗА» І ТРОХИ ТРОЛИНГУ
Зрозуміло, що насправді вся зовнішньополітична активність Росії так чи інакше пов’язана з її війною проти України. Нічого більше Москву не обходить.
На початку свого головування в Радбезі Москва запустила легку артилерію: влаштувала у штаб-квартирі пресбрифінг пригодованих нею «юридичних та політичних експертів за підсумками їхнього нещодавнього візиту на Донбас та до Москви». Вони були представлені як активіст руху за мир Даніель Ковалик, політичний коментатор Джексон Хінкл та міжнародний секретар Комуністичної партії Крістофер Хелалі.
Фото: x.com/jacksonhinklle
«Експерти» розповідали журналістам про те, що побували на сході України, де під окупаційною владою нібито настало прекрасне життя, яке українці порушують своїми обстрілами.
Схоже, ці самі особи мали «свідчити» й на липневих засіданнях Радбезу ООН для «засудження» України – як це вони вже неодноразово робили раніше.
Кореспондент Укрінформу у Нью-Йорку під час брифінгу вступив з «експертами» в короткий діалог.
«Красно дякую, джентльмени, за клоунаду, яку ви тут влаштували, – сказав я. – Але моє запитання до вас цілком серйозне. Чи усвідомлюєте ви, що відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН, окремі райони Луганської і Донецької областей та Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованими територіями України? І чи усвідомлюєте ви свою відповідальність за відвідання їх та поширення брехні?»
Відповідь була невиразна й ухильна (щось на кшталт: «Ми нічого не порушували, і ніхто у США нам претензій не висував»).
Але відео із запитанням Укрінформу потрапило в соцмережі й завірусилося. (У соцмережі Х, у ТікТоку.)
Відтак його, схоже, передивилося багато представників ЗМІ та експертів.
Росія з якихось причин відмовилася від їхніх «свідчень» на радбезівських засіданнях.
До речі, автор цих рядків не вперше вступав у подібні публічні перепалки на заходах в ООН. Зокрема й зі згадуваним Хелалі, який позиціонує себе як один із лідерів комуністичного руху в США.
На іншій пресконференції у штаб-квартирі ООН я попросив його нагадати, якими словами починається Маніфест Комуністичної партії – основоположний документ усіх комуністів світу, написаний Марксом і Енгельсом. Хелалі, як з’ясувалося, нічого не знав про Маніфест.
«Невже ви не пам’ятаєте початок головного документа комуністичного руху?» – перепитав автор цих рядків.
Той жестом показав, що не знає.
«Це означає, що ви ніякий не комуніст, а звичайний російський пропагандист», – сказав власкор Укрінформу.
Наскільки мені відомо, тоді лідеру «комуністів» добряче влетіло від російських дипломатів за погану підготовку до спілкування з пресою.
Неодноразово доводилося спілкуватися в дусі тролингу й з постпредом Росії при ООН Василем Небензею.
Під час його пресконференції з нагоди початку головування РФ у Радбезі журналіст Укрінформу сказав, пославшись на повідомлення в Washington Post, що російські збройні сили становлять небезпеку не тільки населенню України, а й самим жителям Росії. Через низьку якість озброєнь війська РФ протягом року скинули щонайменше 38 авіабомб на Бєлгородську область. «Чи не хотіли б ви порушити на Радбезі ООН питання безпеки населення Росії для захисту його від її власних збройних сил»? – поцікавився власкор.
Небензя заявив, що Україна та «її західні спонсори» нібито навмисне вигадують історії про те, як «Росія сама себе бомбить». Ще про публічний тролинг Небензі з приводу «спеціальної воєнної операції» дивіться тут.
…Проте, відмовившись від «свідчень» знеславлених американських «експертів», Кремль знайшов «фахівчиню» з Австрії – колишню міністерку закордонних справ Карін Кнайсль, яка, щоправда, проживає в Росії, де очолює якийсь квазіаналітичний центр. Ту саму, в якої Путін витанцьовував на весіллі в серпні 2018 року.
Експертка справно зачитала зварганений кремлівськими роботодавцями текст, головна ідея якого – залякати світ тероризмом, що процвітатиме через постачання Україні західної зброї для боротьби з загарбниками.
Зовнішньополітичне відомство Австрії пояснило участь його колишньої очільниці в Радбезі ООН від Росії «сезоном дурнів».
«Інакше не пояснити, чому частий гість на Russia Today та подібних каналах виступає в Раді Безпеки ООН як так званий «експерт», – заявила речниця австрійського МЗС Клаудія Тюрчер.
Цю влучну характеристику можна поширити й на всю діяльність Ради Безпеки в липні. А особливо на ті два дні (16–17 липня), коли в ній заправляв Лавров.
Він це яскраво продемонстрував, спілкуючись у штаб-квартирі ООН з журналістами.
Майже вся його півторагодинна пресконференція зводилася до повторення пропагандистських тез, які неодноразово виголошувалися представниками російської влади та ЗМІ.
Лавров укотре заявив, що Росія не братиме участі в «другому раунді мирної конференції» щодо України, оскільки висуваються підходи, які є «неприйнятними» для Росії та «багатьох інших» держав.
«Говорячи про те, чим же там учасники другого раунду мирної конференції щодо України займатимуться, усі так чи інакше формулювали односторонні, абсолютно неприйнятні для нас і для багатьох інших – щиро зацікавлених у мирі – держав підходи», – заявив він.
Лавров знову повторив наративи про «переворот» в Україні у 2014 році, «київський режим», «нацистів», підтримуваних Заходом, вигадки стосовно стамбульських мирних переговорів у 2022 році, невиконання Мінських домовленостей («нас вкотре обдурили»), а також про нібито інсценування масових убивств у Бучі.
На зауваження журналістів про те, що доказів про злочинну діяльність російських військ у Бучі достатньо, він заявив, що Україна не надала йому прізвища загиблих, попри «численні звернення». А отже, за його логікою, це було інсценування.
Крім того, Лавров дорікнув генсеку ООН Антоніу Гутеррешу за засудження ракетного удару російських військ по дитячій лікарні «Охматдит».
Ще він провадив про Євросоюз, який уподібнюється до НАТО в питанні підтримки України. Розхвалював Китай та Угорщину за мирні ініціативи щодо врегулювання «української кризи».
Одне слово, брехав не запинаючись…
Утім, таки запнувся один раз. Говорячи про збитки, які ЄС несе від санкцій проти Росії, Лавров оговорився, сказавши, що Європу змусили відмовитися від купівлі «українського» газу.
«Візит Лаврова був надзвичайно нудний цього разу, – зауважив у коментарі Укрінформу постпред України при ООН Сергій Кислиця. – Він просовував одні й ті самі наративи, затерті до дір… Усе це ми вже сто разів чули… Це абсолютна параноя щодо НАТО і таке інше – побрехеньки й казки».
«Видно, що вся атмосфера була гнітюча, – додав Кислиця. – Це старий російський патефон, де вже стерлися як голка, так і сама платівка».
На запитання, чого Лавров прагнув досягти у Нью-Йорку, постпред зазначив, що глава МЗС Росії приїздив, аби «скористатися, зокрема, тими процедурними можливостями, які надає зазвичай головування країни» в Раді Безпеки ООН, «у тому числі щодо визначення тематики позапланових дебатів».
Кислиця звернув увагу на те, що Лавров не узгодив з Небензею пропагандистські наративи стосовно обстрілу дитячої лікарні «Охматдит» 8 липня, тому вони видали різні версії, які суперечать одна одній.
Небензя стверджував, що в «Охматдит» потрапила українська ракета, Лавров на пресконференції визнав – що російська, яка нібито була збита за допомогою систем ППО.
РЕФОРМА АБО ЗАНЕПАД
Попри засудження Росії провідними членами Радбезу ООН, передусім США, Великою Британією і Францією, за розв’язану нею війну й використання РБ для поширення дезінформації, у найближчій перспективі оонівські структури навряд чи зазнають серйозних змін.
При цьому всі погоджуються, що реформи давно назріли, структура застаріла й не відповідає сучасним реаліям.
Створена 1945 року, ООН відображала тогочасну повоєнну картину світу. Тодішні переможці об’єдналися й утворили спеціальний орган, щоб контролювати переможених і не допустити повторення масштабних воєнних агресій у майбутньому. Відповідно до Статуту ООН, Сполучені Штати, Велика Британія, Франція, Китай та Радянський Союз є постійними членами Ради Безпеки, тобто основоположний документ зафіксував їхні довічне правління в провідному оонівському органі.
Проте світ відтоді дуже поіншав.
Один з переможців, Радянський Союз, узагалі зник з політичної мапи. Натомість «переможені», передусім Німеччина і Японія, ставши одними з найсильніших економік світу, самі долучилися до табору переможців.
Китай продовжує засідати як постійний член РБ, хоча там змінилася форма державного правління і він по суті став іншою державою. Право іншого Китаю продовжувати членство в ООН після двох десятиліть «підвисання» було підтверджене у 1971 році відповідними оонівськими процедурами – голосуванням у РБ та Генасамблеї.
А ось ще один постійний член Радбезу – Росія – з’явився в кріслі Радянського Союзу в 1991 році. Хоча жодних документів, які б підтверджували членство РФ у Радбезі та й ООН загалом не існує.
Просто країни-члени якимось дивом подумали й мовчки вирішили, що Росія – це і є Радянський Союз…
Плоди цієї помилки тепер пожинає весь світ.
Захопивши крісло в РБ шляхом технічних махінацій, Росія поводиться в ньому так, ніби підписувала установчі документи ООН чи була прийнята до Організації, пройшовши передбачені Статутом процедури.
Чи можна виправити цю помилку?
Напевне, що так.
Чи буде вона виправлена?
У найближчій перспективі – радше ні.
Кожен із тих, хто говорить про необхідність реформування ООН, має на увазі щось своє. Хтось сам хоче стати постійним членом РБ, як, наприклад, Бразилія, Індія чи котрась із африканських країн. Хтось прагне збільшити кількість непостійних членів, аби збільшити кількість голосів на свою користь.
Але вносити кардинальні зміни не бажає ніхто. Бо будь-яка новація загрожує зміною статусу постійних членів, які, власне й ухвалюють головні, зобов’язальні рішення. А без їхнього рішення нічого змінитися в ООН не може.
Україна пропонує принаймні усунути від ухвалення рішень стосовно конфліктів залучені в них країни, обмежити право вето постійних членів чи передбачити механізм його подолання шляхом голосування в Генеральній Асамблеї.
На кожному засіданні Радбезу, в яких бере участь українська делегація, вона розпочинає свій виступ з констатації того, що Росія незаконно займає крісло Радянського Союзу…
У будь-якому разі сумнів у світі посіяно, відтак легітимність перебування РФ у цій структурі сильно похитнулася.
Проте все одно не схоже, що найближчим часом це може вилитися у якісь конкретні кроки з реформування Організації Об’єднаних Націй.
Чи означає це, що якщо ООН не буде приведена у відповідність до сучасних реалій, то приречена на занепад, загнивання і, можливо, витіснення іншими – більш адекватними утвореннями, які неминуче будуть затребувані у мінливому світі?
Питання залишається відкритим.
Володимир Ільченко, Нью-Йорк
Перше фото: Getty Images