Чому країну, яка позбулася багаторічного диктаторського правління, знову охопив неспокій
Після багаторічної громадянської війни, що почалася у 2011 році, та повалення режиму Башара Асада у грудні 2024 року Сирія знову переживає одну із складних сторінок свого існування. Минулого тижня у регіонах Латакія і Тартус на узбережжі Середземного моря сталися зіткнення між прихильниками поваленого диктатора Асада і силами безпеки нового уряду країни, унаслідок яких загинули понад 1000 людей.
Замість внутрішнього спокою та відбудови, Сирія опинилася у новій кризі, яка може реально загрожувати її майбутньому. Внутрішня політична нестабільність, загроза нового конфлікту, етнічні та релігійні протиріччя, а також вплив зовнішніх гравців утворюють «чорні хмари», що затягують обрії сирійського відродження. Нове сирійське керівництво закликає до єдності та запевняє, що всі винні будуть покарані, а баланс між гарантованою громадянам безпекою та покаранням злочинців режиму знайдено. Міжнародні правозахисники не настільки оптимістичні. Вони вже назвали ці масові спалахи насильства найжорстокішими за всі роки громадянської війни в Сирії та не виключають їхнього повторення.
ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИЧНА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ
Повалення режиму Башара Асада наприкінці минулого року не принесло всеохопного миру в Сирію. Загроза внутрішнього протистояння є від перших днів післяасадівського періоду. У державному устрої Сирії відбулися суттєві зміни: скасовано конституцію 2012 року, розпущено низку структур, створених попередньою владою, включно з політичними та силовими. Але для спокою цього було недостатньо. Ряд експертів (як на Заході, так і на Сході) ще тоді прогнозували неможливість утримання суверенітету новою владою та загрозу розколу країни через внутрішнє протистояння. Воно не припинялося, як і спроби нової влади взяти ситуацію під контроль. Військова операція проти залишків колишнього режиму Асада спричинила найбільше насильство у країні за останні роки, зокрема у прибережних районах, де проживає значна частина алавітської меншини, яка підтримувала Асада.
Нагадаємо, що алавіти – це шиїтська мусульманська група, що проживає переважно у Сирії, де більшість населення – суніти. Сім'я Асада належить до алавітів і правила Сирією понад пів століття, поки Башар Асад не покинув країну та не втік у Москву. Сирійські повстанці та нинішнє керівництво країни натомість належать до ісламської течії сунітів. Під час правління Асада опоненти звинувачували алавітів у злочинах та розправах, вчинених режимом під час громадянської війни.
Фото: ЕРА/KARAM AL-MASRI
У Сирії й після падіння режиму далі діють його лоялісти, незадоволені ісламістськими силами, що отримали владу в країні. Прихильники Асада вели партизанську боротьбу, яка й призвела до спалаху насильства, зокрема у прибережних районах, де проживає значна частина алавітської меншини.
Тимчасовий президент Сирії Ахмад аль-Шараа, який став фактичним главою держави на перехідний період 29 січня 2025 року, а колись очолював угруповання, пов’язане з Аль-Каїдою, пообіцяв політичну рівність і представництво різним прошаркам та групам різноманітного щодо етнічного та релігійного складу населення Сирії. Останні події пішли всупереч декларованим підходам.
ЗАВОРУШЕННЯ В ЛАТАКІЇЇ ТА ТАРТУСІ
Інформаційне агентство SANA минулого тижня повідомило, що «залишки ополченців Асада» атакували урядові контрольно-пропускні пункти та патрулі, убивши та поранивши багатьох людей. Сирійське керівництво провело операцію проти цих сил, яка (за свідченнями очевидців та відеоматеріалами) переросла у масові вбивства.
Сирійська мережа з прав людини (SNHR) повідомила, що серед 779 убитих – «недержавні збройні групи», лояльні Асаду, відповідальні за смерть 383 людей, зокрема 172 співробітники державних сил безпеки та 211 цивільних. За даними SNHR, урядові війська та пов’язані з ними групи відповідальні за смерть щонайменше 396 осіб, включно з «цивільними особами і роззброєними бойовиками». Західні ЗМІ повідомили про велику кількість загиблих цивільних.
Фото: EPA
Згодом урядові сили оголосили про завершення військової операції проти опозиційних угруповань у Латакії, але самі ці події поставили під сумнів можливість побудови демократичної Сирії з рівними правами для всіх релігійних та національних груп, а також посилили внутрішнє протистояння, яке може у будь-який час спалахнути або бути спровоковане знову.
Офіс тимчасового президента Сирії створить незалежну комісію для розслідування масових убивств, сам аль-Шараа пообіцяв притягнути до відповідальності винних у насильстві. «Сирія – правова держава. Правосуддя буде здійснене щодо всіх», – запевнив він. За словами аль-Шараа, нове сирійське керівництво не дозволить жодним зовнішнім силам і своїм противникам втягнути країну в нову громадянську війну.
ПОСИЛЕННЯ ГУМАНІТАРНОЇ КРИЗИ
Станом на 2024 рік, за даними ООН, щонайменше 7,4 мільйона сирійців були внутрішньо переміщеними особами, приблизно 4,9 мільйона шукали притулку в сусідніх країнах, передусім у Туреччині. Ще 1,3 мільйона переселилися в інші місця, переважно у країни Європи. Після повалення режиму Асада сирійці почали масово повертатися в країну, де гуманітарна ситуація є вкрай критичною. Сотні тисяч сирійців живуть у таборах для біженців, доступ до медицини та освіти обмежений, а ціни на продукти харчування стрімко зростають. За оцінками ООН, понад 14 мільйонів сирійців потребують гуманітарної допомоги.
Фото: VOA
Довгі роки війни призвели до руйнації економіки Сирії та спричинили масове безробіття. Більшість підприємств знищені, а міжнародні санкції та відсутність інвестицій заважають відновленню. До безробітних додалися звільнені зі служби представники силових структур Асада, зокрема й ті, хто не брав участі у скоєнні злочинів. Армію безробітних поповнюють ті, хто повернувся з інших країн в ейфорії жити у вільній від Асада Сирії.
Спалах насильства у регіонах Латакія і Тартус призвів до нової хвилі вимушених мігрантів, посиливши гуманітарну кризу. Тисячі жителів регіону рятувалися втечею в гори, аби уникнути розправи. Частина населення покинула чи намагається покинути регіон, остерігаючись проведення нових операцій уряду.
Події в Латакії та Тартусі загрожують підірвати зусилля аль-Шараа покласти край ізоляції країни та відновити дипломатичні зв’язки, так само як відтермінувати чи взагалі відмінити скасування санкцій, введених за часів правління Асада.
МІЖНАРОДНА «ДОПОМОГА»
Сирія й після повалення режиму Асада залишається ареною геополітичного протистояння для Ірану, Туреччини, Росії, США, Ізраїлю та арабських країн. Туреччина підтримує сунітські ісламістські угруповання та прагне зменшити вплив курдських сил у Північній Сирії. Іран досі зберігає мережу своїх проксі-сил, хоча після падіння Асада його вплив послабився. Росія скоротила свою військову присутність, але залишається важливим гравцем у регіоні, зокрема через збереження військових баз у Тартусі та Хмеймімі. Інтерес Ізраїлю у Сирії полягає у забезпеченні власної безпеки, мінімізації іранського впливу, а також у контролі за потенційними загрозами. Своєю чергою, США та Захід більше не демонструють єдиної позиції: з одного боку, вони підтримують демократичні реформи, з іншого, – намагаються мінімізувати витрати на сирійську кризу. Кожен гравець має власні інтереси, які не завжди збігаються з потребами сирійського народу. Таке розмаїття зовнішніх сил ускладнює стабілізацію країни та дає поле для зовнішнього втручання та дестабілізації ситуації.
Фото: EPA-EFE
Ряд експертів вбачають у нинішньому загостренні іранський «слід», зокрема тому, що у Тегерані раніше неодноразово заявляли про можливе повстання сирійців проти нового правління. Жорсткі дії представників нового сирійського уряду лише на руку Тегерану. Вони дискредитують нове керівництво, а в разі подальшої невідповідної реакції чи повторення насильства взагалі ставлять під питання підтримку нового сирійського керівництва міжнародною спільнотою.
Окрім того, у Сирії Тегеран може мати розрахунок на підтримку Сирійських демократичних сил (СДС), які очолюють курди, отже, ця співпраця загрожує не лише новому керівництву Сирії, а й посиленим після падіння режиму Асада позиціям Туреччини в Сирії. Тиждень тому міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан застеріг Іран від підтримки груп, що протидіють новому сирійському урядові, пообіцявши дзеркальну відповідь «іншої країни» у разі продовження «неправильного підходу» з боку Тегерана.
Міжнародна спільнота теж офіційно реагувала, традиційно висловивши глибоке занепокоєння у зв'язку з ескалацією насильства в Сирії. Китай закликав до негайного припинення насильства, США та Росія запросили екстрені консультації в РБ ООН. Верховний комісар ООН з прав людини закликав негайно припинити масові вбивства.
Регіональні гравці, своєю чергою, висловили підтримку нинішньому урядові Сирії. У неділю Туреччина, Йорданія, Ірак і Ліван провели зустріч із сирійськими офіційними особами в Аммані. Країни закликали скасувати санкції проти Сирії, «щоб посилити її можливості для відновлення Сирії та задоволення потреб сирійського народу».
РОСІЙСЬКИЙ СЛІД
Росія, втративши свій вплив у Сирії після падіння режиму Асада, зберігає контроль над базами в Латакії та Хмеймі й далі має певний вплив у цих регіонах. Москва зацікавлена зберегти ці бази у своєму користуванні та готова за них платити.
Після новин про заворушення та масові вбивства на західному узбережжі Сирії російські «експерти» та «медіа» поспішили заявити про утиски прав і геноцид алавітів та християн у Сирії, наголошуючи на необхідності їхнього захисту. Йшлося також про нібито 7 тисяч алавітів та християн, які знайшли прихисток на території авіабази «Хмеймім», де було організоване їх проживання та харчування. Підтвердження інформації про надану допомогу, так само як і про значну кількість тих, хто знайшов прихисток на російських базах, з достовірних джерел немає. Західні ЗМІ лише повідомили про «натовпи людей» біля входу в авіабазу у Хмеймімі, які були зафіксовані супутниками 10 березня. Російська пропаганда також переконує, що співпрацю з сирійським «президентом-терористом» слід припинити, натомість просувати створення власної держави алавітів разом із США та Ізраїлем.
Фото: EPA/UPG
У коментарі українським медіа представники ГУР МО України вказали на схожість подій у Сирії із «донбаським сценарієм», реалізованим РФ в Україні. Зокрема, йдеться про те, що після того, як Росії руками прихильників Асада не вдалося захопити територію сирійського узбережжя в портах Тартус і Латакія, росіяни почали діяти за своєю методичкою «донбаського сценарію». Проросійські повстанці критикують нову сирійську владу й нібито очікують на допомогу Росії «з повітря та землі», зокрема для захисту алавітського населення «від геноциду». Серед них є й російські громадяни, які нібито мають намір звернутися до Росії з відповідним проханням про захист та втручання, а Москва вже надасть військову підтримку та захист своїм громадянам. Знайоме кліше…
З огляду на останні події, після ейфорії внаслідок повалення диктатури та планів побудови демократичної країни Сирія ніби знову стоїть на роздоріжжі. Світле майбутнє можливе, але поки що його затягують чорні хмари політичних конфліктів, міжнародного втручання, економічної та гуманітарної криз. Головне питання у тому, чи зможе нова влада Сирії подолати цей «шторм» і привести країну до стабільності, чи вона залишиться у вирі нескінченного насильства, допоки не будуть подолані складні та багатошарові корінні протиріччя.
Ольга Будник, Анкара
Перше фото: PAP/EPA