Як король Великої Британії Чарльз III під час візиту до США дав урок дипломатії
Промови короля Великої Британії Чарльза III під час державного візиту до США стали прикладом класичної британської дипломатичної риторики – стриманої за формою, але насиченої політичними сигналами.
У зверненні до Конгресу та інших публічних заявах монарха простежувалася ціла система натяків, які в сукупності виглядали як м’яка, але послідовна полеміка з позиціями президента Дональда Трампа, нерідко на межі з тролінгом.
ЦЯ САМА НЕПОХИТНА РІШУЧІСТЬ ПОТРІБНА ДЛЯ ЗАХИСТУ УКРАЇНИ
Ключовим елементом виступу Його Величності в Конгресі стала згадка про теракти 11 вересня 2001 року й перше застосування НАТО статті 5 Вашингтонського договору про колективну оборону на заклик США. Формально ця згадка виглядала як історичний екскурс задля красного слівця, однак контекст і своєрідна «змовницька» міміка короля розширили значення слів.
Нагадавши американському істеблішменту, що союзники «відгукнулися на заклик» і стали пліч-о-пліч зі США, Чарльз III фактично спростував поширений у риториці Трампа наратив про «невдячність» Європи.
Водночас монарх апелював не до політики, а до спільної пам’яті, що навіть посилило аргументацію про необхідність трансатлантичної солідарності.
Не менш важливим був сигнал, що логічно випливав зі згадки про події 2001 року і стосувався підтримки України. «Сьогодні… ця сама непохитна рішучість потрібна для захисту України та її найхоробрішого народу – вона необхідна для забезпечення справді справедливого й тривалого миру», – сказав Чарльз ІІІ.
Таку саму непохитну рішучість, яку союзники виявили чверть століття тому, вони мають продемонструвати щодо України тепер.
Це був очевидний контраст із позицією Трампа, який неодноразово критикував допомогу Києву. А також відповідь на заклики здати територію задля «миру».
У такій конструкції питання підтримки України постало як тест на стійкість усієї системи західних альянсів.
МОЛЮСЯ, ЩОБ МИ ІГНОРУВАЛИ ГУЧНІ ЗАКЛИКИ ЗАМИКАТИСЯ В СОБІ
У зверненні до Конгресу Його Величність також наголосив на економічній співпраці, інноваціях і спільних технологічних проєктах, зокрема, оборонних. Це теж слугувало відповіддю на протекціоністську політику, яку пропагують адміністрація та оточення Трампа.
Чарльз III не заперечував важливості національних інтересів, але наголошував, що вони не повинні протиставлятися взаємозалежності та співпраці.
Таким чином, економічна риторика короля доповнила безпекову в контексті прихованої критики ізоляціонізму.
«Я молюся від щирого серця, щоб наш Альянс продовжував захищати наші спільні цінності… – сказав Чарльз і, перечекавши вибух овацій, ніби між іншим, додав: – І щоб ми ігнорували гучні заклики дедалі більше замикатися в собі».
Ця швидко промовлена фраза фактично була логічним висновком промови.
Вона стала чітким нагадуванням про особливу роль Вашингтона у формуванні безпекового порядку. Акцент монарха на тому, що «слова Америки мають вагу і значення», а «дії цієї великої нації мають ще більше значення», фактично окреслює ключове очікування союзників: Сполучені Штати мають не лише декларувати підтримку, а й підтверджувати її конкретними кроками.
Окремий акцент у виступі Чарльза III стосувався захисту довкілля, який він прямо пов’язав із національною безпекою та економічним процвітанням. Його теза про те, що «наше покоління має вирішити, як боротися з руйнуванням найважливіших природних систем», показує, що питання довкілля постає як основоположне для довгострокової стабільності.
Цей підхід явно не в тренді у Вашингтоні й різко контрастує із заявами Трампа, де пріоритет часто надається економічному прагматизму й обмеженню міжнародних зобов’язань.
ЯКЩО ВАМ ТРЕБА ЗВ'ЯЗАТИСЯ З НАМИ, ТО ПРОСТО ДЗВОНІТЬ
Виступ Його Величності на бенкеті у Білому домі продемонстрував характерну для британської монархії форму політичної комунікації – поєднання гумору, історичних алюзій і дипломатичних натяків, які подекуди межували з легким тролінгом.
Апелюючи до попередніх заяв Трампа про те, що без США Європа «говорила б німецькою», Його Величність зазначив: «Смію зауважити, що якби не ми, ви говорили б французькою».
Формально король звернувся до колоніальної історії Північної Америки, де 250 років тому британці та французи змагалися за контроль над територіями. Та водночас ця фраза стала відповіддю на спрощене трактування ролі США у Другій світовій війні.
Король пожартував і про перебудову Білого дому, яку затіяв Трамп задля зведення великої бальної зали.
«Мені прикро визнати, що ми, британці, звичайно, зробили власну спробу відбудувати Білий дім у 1814 році», – сказав він, апелюючи до подібної руйнації – коли будівлю підпалили британські солдати.
Чарльз також пожартував, що нинішня вечеря стала «значним покращенням порівняно з Бостонським чаюванням», коли колоністи скидали в море вантажі оподатковуваного британського чаю в 1773 році.
Навіть вручення символічного подарунка Трампу – дзвона з британського підводного човна часів Другої світової – супроводжувалося жартом.
«Нехай він послужить свідченням спільної історії і світлого майбутнього наших народів. І якщо вам коли-небудь знадобиться зв'язатися з нами, то просто дзвоніть», – сказав король під оплески.
Завуальоване опонування й делікатний тролінг Трампа, звісно, аж ніяк не випадкові. Це була добре продумана риторична стратегія, яка дала змогу найавторитетнішому британцю критикувати президента США, не загострюючи конфлікт, зокрема й щодо України, а також відстоювати позицію союзників і нагадати про взаємні зобовʼязання.
Володимир Ільченко, Нью-Йорк
Фото: The Royal Family