Російські наративи під куполом Бундестагу Вже багато місяців з різних боків ми чуємо про усякого роду мирні плани, що мають на меті привести до завершення війни в Україні, відлуння якої відчувається далеко за межами навіть Європейського континенту. Від 12 пунктів від Китаю “за все хороше проти всього поганого” до «Миротворчої місії Ватикану; від «Мирної ініціативи» Індонезії з 4 пунктів до «Мирної місії» африканських країн; від пропозиції МЗС Італії до «Мирного плану» Мексики…
Вибачте, що не всіх згадала, в доброзичливих миролюбах дефіциту немає.
Долучитися до «шукачів» шляху до відновлення миру вирішили й німецькі праві, а саме праворадикальна партія «Альтернатива дня Німеччини» – AfD. Вони напрацювали «ідеї», які винесли на розгляд Бундестагу в четвер.
НАЙГУЧНІШІ ГУЧНОМОВЦІ КРЕМЛЯ
Подання для дебатів було назване «Відповідальність Німеччини за мир у Європі має виконуватися. Мирна ініціатива з гарантіями безпеки для України та Росії».
У ньому депутати другої найбільшої опозиційної партії в парламенті вимагали від федерального уряду виступити з мирними ініціативами, а першим кроком «було б пов’язати політичну, військову та фінансову підтримку України з готовністю Києва вести мову про серйозні мирні переговори, а також вимагати готовності говорити з Росією».
Також вони вимагають направлення «мирної делегації» на чолі з представником ОБСЄ до обох столиць з метою домовитися про негайне припинення вогню тривалістю щонайменше 90 днів при розведенні військ на 30-кілометрову відстань, а по завершенні процесу – створення «підмандатних ООН територій» у 4 українських областях (Донецькій, Луганській, Запорізькій і Херсонській) і поступове виведення російських військ до позицій 24 лютого 2022 року. (Про міжнародно визнані кордони України в AfD навіть не згадують).
Характерно, що паралельно всім цим процесам має відбуватися скорочення військової підтримки України з боку її основних партнерів – ЄС, Великої Британії та США – і поступове скасування санкцій проти РФ.
І на завершення – умова, що Україна не стане членом ані НАТО, ані ЄС. Крім того, на території України не повинно бути ядерної зброї, ракет чи іноземних військ.
Крапка.
У виступах представники партії як завжди закидали підступному Заходу те, що саме його поведінка призвела до війни, що це США та Велика Британія перешкодили Україні та Росії, які були зацікавлені в припиненні вогню та обопільних поступках, домовитися в Стамбулі навесні 2022 року. Вони робили вигляд, що їм шкода український народ, який заплатив кров'ю за «амбіції великих держав». І знову ж звинувачували той самий Захід, який замучив санкціями бідну Росію, душить власні економіки, а Україну «накачує» зброєю, а США після всього цього ще й практично припинили допомогу. Та й взагалі: економіка Німеччини падає, а російська зростає. Так що давайте, всі швидко за стіл переговорів і повертаємося до business-as-usual.
ДЕМОКРАТИ ПРОТИ ПРАВИХ
Ситуацію зі Стамбулом довелося роз’яснювати особисто міністру закордонних справ Анналені Бербок, попри те, що їй брати участь у дебатах, хоча вона і є членом Бундестагу, як і всі міністри, було «не по рангу». Вона навіть сиділа в той момент не на своєму місці в урядовому ряду, а в залі зі своєю партією, «Зелені/Союз90». Дипломатка встала та розклала по полицях, про що і як йшлося на цій зустрічі, за що отримала схвальні оплески від демократичних партій і невдоволені вигуки з сектору «справжніх миротворців».
Загалом спікерів від демократичного центру було в рази більше, ніж ініціаторів плану. І всі – як депутати трьох партій «світлофорної» коаліції, так і опозиційні консерватори – в один голос повторювали: це Путін з його імперськими амбіціями розпочав цю війну проти мирного сусіда, саме він її може зупинити, але не має такого бажання. Кордони мають бути відновлені станом на 1991 рік, а Росія повинна зрештою визнати право сусідів на вибір власного шляху розвитку. Дефіциту дипломатичних спроб запобігти великій війні не було, але жодна з них не зупинила Путіна, не зупинять його і «мирні ініціативи» німецьких правих при всій, судячи з усього, взаємній симпатії.
До речі, до цього часу жодного разу представники цієї партії не звернулись, як багато інших, з відкритим закликом до кремлівського шефа: пане Путін, зупиніть цю війну.
Згадувати всі виступи не будемо, дебати тривали майже півтори години та були досить жвавими.
Ульріх Рехте
Хоча деякі заяви були справді яскраві. Наприклад таке: «Припиніть свої лицемірні мирні пропозиції. Ви свідомо асоціюєте себе з розшукуваним військовим злочинцем, очевидно, одним із ваших фінансистів», – заявив ліберал Ульріх Рехте і назвав правих «путінським найгучнішим рупором» у Німеччині.
Родеріх Кізеветтер
«AfD бореться проти усього того, з чим бореться і путінська Росія: проти заснованого на правилах міжнародного порядку, демократії, ЄС і НАТО… Ця партія виступає за націоналістичну Німеччину на рівних з фашистською великодержавною Росією», – сказав консерватор Родеріх Кізеветтер.
Адіс Ахметовіч
«Припинення поставок зброї в Україну призведе до припинення війни, але за рахунок України. І той, хто вірить, що Путін зупиниться, – не хоче чи не може цього зрозуміти. І те, й інше є фактором небезпеки для нашої країни», – зауважив есдек Адіс Ахметовіч.
ФАКТОР НЕБЕЗПЕКИ ДЛЯ НІМЕЧЧИНИ
Наведені цитати – не просто показник роздратування депутатів від демократичних партій. Це – реальна оцінка ситуації.
Цими днями по Німеччині прокотилася хвиля велелюдних протестів проти партії, яка з’явилась на початку 2013 року і з того часу не лише змогла ввійти в Бундестаг і земельні парламенти, але й досягла підтримки у 22% на федеральному рівні, а в трьох східнонімецьких землях, де цьогоріч пройдуть парламентські вибори, вона є лідером рейтингів.
Приводом для десятків тисяч людей вийти на демонстрації стало журналістське розслідування Correctiv відносно таємної зустрічі восени минулого року, на якій були присутні, в тому числі, окремі члени AfD і яка носила відверто націоналістичний, екстремістський характер. Серед «планів на майбутнє» – так звана «реміграція», тобто видворення з країни людей з мігрантським походженням. А таких у Німеччині дуже й дуже багато.
Для депутатів це розслідування стало приводом для обговорення в Бундестазі того ж дня, 18 січня, теми «Захист демократії в різноманітній країні – чітка позиція проти ворогів демократії та плани переселення». Парламентська група AfD поводилась під час обговорення зухвало та відкинула всі звинувачення як «абсолютно необґрунтовані».
Тут ще можна було би згадати також історію з невдалою підготовкою державного перевороту в 2022 році, коли до групи заколотників входила «альтернативщиця»-ексдепутатка Бундестагу. Але то довга історія.
Партія, до речі, знаходиться під пильною увагою Відомства із захисту конституції, контррозвідки.
Але повернімося до «мирного плану». Голосування виявилося досить красномовним: «за» – 75 депутатів (при цьому сама фракція AfD нараховує 78 осіб), «проти» – 605. Отже, не підтримали його навіть Ліві (чи скоріше, колишні Ліві, адже наразі майже всі вони в статусі позафракційних, оскільки перекинулися до новоствореного «Альянсу Сари Вагенкнехт», відомої українофобки), які самі постійно волають про початок мирних переговорів і припинення поставок Україні зброї та налагодження відносин з Росією. У програмі новісінької партії навіть формулювання на диво схожі: «Мотивувати Росію почати переговори, у цьому випадку слід запропонувати негайне припинення всього експорту зброї в Україну… Стосовно Києва подальша підтримка та виплата допомоги з так званого механізму ЄС для України має бути пов’язана з попередньою умовою бажання брати участь у мирних переговорах».
Отже, чекаємо на черговий оригінальний план.
Як уже сказано, планів не бракує, і будуть з’являтися нові.
Але чітка та цілком зрозуміла Формула миру вже є. Це план з 10 пунктів, який оприлюднив Президент України Володимир Зеленський ще в листопаді 2022 року. Будемо сподіватися, що все більше країн почнуть долучатися до його підтримки та втілення в життя.
Ольга Танасійчук, Берлін