Мюнхенська безпекова конференція: Останнє американське попередження

Новий підхід США став для ЄС «холодним душем». Чи пробудиться Старий континент?

Про Мюнхенську безпекову конференцію 2025 року вже стільки всього сказали та написали, що додати тут фактично немає чого. Можна тільки поділитися враженнями з місця подій.

Враження, чесно кажучи, неоднозначні. Але «неспокій» відчувався на всіх поверхах готелю Bayerischer Hof, якими снували з похмурими обличчями «сильні світу» (а це понад 50 глав держав і урядів, майже 150 міністрів і керівники близько 30 міжнародних організацій, не рахуючи інших VIPів) та тих, хто у «периметрі».

Тем на порядку денному було реально багато, але головною інтригою, звісно, було явлення Венса. Джей Ді Венса, віцепрезидента США.

І сподівання, що спецпосланник президента Дональда Трампа Кіт Келлог представить бодай якісь деталі «мирного плану» для України.

«Миротворчі» очікування явно перевищили результат, а від Венса Європа отримала такий холодний душ, що негайно почала збирати екстрені засідання різного рівня – радитися, що далі.

НЕБЕЗПЕЧНІ ІСТОРИЧНІ АНАЛОГІЇ

Українська тема незмінно присутня в програмах форуму останні десять років, але цього разу вона стала насправді домінуючою.

Три роки тому, в середині лютого, відчуття загрози вже витало у повітрі, але світові лідери, політики, дипломати та аналітики, які зустрічаються в Мюнхені вже понад 60 років для того, щоби обмінятися думками саме на безпекові теми, вперто не хотіли бачити ані російських військ на українському кордоні, ані чути сповнені відчаю застереження Зеленського, хоча розвідки вже точно знали: війна буде.

Два наступні роки ті ж люди слухали українського президента набагато уважніше. У 2025-му його виступ за трохи більше ніж тиждень до третіх роковин повномасштабної війни сприймався по-особливому, тому що європейцям стало «неспокійно» самим за себе, а не просто за сусідню з Євросоюзом країну.

Європейські лідери вже певний час перебувають «у тонусі» від заяв із-за океану від нового-старого президента, але виступ із трибуни конференції його заступника, віцепрезидента Джей Ді Венса, схоже, поховав останні надії на те, що у Вашингтоні з часом якось «заспокояться».

Джей Ді Венс. Фото: MSC

Україні у виступі, попри очікування, було приділено мінімум уваги як чомусь не дуже важливому, зате сама Європа «огребла» на повну. Політик, який, до речі, не вперше в Мюнхені, почав учити європейців, та ще й у такій манері, що всі зрозуміли: Європі приготуватися. Не випадково голова конференції Крістоф Гойсген у заключному (та прощальному, адже він залишає цю посаду) слові заявив: після виступу віцепрезидента США «ми маємо побоюватися, що наші спільні цінності вже не є такими спільними».

Крістоф Гойсген. Фото: MSC

Мабуть, ніколи до цього так голосно не говорили про історичні аналогії з Мюнхенською змовою 1938 року, аніж зараз. Нагадаємо, тоді долю Чехословаччини вирішили Німеччина, Франція, Велика Британія та Італія, що мало би запобігти Другій світовій війні, але по факту стало її прологом.

Посилаючись на ті події, відомий американський історик Тімоті Снайдер зауважив у розмові з автором, що відчуває «чіткі відлуння замирення», коли про країну говорять без її присутності. «І американська ідея про те, що можна просто говорити з Росією без України, звісно, нагадує про це», – визнає він.

На тлі активності нової американської адміністрації та її контактів з Москвою (приміром, державний секретар Марко Рубіо міг дзвонити Лаврову прямо з Мюнхена) не жартома лунає абсурдне питання: а чи збирається Вашингтон у своїх планах залучати Київ до переговорів, чи планує вирішити долю України з Путіним…

ПЛАН, ЯКОГО НЕМАЄ?

Як ми й прогнозували перед початком конференції, розпіарений «мирний план» змістовного наповнення не отримав, принаймні публічно. Багато хто навіть із досвідчених політиків чекали, що генерал хоча б натякне, у чому власне план полягає. Ну якщо не широкій спільноті, то принаймні вузькому колу союзників. Про те, що «переговорну тактику» Сполучених Штатів було презентовано колу європейських союзників, повідомив глава МЗС Польщі Радослав Сікорський, але відмовився розкривати деталі.

Але у більшості тих, хто до цього кола не входить, склалося враження, що конкретного плану просто не існує, в адміністрації сподіваються на імпровізації залежно від того, як будуть розвиватися події.

Вольфганг Ішингер. Фото: MSC

Серед тих, хто вважає, що «є дуже багато запитань без відповіді про те, як цей процес можна почати, продовжити та завершити», – президент Ради Фонду Мюнхенської безпекової конференції та колишній її голова Вольфганг Ішингер, дипломат і експерт з величезним досвідом. У коментарі Укрінформу він визнав: на жаль, очікування багатьох, що в Мюнхені проясниться шлях до дискусій про те, як покласти край цій війні, шлях до конкретних переговорів, не виправдалися. Президентом США, який так багато про свій план говорив, було в реальності зроблено лише два телефонні дзвінки – Путіну та Зеленському, а «все решта ще потребує обговорення та ухвалення».

Трохи підняв завісу таємниці у розмові з автором попередник Келлога Курт Волкер. Він вважає, що нова адміністрація США наразі лише збирає інформацію – від України, куди Келлог збирається вже цього тижня, від європейців – хто на що готовий піти. Потім спецпредставник передасть усю зібрану інформацію Трампу, і той «почне формулювати, як він хоче це зробити».

Курт Волкер

На одне з головних питань – чи буде до переговорів залучена Україна, а також і Європа, на території якої власне й відбувається кривава війна, більшість опитаних Укрінформом експертів висловили сподівання, що так. Сподіваємося і ми.

Поки ж бурхливу активність демонструють самі США та Росія, які вже визначилися з основними переговорниками. Україна своїх представників досі не обрала та не знає про можливі заплановані дати якихось зустрічей, про що так активно пишуть ЗМІ. Принаймні це стверджує Президент Володимир Зеленський.

Фото: MSC

УКРАЇНСЬКИЙ ANSCHLAG

До надзвичайної активності та публічності українських лідерів і дипломатії за ці три роки світ уже звик. І в Мюнхені робота українських представників завжди була, скажімо так, помітна.

Але цього разу кількість виступів, переговорів, зустрічей глави держави, кількох віцепрем’єрів і міністрів (та й сама присутність такого числа офіційних осіб) була просто надзвичайною. «Нон-стоп», – так схарактеризував графік делегації у коментарі Укрінформу очільник МЗС Андрій Сибіга.

Андрій Сибіга. Фото: MSC

Ще до офіційного початку конференції інформаційною «бомбою» стало повідомлення про відмову України укласти угоду зі США про використання українських природних копалин.

Президент пояснив свої мотиви журналістам (до речі, він провів дві 45-хвилинні пресконференції на полях форуму), а серед країн-друзів викликав, як стверджують інсайдери, «респект» за те, що не дозволив натиснути на себе та аврально підписати невигідну домовленість із партнером, від якого ми сильно залежимо. Знову ж таки, інсайдери кажуть, що у контактах на полях конференції між представниками двох сторін було чимало досить напружених моментів. Тобто «притиратися» ще доведеться.

Інші численні зустрічі проходили в цілком позитивному ключі.

Звертає на себе увагу низка переговорів на різному рівні з представниками оборонної промисловості Німеччини (і не тільки), контакти по лінії міністерств оборони та НАТО.

Володимир Зеленський провів зустріч із генеральним директором німецької компанії Rheinmetall AG Арміном Паппергером. Фото: Офіс Президента

Водночас дипломати тим робили акцент на зустрічах не лише з країнами, які й так є нашими добрими друзями, а й із тими, які можуть «вагатися», –  представниками так званого Глобального Півдня, Азії тощо.

Звісно, на форумі активно працювала не тільки українська делегація. Приміром, господарі, німці, перебували у дещо… нервозному стані, що й не дивно – у них за тиждень вибори.

Багато європейських лідерів були відчутно збуджені на тлі заяв американців. Для нас добрим знаком є те, що більшість із них сприйняли це як меседж, що зрештою необхідно насправді «прокидатися», а не просто говорити протягом трьох років слова про «переломний момент» і «великі занепокоєння». Тому у виступах так часто лунали заклики збільшити допомогу Україні та посилювати власну оборону.

Якщо Трамп хотів саме цього, то йому вдалося. Подивимося, чи зможе він реалізувати інші свої наміри.

Ми ж сподіваємося, що європейські політики, повернувшись із Мюнхена, залишаться у тонусі та візьмуться за домашню роботу.

Ольга Танасійчук, Берлін

Фото: Ольга Танасійчук, MSC, Офіс Президента

Источник