Від Мюнхенської безпекової конференції очікують прояснення планів Вашингтона щодо завершення війни в Європі
Мюнхенська безпекова конференція (MSC), яка відбудеться 14-16 лютого, проходить у не просто турбулентні часи, а в такі, коли ніхто не знає, чого чекати наступної миті…
З 2014 року цей поважний і впливовий глобальний форум, який цього року вступає у своє сьоме десятиріччя (нинішній буде 61-м за рахунком), був майданчиком, на якому роль Росії та її агресії проти України обговорюється в числі першочергових. Цього разу інтриги додає приїзд до столиці Баварії спецпредставника нової американської адміністрації з питань України та Росії Кіта Келлога, який буцімто везе «мирний план», аби представити світові, як Вашингтон бачить завершення війни.
Ті, хто приготувався дивитися прямі трансляції з конференції та робити нотатки, можуть розслабитися. Вірогідність того, що пан Келлог вийде на трибуну та зачитає пункти плану, або це зробить віцепрезидент США Джей Ді Венс, прем’єрний виступ якого на MSC призначений на п’ятницю, мінімальна. Хоча, звісно, з американцями сьогодні нічого не можна виключати…
Принаймні організаторам про це нічого не відомо.
«Коли стане відомий план? Гадки не маю! Я не очікую, що ми матимемо його вже в Мюнхені», – відверто визнав голова MSC Крістоф Гойсген, представляючи в понеділок у Берліні доповідь цьогорічної конференції та її основні теми й учасників.
Крістоф Гойсген. Фото: MSC
Водночас він висловив сподівання, що конференція буде використана для того, щоб «побачити контури цього плану» та параметри майбутньої угоди. Зрештою, вже понад 60 років «Баварській двір», де збираються «ті, хто ухвалює рішення», має авторитет місця, в якому важливі питання обговорюються саме в затишних кулуарах.
Сам Кіт Келлог минулого тижня заперечив повідомлення, що він начебто має представити на конференції план Дональда Трампа, бо «представляти свій план має сам президент США». Але ж спільнота, як-то кажуть, уже налаштувалася й чекає.
Подейкують, що спецпредставник, якщо в його портфелі справді буде якийсь конкретний план, ознайомить з його деталями, звісно, Президента України Володимира Зеленського, а також основних союзників, серед яких лідери Великої Британії, Франції, Німеччини (тут, щоправда, є питання, адже трохи більше як за тиждень у ФРН відбудуться вибори; зустрічі нинішнього канцлера Олафа Шольца з Келлогом не анонсувалися, зате його конкурент і вірогідний наступний глава уряду Фрідріх Мерц уже оголосив про заплановану бесіду).
Фото: MSC
БЛИЗЬКО 60 ЛІДЕРІВ І ПОНАД 100 МІНІСТРІВ
Участь української делегації на чолі з Президентом уже підтверджена. На полях конференції також працюватимуть міністр закордонних справ, політики, представники громадянського суспільства. За традицією ініціатива YES організовує «Український ланч», на який завжди раді завітати діючі та колишні впливові політики, воєначальники та експерти. Закордонне українство також не стоїть осторонь: делегація Світового конгресу українців на чолі з його президентом Павлом Ґродом планує подію під назвою «Справедливий мир починається з безпеки: Україну – в НАТО», а місцеві активісти – мітинги та демонстрації. Українська присутність у Мюнхені завжди є потужною.
Однією з найбільших, якщо не найбільшою, буде й цього року делегація США. Окрім вищезгаданих представників нової адміністрації, прилетять численні законодавці від Сенату та Конгресу та, очевидно, певні урядовці.
«Профільних» міністрів, – а це очільники оборонних і зовнішньополітичних відомств, сукупно очікують більше сотні.
Голів держав і урядів – близько 60. З усього світу. Представництво країн Глобального Півдня дорівнюватиме майже третині. Не оминуть Мюнхен і політики країн Близького Сходу в широкому сенсі.
Приїде також більш як дюжина поважних гостей – очільники ключових міжнародних організацій, як-от ЄС (з купою єврокомісарів), ООН (ну, її поки що не викреслили з переліку структур, які бодай на щось впливають), НАТО тощо.
Зрозуміло, що буде присутній майже весь німецький уряд (скільки там йому залишилося) та велика частка Бундестагу, за винятком крайніх правих і радикальних лівих (бо не варто перетворювати міжнародний форум на місце внутрішньополітичних розборок, та ще й напередодні виборів).
У списку запрошених уже вчетверте не буде російських офіційних осіб. Крістоф Гойсген у принципі не бачить передумов для діалогу, що є засадничим для конференції.
Фото: MSC
ПОТЬОМКІНСЬКА ДЕРЖАВА
Бачення ролі Росії описано в цьогорічній доповіді, яку традиційно готують до конференції.
Документ на 150 сторінках під назвою «Мультиполяризація» (організатори конференції, напевно, витрачають чимало енергії, аби щороку винаходити креативні назви) має 8 розділів, присвячених семи найбільш впливовим країнам – США, КНР, Індії, Японії, Бразилії, ПАР, РФ – і окремо ЄС.
Отже, Росія в цьому списку поки що є, бо «жодна держава в цьому столітті не перевернула міжнародний порядок більше, ніж Росія».
Вага РФ у світі зменшується, але вона за звичкою кидає виклик більш сильним геополітичним суперникам і завдяки «вмілій інструменталізації своїх обмежених можливостей» та повній відсутності такого поняття, як емпатія продовжує відігравати помітну роль у глобальних справах. Втім, зберегти таку позицію стає дедалі складніше: величезна вартість війни проти України обмежила можливості «проєктувати імперську міць» на інші регіони, тож здатність Кремля вибудовувати омріяний нею світопорядок викликає великі сумніви.
«Попри самовпевненість, з якою Росія проголошує свою особливу позицію у світовому порядку, розбіжність між її самооцінкою та її реальною міццю залишається… Росія – Потьомкінська держава», – дають свою оцінку автори, нагадуючи, що РФ не входить до десятки найбільших у світі економік, тоді як її оборонні витрати вже дорівнюють майже третині всього, що витрачає на колективну оборону НАТО. А ще Росія, яка сама себе проголосила «унікальною країною-цивілізацією», в орбіті якої мають крутитися пересічні, «нецивілізаційні» країни, є світовим лідером за кількістю боєголовок. І неважливо, що жебрати зброю, технології і навіть солдатів доводиться у «союзників».
Загалом Росію у компанії з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю в доповіді називають «віссю потрясінь».
Євросоюз виглядає у документі дещо безпорадним. На нього тиснуть і США зі своїми вимогами та погрозами, й Росія з гібридними атаками, й Китай з економічними важелями, а зсередини «підточують» власні популісти. «Бідолашний» ЄС змушують взяти на себе більшу відповідальність і оборонні витрати, чого він не дуже прагне.
Фото: X/POTUS
США зразка Трамп 2.0 називають ризиком сучасності. Багатьма вони сприймаються вже не як гарант безпеки, а зовсім навпаки, хоча третина респондентів Мюнхенського безпекового індексу досі вважають, що ми живемо у світі, де США все ще є домінуючою наддержавою.
Понад 80 відсотків назвали «великими державами» США, Китай і Росію, щоправда, опитування проводилися також і в країнах БІКС (БРІКС без Росії).
«Чи світ уже є багатополярним, чи колись ним стане, залишається дискусійним, але «мультиполяризація» світу є фактом», – пишуть автори.
Чи (і як) зможе світ вийти з цього «штопора», наразі сказати важко. Логічні сценарії та прогнози вже не працюють. Залишається сподіватися, що здоровий глузд у тих, хто ухвалює рішення, все ж візьме гору, а такі майданчики, як Мюнхенська конференція, зблизять хоча б учорашніх партнерів.
Ольга Танасійчук, Берлін