Антивладні протести 2018-го, викликані вбивством журналіста Яна Куцяка, уже призводили до відставки Фіцо. А як буде зараз?
Наприкінці минулого тижня, 24 січня, у Словаччині пройшла масштабна акція протесту: на вулиці вийшли 100 тисяч людей, з яких у Братиславі – близько 60 тисяч, щоб висловити недовіру прем’єр-міністру Роберту Фіцо та його уряду. Демонстрації стали відповіддю на численні скандали, які супроводжують політичну діяльність Фіцо, зокрема його політичний стиль, який дедалі більше нагадує авторитарний, відверту проросійську позицію (у грудні 2024 року він їздив до Москви, де зустрівся з військовим злочинцем Путіним), напади на західний вектор країни, а також агресивні заяви на адресу України. З останнього: Фіцо безпідставно звинуватив Київ у масованій кібератаці на словацьку національну страхову компанію, а ще у нібито причетності до протестів, які називає «держпереворотом», стверджуючи, що третина учасників – українці.
Відповідь українського МЗС не змусила себе довго чекати. Коментуючи натяки на причетність до кібератаки, там закликали Фіцо «припинити шукати уявних ворогів у дружній до Словаччині та словацького народу Україні». Водночас, реагуючи на заяви про підготовку «держперевороту», в Україні наголосили, що в такий спосіб Фіцо намагається залякати словацьке суспільство та консолідувати свій електорат.
«Мені здається, що прем’єр-міністру Словаччини варто звернути увагу на свої власні дії, які збурюють людей у його країні, і проаналізувати, чому так відбувається. І там він знайде відповіді», – зазначив речник Міністерства закордонних справ. І нагадав, що подібне вже було в Україні, коли під час Революції Гідності поширювали фейки про «проплачених протестувальників» та «підготовлених бойовиків».
Згадані «випади» Фіцо далеко не перші (і дозволимо собі припустити, що не останні). Словацький прем’єр погрожував накласти вето на рішення ЄС та припинити гуманітарну допомогу Україні через рішення Києва зупинити транзит російського газу. А ще у своїх заявах він часто ображає Президента Зеленського, називаючи його «ворогом Словаччини» та «жебраком, який їздить Європою та шантажує партнерів».
Втім, повернімося до протестів.
Таких масштабів не було навіть у 2018 році, коли антивладні протести, викликані вбивством журналіста-росзлідувача Яна Куцяка та його нареченої Мартіни Кушнірової, призвели до відставки Фіцо. До речі, це був єдиний випадок відставки прем’єра під тиском громадськості в історії Словаччини. Чи варто очікувати на дубль? Фіцо каже, що у відставку йти не планує, але дострокових виборів не виключає. Тим часом нові протести у Словаччині, які можуть стати ще потужнішими, заплановані на лютий. Тож як розвиватимуться події далі?
СЛОВАЧЧИНУ ТРЯСЕ: ЧИ ПРИЗВЕДУТЬ ПРОТЕСТИ ДО ВІДСТАВКИ ФІЦО?
Сергій Герасимчук, заступник голови Ради зовнішньої політики «Українська призма» в коментарі Укрінформу розповів, що хвиля протестів у Словаччині спричинена низкою факторів. Від моменту приходу до влади, а особливо після замаху минулого року, Роберт Фіцо намагається послабити опозицію, вимагає ухвалення законодавства, яке б викривало т.зв. іноземних агентів, і взагалі усіляко мавпує свого сусіда – угорського прем’єра Віктора Орбана.
«Останньою краплею стало те, що й у зовнішній політиці він обрав проросійський і євроскептичний курс. Усе це відбувається на тлі стагнації словацької економіки та підвищення податків. Усі ці фактори в сукупності і стали приводом для протестів, які відбуваються в дуже несприятливий для Фіцо час, – акцентує Герасимчук. – З коаліції фактично вийшли два депутати, фракція президента Пелегріні "Глас" хоча й залишається в коаліції, але намагається дистанціюватися від особливо токсичних ініціатив Фіцо. Тож, якщо протести не припиняться, а коаліція не доведе свою стійкість, то сценарій дострокових виборів є високовірогідним і за рейтингами партія Фіцо вже поступається опозиційній "Прогресивній Словаччині"».
Дмитро Левусь, експерт-міжнародник, каже, що протести у Словаччині проти уряду Фіцо свідчать про глибоку політичну кризу у країні. Їх не можна розглядати лише як щось епізодичне: «Вони відображають накопичене незадоволення словацького суспільства політикою Фіцо. Основні причини протестів? По-перше, це риторика Фіцо, яка тяжіє до антиєвропейських і проросійських наративів, що значною частиною суспільства сприймається як загроза європейському курсу країни».
По-друге, його політична кар’єра тісно пов’язана зі скандалами, зокрема корупційними.
«У суспільній свідомості глибоко закарбувалася історія 2018 року, коли Фіцо був змушений подати у відставку після масштабного корупційного скандалу, пов’язаного із розслідуванням вбивства журналіста Яна Куцяка», – нагадав експерт.
Крім того, його стиль управління демонструє авторитарні риси, схожі на модель його союзника Віктора Орбана. Однак на відміну від Угорщини словацьке суспільство не вдалося «зацементувати» навколо такого типу влади.
«Протести у Словаччині, на відміну від угорських, є більш масовими та мають широку підтримку різних соціальних груп», – підкреслив політолог.
Також важливим є внутрішній політичний розкол.
«Провладна коаліція втратила більшість. Критичні заяви з боку депутатів, які раніше підтримували Фіцо, свідчать про втрату довіри всередині його власного політичного табору. Це підсилює нестабільність і створює реальну загрозу втрати влади».
Фраза Роберта Фіцо про те, що він «готовий до дострокових виборів, але у відставку не піде», є показовою. Вона свідчить про усвідомлення прем’єром хиткості його становища, але водночас і про небажання поступатися.
«Оці його намагання пояснювати природу протестів «втручанням з-за кордону» можуть свідчити як про втрату адекватної оцінки ситуації, так і про спробу мобілізувати своїх прихильників, апелюючи до конспірології», – розповідає Дмитро Левусь.
Політичний досвід Фіцо неодноразово дозволяв йому знаходити компроміси через кулуарні домовленості. Але зараз його риторика та поведінка свідчать про те, що його можливості маневру для торгів значно звузилися.
«Небажання йти на поступки може стати критичною помилкою, яка пришвидшить його політичний кінець, – зазначив експерт. – Словаччина на роздоріжжі: або продовження політики Фіцо з усіма ризиками, або рух до змін, на яких наполягають протестувальники. Враховуючи обставини, перспективи збереження влади Фіцо виглядають дедалі менш імовірними. Врешті-решт, Фіцо посунуть, але відбудеться це демократично, без заворушень. Все ж таки Словаччина перебуває в центрі Європи. Але самі по собі протести, в яких взяли участь 100 тисяч осіб і які прокотилися 30 містами країни з населенням 5 мільйонів – це дуже знаково».
Дипломат Вадим Трюхан констатує очевидне: «Словаччина – це не Білорусь. І зрозуміло, що не Росія і не КНДР. Тож настільки масштабні виступи, які там проходять уже не перший день і не перший раз проти політики нинішнього прем’єра Фіцо – це дійсно серйозно».
Чи зможуть словаки добитися відставки Фіцо – тут наш експерт не поспішає з висновками. Але той факт, що опозиційні партії найрізноманітніших вподобань об’єдналися в прагненні добитися позачергових виборів, – дуже промовистий.
«Важливо ще звернути увагу, що в позаминулу п’ятницю, коли Президент Зеленський запрошував Фіцо в Україну, той не приїхав, і відмова його була досить нетямною. Натомість приїхав інший представник Словаччини – лідер найбільшої опозиційної партії країни Михал Шимечка разом з декількома іншими опозиційними депутатами. Він був украй обережний у своїх висловлюваннях, зокрема в інтерв’ю, які він тут дав журналістам Європейської правди. Однак він показав, що у словацькому суспільстві більшість людей незадоволені Фіцо. Тому мені здається, що у внутрішній політиці Словаччини будуть дуже серйозні події», – стверджує дипломат.
Прем'єр-міністри Угорщини та Словаччини — Віктор Орбан та Роберт Фіцо
АГРЕСИВНА РИТОРИКА ЩОДО УКРАЇНИ: ЯКУ МЕТУ ПЕРЕСЛІДУЄ СЛОВАЦЬКИЙ ПРЕМ’ЄР ТА ЯК НА ЦЕ РЕАГУВАТИ?
«Чому Фіцо так поводиться? Він же не якийсь маргінал. Він уже давно в політиці. Ще в часи прем’єрства Юлії Тимошенко Фіцо очолював словацький уряд. Але так склалися зірки, що йому поступово довелося розігрувати російську карту. Він здійснив дрейф від демократії до фактично авторитарного стилю управління і до орієнтації на найменш освічений електорат, який досі живе стереотипами Радянського Союзу і симпатизує Росії», – розповідає Вадим Трюхан.
За його словами, не виключено, хоча ми цього напевно не знаємо, що Фіцо отримує якісь бенефіти від Кремля.
«Та ключове – Фіцо зайняв нішу, яку свого часу в Росії займав Жириновський, тобто нішу кремлівського глашатая, клоуна, який прикривався ліберально-демократичними гаслами, – каже наш співрозмовник. – Фіцо насправді є маріонеткою Кремля. Його відставка – це лише питання часу: чи це станеться через тиждень, місяць або пів року, не має принципового значення. Після цього політична кар’єра Фіцо, найімовірніше, буде завершена».
Політолог Олег Саакян нагадує, що Фіцо прийшов до влади саме на такій риториці.
«Фіцо – це консервативний ізоляціоністський популіст, антиєвропейський та антизахідний. Але очевидно, що в ситуації, коли значна частина економічних показників Словаччини залежить від Брюсселя і від інших європейських країн – у той бік сильно огризатися йому складно. Відтак для нього Україна – це легка здобич, оскільки наша держава залежить від стабільного кордону зі Словаччиною, від постачання електроенергії тощо».
Хоча ця залежність стосується також і Словаччини, яка зацікавлена в українському ринку, в доходах від реекспорту нашої продукції. Тим не менш, на думку Саакяна, політично Україна для Фіцо є найбільш вигідним «полем», на якому він відіграє свою антизахідну риторику.
«При цьому кроки Фіцо стосовно України антиукраїнськістю ніколи не відмічалися, на відміну від того ж Орбана. До чого я веду? А до того, що заяви Фіцо слід сприймати достатньо спокійно. Відповідати формально там, де з боку Фіцо лунають звинувачення й намагання образити. Це перше», – каже політолог.
Друге – «давати пас» словацькій опозиції, при цьому не граючи у внутрішню словацьку політику.
Третє – треба працювати з Брюсселем та іншими європейськими партнерами з тим, щоби Словаччина була в доволі вузькому коридорі можливостей.
І четверте – це робота зі словацьким бізнесом, громадянським суспільством на різних треках у межах добросусідських відносин, створення додаткових можливостей для них.
«І навпаки, для нас важливо мати стабільну й прогнозовану Словаччину безвідносно до того, хто при владі, і безвідносно до міжособистісних, ідеологічних, геополітичних чи інших вподобань Братислави. Якою б вона не була, важливо, щоб вона не діяла всупереч інтересам України».
Конкретно щодо закидів Фіцо, що, мовляв, до антиурядових протестів у Словаччині причетна Україна: «Гадаю, що немає сенсу щось комусь пояснювати. Тих, які вважають, що Україна до цього причетна — особливо переконати у зворотному не вдасться».
Натомість є ті, які чудово розуміють, що це пропагандистська вигадка…
«А середня категорія словаків – між першими та другими – не така вже й велика. Для них найкраще просто абсурдизовувати цю ідею. Це задача, перш за все, словацької опозиції. Звісно, Україна може тут грати в «пас», допомогти їм обсміяти цю тему. Втім, виправдовуватись чи раціонально пояснювати – це найбезглуздіша річ, яку можна в цьому випадку робити, – вважає політолог. – Єдині, хто з нашого боку змушений це робити – МЗС, яке має протокольно-формально відповідати на озвучені публічними особами звинувачення України. Але це виключно про формальну дипломатичну логіку. В усьому іншому – висміювати».
Сергій Герасимчук вважає, що погрози Фіцо щодо вето на рішення ЄС, а також щодо урізання гуманітарної допомоги – це лише погрози і не більше того. А от обвинувачень України може й побільшати, особливо на тлі ймовірної виборчої кампанії.
«Там, де Україна може обвинувачення спростувати – це треба робити, причому на загальноєвропейському рівні. А в інших випадках, коли божевільність звинувачень самоочевидна, їх треба просто ігнорувати. Якщо з виборами складеться, то після них у Братиславі буде більш дружній до України уряд», – прогнозує заступник голови Ради зовнішньої політики «Українська призма».
Дмитро Левусь вважає, що Україна має діяти рішуче, але виважено, концентруючись на ключових напрямах:
- Посилення співпраці з європейськими структурами.
«Україна має звертатися до Європейського Союзу, наголошуючи на спільних енергетичних і безпекових інтересах, які мають стратегічне значення для всього регіону. Виконання існуючих угод з європейськими й словацькими компаніями, зокрема у сфері постачання електроенергії, має бути гарантом стабільності у відносинах навіть у складних політичних умовах».
- Взаємодія з опонентами Фіцо у Словаччині.
«Демократичні сили у Словаччині, які критично ставляться до політики Фіцо, є важливими партнерами для України. Їхні ініціативи, зокрема візити до Києва, можуть стати інструментом врівноваження токсичної риторики Фіцо. Україна повинна підтримувати такі контакти, адже вони демонструють солідарність на тлі деструктивної поведінки словацького прем’єра».
- Рішуче спростування звинувачень.
«Заяви Фіцо про нібито причетність України до кібератак чи інших провокацій потребують рішучого спростування. МЗС України правильно робить, оперативно реагуючи на такі звинувачення та пояснюючи їхню безпідставність у публічному полі. Цю стратегію варто продовжувати».
А це – Вадим Трюхан: «Нам треба вести збалансований діалог як з нинішнім урядом Словаччини, так і з опозицією. І то не тільки з Шимечком, а й з лідерами інших опозиційних партій. На мою думку, вкрай важливо дезавуювати будь-які звинувачення в тому, що це Україна, мовляв, влаштовує тут безлад. Україні, яка бореться за власну свободу, незалежність і суверенітет, не до того».
Не треба соромитися того, щоб заперечувати подібні звинувачення. І принижуватися перед Фіцо не потрібно.
«Треба поводитися достойно, так, як це зробив Президент Зеленський у випадку з безсоромним «запрошенням» Фіцо зустрітися на території Словаччини поблизу словацько-українського кордону, – нагадує дипломат. – Наш Президент лаконічно відповів: «Ок. Приїжджай до Києва у п’ятницю». І Фіцо одразу дав задню, тому що спонсори з Росії не веліли».
Україна повинна демонструвати гідність та відданість європейським цінностям. Врешті-решт, Словаччина – це не лише Фіцо, це й країна, де багато людей підтримують українську боротьбу за свободу.
Мирослав Ліскович. Київ