Переговори у Джидді та важливі рішення, які з’явилися після, – можна вважати перемогою України на дипломатичному фронті
Після вчорашніх переговорів у Джидді маємо відновлення США безпекової допомоги Україні та припинення паузи в обміні розвідданими, які свідчать про нормалізацію партнерських відносин Вашингтона та Києва. Це як мінімум.
Крім того, Україна пристала на пропозицію США про всеосяжне припинення вогню з Росією на 30 днів, включно з гуманітарними ініціативами, як-то обмін військовополоненими тощо, показавши конструктивну позицію і підтвердивши готовність до миру. Звісно, без гарантій безпеки, але й без визнання путінських «хотєлок» (хоча Рубіо й повідомив, що питання територіальних поступок у Джидді обговорювалося, але у спільній заяві принаймні про це ні слова).
Отже, відповідальність за подальший розвиток подій – на Росії.
Втім, минула доба, а офіційної реакції Путіна все ще немає. Лише – «пафосна» заява речниці МЗС РФ Захарової: «Формування позиції РФ відбувається не за кордоном за рахунок якихось домовленостей або зусиль якихось сторін. Формування позиції РФ відбувається всередині РФ». Та «ухильна» відповідь Пєскова, прессека диктатора: «Не варто забігати наперед. Ми уважно вивчаємо ті заяви, які були зроблені за підсумками переговорів США та України в Джидді».
Які варіанти має Путін? По суті, їх три:
1) Погодитися на 30-денне перемир’я, але… показати слабкість в очах своїх блазнів (пахан прогнувся) та помножити свою така звану конституцію на нуль. Щодо останнього – не забуваймо, що Москва неодноразово наголошувала на «врахуванні нових реалій», зокрема, визнанні російськими окуповані регіони України, які «включено до складу РФ»: «Ці області – в нашій конституції і ніякого припинення вогню без повернення цих областей у їхніх адміністративних кордонах не може бути і мови»;
2) Погодитися, але з висуванням додаткових зустрічних умов. Якими ці «умови» можуть бути? Від зняття США санкцій проти РФ – до (див. вище) визнання окупованих територій;
3) Не погодитися на пропозицію перемир’я. А це означає спровокувати Трампа, закінчити період взаємних «реверансів» між Москвою та Вашингтоном. До слова, американський сенатор, член Республіканської партії Ліндсі Грем уже заявив, що відмова Кремля від запропонованого перемир'я має стати підставою для накладення жорсткіших санкцій на РФ. А ще – сказавши «ні», Путін може втратити підтримку великої частини Глобального Півдня, особливо зважаючи на роль Саудівської Аравії у переговорах. Плюс – «здивувати» (в негативному для Путіна значенні) Китай, який очікує на стійке врегулювання «російсько-українського конфлікту» після переговорів у Джидді.
Цікавимося в експертів, що вони про все це думають. Але спершу…
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер
ЯК ЄВРОПА ВІДРЕАГУВАЛА НА РЕЗУЛЬТАТ ПЕРЕГОВОРІВ УКРАЇНИ ТА США…
Кір Стармер, прем'єр-міністр Великої Британії, привітав Зеленського і Трампа з «чудовим проривом». Закликав подвоїти зусилля для досягнення міцного миру. Зазначив, що «м'яч на російській стороні» – Москва має погодитися на припинення бойових дій.
Еммануель Макрон, президент Франції, відзначив прогрес у переговорах між США та Україною. І також підкреслив, що тепер «м'яч, безперечно, на боці Росії».
Анналена Бербок, глава МЗС Німеччини, назвала події «поворотним пунктом». Відзначила, що домовленості можуть стати важливим кроком до миру та безпеки. Німеччина підтримуватиме Україну, а Росія має припинити агресію.
Урсула фон дер Ляйєн, голова Єврокомісії, привітала результати переговорів та рішення США відновити військову допомогу Києву. Вважає це кроком до справедливого миру. ЄС готовий брати участь у переговорах.
Кая Каллас, голова європейської дипломатії, привітала переговори й наголосила, що ЄС зробить усе можливе для досягнення справедливого та міцного миру.
Дональд Туск, прем'єр-міністр Польщі, назвав переговори «важливим кроком до миру».
Едгар Рінкевичс, президент Латвії, підкреслив, що Україна продемонструвала справжню готовність до справедливого миру.
Гітанас Науседа, президент Литви, наголосив, що забезпечення миру та гарантій безпеки буде ключовим пріоритетом у майбутньому.
…І ЩО КАЖУТЬ У РФ
Путін зберігає мовчання, а його офіційні речники – Пєсков і Захарова – висловлюються обережно, без конкретики. Натомість російські політики другого ешелону і так звані Z-блогери і воєнкори відверто виступають проти перемир'я, називаючи його загрозою для РФ.
Віцеспікер Ради Федерації Косачов заявляє, що Росія прийме лише ті умови, які вважатиме вигідними для себе, а депутат Держдуми Соболєв відкрито говорить, що припинення вогню дозволить Україні перегрупуватися та отримати більше зброї.
Воєнкор «Комсомольської правди» Олександр Коц вважає, що пауза лише допоможе Україні накопичити озброєння, після чого у продовженні війни звинуватять саме Росію. Блогер Борис Рожин припускає, що під час перемир'я Україна може імітувати переговорний процес, щоб відновити армію та дочекатися постачання американської зброї, а потім з новими силами відновити бойові дії. Автор каналу «Живов Z» Олексій Живов сподівається, що Кремль не піде на цей крок, а Z-канал «Воєнна хроніка» називає припинення вогню «стратегічною помилкою».
Експерти: «Безумовно, переговори у Джидді можна вважати перемогою України на дипломатичному фронті. Принаймні, станом на зараз»
- «Важливо дотискати ситуацію, незалежно від того, як діятиме Путін»
«Україна налагодила відносини зі США, і це має стратегічне значення. Тези, озвучені у спільній заяві делегацій, обнадійливі, адже вони змінюють наратив, який активно просувала Росія, – мовляв, Україна не хоче миру і відмовляється від переговорів. Цей меседж навіть підхоплював Трамп. Тепер ситуація змінилася, і це вже можна розглядати як нашу дипломатичну перемогу. Що буде далі – побачимо, але зараз важливо дотискати ситуацію, незалежно від того, як діятиме Путін», – коментує Укрінформу Ігор Рейтерович.
Ігор Рейтерович
У Путіна, за його словами, є три варіанти: погодитися, відмовитися або затягувати час.
«І цей останній сценарій видається найбільш вірогідним. Він може висувати нові умови, імітуючи готовність до діалогу, але по суті це буде гра на зволікання», – додав експерт.
Для України це також певний плюс: у такому разі ми можемо апелювати до союзників із закликом посилити підтримку та надати більше допомоги. Тож поки що, стверджує Рейтерович, ситуація складається для нас доволі сприятливо, хоча залишається вкрай динамічною і може змінитися будь-якої миті.
«Навіть якщо Путін затягуватиме процес і висуватиме додаткові вимоги, вони не стосуватимуться територій. Йдеться радше про технічні аспекти організації перемир’я, і це вже окрема історія. До речі, є звіт Женевського інституту, де пропонується формат такого перемир’я: близько 5000 інспекторів і цивільних осіб плюс 10 000 військових для забезпечення контролю. Але навіть у цьому випадку перемир'я не настане миттєво – його впровадження потребуватиме часу».
Втім, якщо Путін скаже «ні», Трамп не мовчатиме.
«Трамп фактично поставив усе на свою так звану «повагу» з боку Путіна. Якщо ж Кремль проігнорує це й виставить його в непривабливому світлі, Трампу доведеться реагувати. Ця реакція може проявитися у вигляді посилення збройних поставок Україні чи оголошення про додаткові санкції проти Росії. Причому, Трампу навіть не обов’язково їх запроваджувати – достатньо лише зробити заяву, і вже за тиждень ситуація може кардинально змінитися», – вважає політолог.
Важливо, що ця реакція має йти з позиції сили: «Сподіваюся, що у Вашингтоні це прорахували й розуміють: якщо Путін скаже «А», то їм доведеться відповідати «Б».
Отже, у Путіна зараз зв’язані руки.
«Він змушений або діяти, або, затягуючи процес, провокувати Трампа на жорстку відповідь. Це вигідна ситуація для України, але головне – діяти виважено і довести процес до логічного завершення. Війна триває, бойові дії не припиняються, тож ми продовжуємо робити свою справу без змін. Ключове зараз – не дозволити Європі розслабитися. Навпаки, ми маємо використовувати цю ситуацію, щоб переконати партнерів у необхідності посилення підтримки України. Це буде важливим сигналом для Путіна і зміцнить наші позиції. Судячи з недавніх заяв, Європа це розуміє й демонструє готовність діяти. Зустріч у Макрона (керівників штабів, – ред.)підтверджує, що чекати ніхто не збирається – союзники налаштовані на активну реакцію», – наголосив Ігор Рейтерович.
- «На сьогодні ми отримали максимум можливого»
Юрій Богданов, політичний експерт, каже, що з огляду на відновлення безпекової допомоги та обміну розвідданими, а також попередній (хоч і без прямих гарантій) намір щодо 30-денного перемирʼя без згадки про визнання російських «хотєлок» – це, безумовно, можна вважати перемогою на дипломатичному фронті.
«Принаймні, станом на зараз. Бо враховуючи специфіку адміністрації Трампа завтра все можуть переграти. Але на сьогодні ми отримали максимум можливого», – підкреслив він.
Юрій Богданов
Щодо росіян…
«Вони будуть намагатися якось перекинути провину за відсутність «заморозки» на нас. Їм важливо показати внутрішній аудиторії, що цар не прогинається під США і Україну. І тримати Європу і США у напруженні, створюючи додаткові точки напруги», – додав Богданов.
Серед можливих кремлівських умов можуть бути вимоги про часткове зняття санкцій (може бути на столі), «визнання» окупованих територій – без публічних формулювань, але з фактичними поступками, відмова від ідеї миротворців».
«Але від всього цього Росія відмовиться, якщо справді буде налаштована на перемовини. А для цього російська армія має бути достатньо виснажена», – наголошує експерт.
Для Путіна ймовірність одразу сказати «ні» теж невисока. Кремль може затягувати, кидаючи то одні пропозиції, то інші.
«Якщо ж загравання проваляться, настане час Трампа діяти – або тиснути на Путіна, або повертатися до шантажу України. Тому нам треба бути з ним дуже обережним», – акцентує наш співрозмовник.
На запитання, які завдання наразі стоять перед Україною та Європою, Юрій Богданов відповів: «Зберегти єдність щодо політичного та економічного тиску на Кремль. Відсутність розбіжностей в ЄС – це без перебільшень ключ до спільної стратегії щодо Росії. Підтримувати військовий потенціал України як головний фактор безпеки і України, і Європи. Зараз Україні важливо щоб постійно тримати найвищий рівень дипломатичного тиску – це дає шанс, що «заморожений» сценарій не стане новою нормою, а ситуація розвиватиметься на користь України і всієї Європи».
- «Маю серйозні сумніви, що Москва піде на цей крок»
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив»: «Україна досягла перших конкретних домовленостей щодо припинення вогню. Тепер рішення за Росією. Якщо вона не погодиться на припинення вогню, це може призвести до дуже неприємних наслідків для неї. І в мене є серйозні сумніви, що Москва піде на цей крок, адже вона ще не завершила свою наступальну кампанію в Курській області. Вона намагатиметься якнайшвидше її завершити, щоб не залишати на своїй території неконтрольованих зон. Крім того, для Росії важливо захопити низку об'єктів на території України, зокрема Часів Яр, Торецьк», – каже Коваленко.
Олександр Коваленко
За його словами, режим припинення вогню на цьому етапі для Росії фактично прирівнюється до поразки: «Тому, навіть якщо з’явиться можливість домовитися з Росією, це буде надзвичайно складним завданням, а найімовірніше – взагалі неможливим».
Подібна ситуація може серйозно роздратувати Трампа.
«Що, безумовно, в наших інтересах. Це може сприяти зміні позиції американського президента щодо підтримки України та постачання озброєння. У такому випадку примушення Росії до миру набуде силового характеру, а це може призвести й до звільнення українських територій», – каже Олександр Коваленко.
- «Попри свою хаотичність, Трамп дійшов логічного висновку – якщо Путін не захоче миру, доведеться продовжувати підтримку України»
За словами журналіста Віталія Портникова, мета Путіна – не зупиняти війну, а змусити США брати участь у переговорах, які триватимуть на тлі продовження бойових дій, бажано – без американської допомоги Україні.
Віталій Портников
«Перемовини в Джидді доводять, що цей план Путіна навряд чи спрацює. Російському президенту знову доведеться відповідати на питання Трампа щодо завершення бойових дій. І якщо відповідь буде негативною, реакція США стане передбачуваною – про це вже заявив Трамп: доведеться продовжувати війну і допомагати Україні. Отже, тепер вибір має зробити саме Путін, і цей вибір залежатиме від стану російської економіки», – наголошує Портников.
Якщо Путін вирішить, що у нього достатньо ресурсів для конфронтації зі США, нас очікують роки війни, під час яких Америка Трампа підтримуватиме Україну приблизно так само, як це робила Америка Байдена.
Якщо ж Путін вирішить, що в умовах економічних труднощів йому вигідніше домовитися з Трампом, ми можемо стати свідками припинення вогню.
«Однак тривалість перемир’я та можливість сталого миру залежатимуть від безлічі факторів: глобальної економічної та політичної ситуації, готовності Росії до провокацій, спрямованих на зрив перемир’я, а також рішучості України продовжувати боротьбу за власне існування в умовах затяжної конфронтації», – зазначив журналіст.
Передбачити всі ці обставини зараз неможливо.
«Але факт залишається фактом: попри свою хаотичність, Трамп дійшов логічного висновку – якщо Путін не захоче миру, доведеться продовжувати підтримку України. І це вже непоганий результат перемовин у Саудівській Аравії. Адже здоровий глузд завжди кращий за небезпечні ілюзії», – підкреслив Віталій Портников.
- «Визнати тимчасове перемир’я – фактично дати Києву передишку і можливість переломити ситуацію. Для Путіна це невигідно»
Ігор Петренко, політолог, називає переговори між Україною та США в Джидді однією з найважливіших подій у нашому дипломатичному марафоні: «Ми отримали максимум від ситуації, яка склалась. Що це дає Україні? Насамперед можливість оперативно стабілізувати фронт».
Ігор Петренко
Він вважає, що якщо Москва хоча б формально погодиться на тимчасове перемир’я, це дозволить нам перегрупувати війська, підтягнути резерви, зміцнити оборону, поповнити БК і, що найважливіше, отримати нові пакети військової допомоги.
Але чи погодиться Кремль?
«Визнати тимчасове перемир’я – означає фактично дати Києву передишку та можливість переломити ситуацію. Для Путіна це невигідно», – каже політолог.
Якщо Москва скаже «ні», США навряд чи обмежаться лише заявами: «Можливий варіант – швидке ухвалення законопроєктів про військову допомогу, прискорення постачання зброї та навіть повернення до теми далекобійних ракет ATACMS у великих обсягах».
Але й у Кремля є кілька сценаріїв.
Перший – відмова від будь-яких мирних ініціатив із наголосом на продовженні війни «до перемоги». В такому разі Україна отримає потужний аргумент: «Ми були готові зупинитися, Росія – ні».
Другий – імітація згоди, але з виставленням неприйнятних умов, наприклад, фіксації лінії фронту як тимчасового кордону чи вимоги скасування санкцій.
Третій – розтягування процесу узгодження під різними приводами, щоб не втрачати ініціативу на фронті, але й не виглядати повністю відмовниками в очах США.
«А що, якщо РФ таки погодиться? Це буде означати певний злам у її позиції. Це може бути першим кроком до глибших переговорів або ж спробою Москви переформатувати конфлікт, але без реальних поступок, – каже Ігор Петренко. – Попереду кілька ключових моментів. Якщо РФ відмовиться, Київ і Вашингтон активізують тиск, і Україна отримає більше допомоги. Якщо ж Кремль несподівано погодиться, доведеться уважно аналізувати приховані мотиви. Головне – краще (ефективніше) скористатись паузою, ніж це зробить Москва».
Мирослав Ліскович. Київ