Одночасно з кількістю рішучих засуджень зростає і кількість доказів російського цинізму
Саміт «Групи 20» завершився. Лідери провідних економік світу обговорили нагальні питання світового розвитку в умовах посилення кризових явищ, перелік яких, на жаль, не зменшується. Навпаки, російська агресія проти України суттєво вплинула на загальну ситуацію у світі, викликала реальну загрозу голоду в найбідніших країнах (і не тільки), змусила кардинально змінити підходи до енергозабезпечення. Політика агресора поставила також на порядок денний необхідність протидії ядерній загрозі, яка з категорії міжнародних декларацій та конференцій зусиллями путінських стратегів набула суто практичного змісту «реальної політики».
«той, чиє ім’я не можна називати»
Учасник «мінус один», рф, яку представляв лавров, змушений був погодитися з драфтом Декларації саміту, в якій рішуче засуджується «війна в Україні» , яка спричиняє величезні людські страждання та посилює існуючу вразливість глобальної економіки – стримує зростання, посилює інфляцію, порушує ланцюги поставок, підриває енергетичну та продовольчу безпеку та підвищує ризики фінансової стабільності.
Учасники саміту визнали також, що G-20 не є форумом для вирішення проблем безпеки, проте саме проблеми безпеки можуть мати значні наслідки для світової економіки. У документі міститься також застереження, що цю позицію поділяють «більшість країн», проте можемо лише здогадуватися, хто, крім росії, увійшов до «меншості».
На догоду цій самій «меншості» не названо агресора, фігурою умовчання залишається рф, згадки про яку, навіть з малої літери, уникають лідери й політики деяких країн світу, та й не тільки вони – Папа Римський Франциск, який «з почуттям болю та тривоги сприйняв новину про нову, ще потужнішу ракетну атаку на Україну», у своїй заяві 16 листопада уникнув згадки про країну, яка це здійснила . Так само лідера цієї неназваної країни також не прийнято називати, коли йдеться про агресію проти України, злочини та відповідальність – «той, чиє ім’я не можна називати».
ЩЕ ОДНА ПРИЧИНА ВІДСУТНОСТІ ПУТІНА ТА ВТЕЧІ ЛАВРОВА
Прем’єр Великої Британії Ріші Сунак покепкував з путіна, що той ухилився й не приїхав на Балі, зазначивши, що тоді можна було б поговорити. Але говорити з ним не має сенсу, це вже давно відомо, та й сам він зазначав, що тепер нема з ким говорити, адже Махатма Ганді пішов.
Сьогодні очевидно, що головною причиною відсутності путіна, так само як і втечі лаврова після першого дня роботи саміту (хоча приїхав він за кілька днів наперед) був ракетний обстріл України, запланований на 15 листопада .
В одній із численних заяв із засудженням масового ракетного обстрілу було зазначено, що це є «доказом цинізму» росії . Важко знайти відповідь на питання, скільки й яких ще треба доказів, коли цинізм й брехня є основою політики росії, причому як зовнішньої політики, так і внутрішньої.
Кількість «рішучих засуджень» також зростає, проте не вони визначають шлях до перемоги. Це героїчно й самовіддано роблять Збройні Сили України.
САМІТ ЗАВЕРШИВСЯ, ОБСТРІЛИ ТРИВАЮТЬ
Зухвалий ракетний обстріл змінив порядок денний саміту на Балі: окремо збиралися лідери G-7 і ЄС. Повідомлення про те, що дві ракети впали на території Польщі і внаслідок цього двоє людей загинули, ще більше загострило ситуацію, адже йдеться вже про територію країни – члена НАТО та жертви серед мирного населення.
Сьогодні вже інакше звучить і сприймається виступ Президента України на саміті «Двадцятки». План Зеленського повністю вкладається в тематику та аналіз ситуації, які представляли лідери країн-учасниць. Головне тепер – подолати різницю в підходах. Нам не потрібні заклики до «обох сторін конфлікту», нам потрібні зброя й засоби, щоб звільнити нашу територію.
Такі реалії сучасного життя – саміт завершився, обстріли тривають, Україна відбиває агресію та звільняє свою територію від російських агресорів. А бункерний лідер у своєму бункерному світі присвоює українським містам дивні російські звання . Чергове – «місто бавовни».
Оксана Юрчик
Фото: G20 Indonesia Media Center