Чим відзначилися Макрон, Моравецький і Науседа та кому принесли унітаз
Прага (Чехія наразі головує в Раді ЄС), стала 6-7 жовтня місцем зустрічі європейської політичної еліти. Буквальної всієї: якщо в неформальному саміті Європейського Союзу взяли участь, що логічно, 27 глав держав і урядів, то в першій зустрічі ЄПС до них доєдналися ще 17 лідерів. Отже загалом 44 держави континенту. Не були запрошені лише росія та білорусь. Але теми російської війни проти України, газовий шантаж і розмахування ядерним кийком від Кремля були на обох заходах.
ЄПС – НОВИЙ МАЙДАНЧИК ДЛЯ СПІЛКУВАННЯ БЕЗ КРАВАТОК І ТАБУ
Зустріч Європейської політичної спільноти (ЄПС) підтвердила, що росія перебуває у повній ізоляції не лише з боку країн ЄС, але також інших країн континенту, зокрема й тих, які безпосередньо межують із росією; усі вони засуджують російську агресію. Так прокоментував результати першого саміту ЄПС прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Краще не скажеш.
Матеуш Моравецький
До речі, Моравецький став єдиним із 44 лідерів, якого величезний натовп, що зібрався перед Празьким градом подивитися на таку купу політичних селебрітіз, зустрів оплесками. Чехи, які є дуже солідарними з українцями (не треба впадати в оману через відомі демонстрації), цінують роль сусідньої Польщі в наданні допомоги Україні.
Що стосується власне Спільноти, то героєм тут почувався президент Франції Емануель Макрон, який з’явився на червоному килимі останнім, коли зустріч мала вже давно розпочатися. Що тут сказати – саме він є «батьком» цієї ініціативи. Ініціативи, яка в момент оголошення викликала чимале занепокоєння в Києві (так, у нас теж бувають занепокоєння): мовляв, зрада, Україні намагаються запропонувати якусь «заміну» ЄС. Утім, неодноразово після того сам же Макрон і підкреслював, що це не так. Членство членством, а щоб «поговорити по душах», треба ЄПС.
Емануель Макрон
Новоспечене формування, як запевняли керівники ЄС та всі, хто погодився спілкуватися з журналістами (приблизно половина делегатів), аж ніяк не покликане стати якоюсь новою структурою на європейському просторі, їх і так вистачає – і ЄС, і Рада Європи, й ОБСЄ. Тобто жодних спільних інституцій, жодної бюрократії, суто майданчик для вільного обміну думками про те, що наболіло.
Очевидно, болить усім досить сильно, адже вирішено зустрічатися двічі на рік. Це досить часто для такої кількості країн, та ще й на вищому рівні. Вже визначилися і країни-господарки наступних зустрічей – Молдова, Іспанія, Великобританія.
До речі, прем’єрка Великобританії Ліз Трасс після обійм із чеським прем’єром Петром Фіалою стрімко пронеслась повз сотні журналістів і не стала відповідати на запитання. Навряд чи вони на тлі внутрішньополітичних проблем у Об’єднаному Королівстві були би приємними.
Уник спілкування з пресою і прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, очевидно, був під великим тиском через щільний графік зустрічей.
Ольга Стефанішина
Зате з усіма трьома українськими журналістами, які були акредитовані на заході, зустрілася віце-прем’єрка Ольга Стефанішина. Вона була сповнена оптимізму щодо роботи ЄПС, а також наших перспектив членства в ЄС, яке, вона не сумнівається, стане реальністю ще в цьому десятилітті.
З відеозверненням до присутніх звернувся, що стало вже традицією для великих міжнародних форумів, Президент України Зеленський. Його промова викликала позитивний відгук і у пресцентрі (який не зміг вмістити всіх журналістів).
ЄС: ЗАКЛИКИ НАДАТИ ТАНКИ ТА ВИКОНАТИ ФІНАНСОВІ ОБІЦЯНКИ
Питання членства України ЄС, звісно, хвилює, але наразі є проблеми ближчі до європейців. Найактуальніша ось прямо зараз – ціни на газ і, відповідно, електрику, напередодні зими, яку «газпром» обіцяє зробити «довгою».
«Питання енергетики є економічним питанням, але також питанням безпеки. росія грає свою гру із цінами на газ… Енергія сьогодні перетворюється на найважливішу геостратегічну проблему. Вона пов’язана з війною, але також із балансом сил у світі», – заявив перед початком неформального саміту ЄС Високий представник ЄС Жозеп Боррель.
Тож енергетика була однією з головних тем порядку денного саміту. Другою – допомога Україні.
«Україна потребує важкої зброї, вона потребує танків та важкого озброєння. Країни-члени можуть надати таку зброю, оскільки росія вдається до ескалації свого вторгнення та стає дедалі більш відчайдушною. Ми маємо відповідати пропорційним шляхом. Щоб допомогти Україні перемогти у цій війні», – упевнено заявила президент Європейського парламенту Роберта Мецола.
Браво, європарламентарії. Щоправда, кілька років тому, коли ви закликали ЄС не продовжувати проєкт «Північний потік 2», вас не дуже то і почули. Сподіваємося, цього разу вийде краще. Не випадково на багатьох майданчиках німецькі політики зараз кажуть: треба слухати уважніше тих, хто знає краще – країни Балтії та Східної і Центральної Європи.
«Я буду просити лідерів підтримати виділення нового траншу для Європейського фонду миру, щоб продовжувати надавати Україні військову підтримку, і також для тренувальної місії», – вторив згаданий вище Боррель. Гм. Здається, він це говорив уже у вересні, тут же, в Празі, під час неформальної зустрічі міністрів закордонних справ і оборони ЄС.
Все це дуже надихає, але не варто забувати, що саміт цей неформальний, тож конкретних рішень він не ухвалює.
До слова, є цілком конкретне питання, на вирішення якого в Києві чекають, мабуть, з неменшим нетерпінням, ніж танків. Грошей.
Петр Фіала
Про це нагадав глава уряду Чехії Петр Фіала. Його країна головує до кінця року в Раді ЄС, отже Прага бачить це своїм завданням також.
«Спочатку ми повинні виконати (зобов'язання на) дев'ять мільярдів, чого ще не сталося. Ми повинні поговорити про те, де є перешкоди», – сказав прем'єр і нагадав, що з обіцяних 9-ти надано по факту лише 1 млрд. А це гроші, які потрібні на забезпечення функціонування держави.
Україна, звісно, дуже вдячна за величезну, можна сказати, безцінну допомогу, без якої ми не впоралися би з ворогом і економічними негараздами. Але одними красивими словами та щедрими обіцянками тут не обійтися.
І насамкінець про справді красиве.
Кілька десятків демонстрантів, які турбували поважних європолітиків, що зібралися на саміт ЄС, гучними гаслами: «Сильний ЄС, ні – праву вето!». А також тримали плакат зі закликом надати Україні танки (цікаво, чи побачила його пані Мецола). Композицію прикрашала відома за демонстраціями у Берліні «статуя» із пап’є-маше володимира путіна (з днем народження) на золотому унітазі та з йоршиком в руці. І вся ця "краса" під пам’ятником (справжнім) Томаша Гарріга Масарика, який є одним зі засновників незалежної Чехословаччини.
Так ось, якщо героєм першого дня зустрічей став польський прем’єр, то другого – президент Литви Гітанас Науседа. Він став єдиним європейським лідером, який підійшов до демонстрантів і висловив їм гарячу підтримку.
Гітанас Науседа
«Ми маємо підтримати Україну, це наша головна задача. Ви не будете залишені наодинці; Литва, країни Балтії, Польща та всі-всі будуть вас підтримувати… Будьте певні, ми переможемо, ви переможете. Ваша перемога буде нашою перемогою, а наша – вашою! Героям Слава!», – заявив політик, чим викликав заслужені аплодисменти.
На жаль, право вето в ЄС поки діє і не всі політики готові до радикальних кроків з допомоги Україні.
Ольга Танасійчук, Прага.
Фото: Ольга Танасійчук, КМУ