Нігер може стати ще однією країною, яка перейде у сферу впливу Росії
Одночасно з війною в Україні Москва продовжує завойовувати нові позиції у країнах, які традиційно перебували у французькій зоні впливу. Після перевороту ще однією зоною напруження став західноафриканський Нігер. Для Росії Африка – це ще одна сходинка до стратегічної глобальної позиції. Для Франції та всього західного світу втрата впливу в цій франкомовній країні буде ще одним серйозним ударом після нещодавніх переворотів в Малі та Буркіна-Фасо.
Зараз Нігер перебуває за крок до військової інтервенції – організація західно-африканських країн ЕКОВАС (Економічне Співтовариство Країн Західної Африки) висунула ультиматум путчистам щодо відновлення конституційного порядку, інакше ця організація застосує «силу». Лідери ЕКОВАС зберуться цього четверга в Абуджі (Нігерія) на «позачерговий саміт».
Що варто знати про Нігер і нинішнє загострення на Африканському континенті, а також які геополітичні наслідки для всього світу матиме нова війна за Африку та як це може вплинути на увагу до війни в Україні?
Фото: Getty Images
НІГЕР: НОВИЙ ПОЛЮС НАПРУЖЕНОСТІ
Останніми днями вся Франція спостерігала в телевізорі, як евакуаційні борти повертали на батьківщину французьких громадян, яким у Нігері більше не раді. Серед евакуйованих не лише бізнесмени та дипломати, а й чимало дітей зі змішаних родин, у яких мама, наприклад, мусить залишитись в Нігері, а тато-француз, обвішаний трійком дітей, ступає на безпечну французьку землю. Ці кадри не можуть не зворушувати.
А ще французи разом з усім світом бачать плакати на вулицях столиці Нігеру – там є і «Франція забирайся!», і «Хай живе Росія!», і «За Путіна!» Ні, вони вже не шоковані, бо подібне відео їм показували раніше з вулиць та площ сусідніх до Нігеру Малі та Буркіна-Фасо. Раніше там вже відбулись військові перевороти подібні до того, що тепер у Нігері.
Звичайно, їм вкрай неприємно бачити зірвані французькі стяги та підпалені двері амбасади. Але от закривати очі на масову появу російських триколорів у цих колись таких своїх, франкомовних країнах більше ніяк не можна. Тому дискусія у французьких медіа вийшла на новий рівень. Головне її питання сформулювала міжнародна оглядачка Le Figaro Ізабель Лассер – «Чи веде Росія проксі-війну проти Франції в Африці?» Уперше у публічній площині суспільство обговорює можливу тотальну поразку Франції у регіоні, де її традиційно вважали головним гарантом міжнародної безпеки. Звідси й інше питання – як французи змогли таке допустити?
ЩО ТАКЕ НІГЕР ТА «ФРАНЦУЗЬКА АФРИКА»
Нігер розташований у західній частині континенту. Більша частина – в пустелі Сахара. Решта — це савана Сахель. Саме там мешкає переважна частина населення Нігеру, це близько 24 мільйонів. Столиця – місто Ніамей. І хоч Нігер не має виходу до моря, але має цінні статті експорту, а саме золото, уран (7% світових запасів), природний газ і нафту. Вражає народжуваність у країні – найвища не лише на континенті, а й у світі. У середньому близько 6 дітей на кожну жінку. Незалежність від Франції Нігер здобув у 1960 році.
Нігер вважається ключовим партнером США та Європи у протидії ісламістам. Після того, як хунта в Малі за підтримки найманців ПВК «Вагнер» фактично виштовхала звідти французький контингент, саме до Нігеру Париж перекинув близько 1,5 тис. французьких вояків, а також винищувачі та гелікоптери.
Нігер належить до спільноти колишніх французьких колоній в Африці на південь від Сахари, яку називають Франсафрік (Françafrique). У Західній Африці, окрім нього, туди входять такі країни, як Сенегал, Кот-д'Івуар, Буркіна-Фасо, Того, Бенін, Нігер, Малі, Гвінея. Протягом десятиліть вплив Франції в її колишніх колоніях піддавався серйозним випробуванням. Серед багатьох претензій – валютна угода, яка зобов’язує чотирнадцять африканських країн тримати половину своїх резервів у французькому казначействі у спеціальній валюті – франках КФА (Communauté financière en Afrique). Ці гроші вже прозвали "останньою колоніальною валютою".
За економічними показниками в цьому регіоні впродовж двох десятиліть Китай обігнав Францію як головний торговельний партнер. «Епоха Франсафрік завершилася», – сумно констатував Емманюель Макрон під час останнього африканського турне у березні цього року. Париж більше не є провідною державою в західній Африці. Економічно, можливо. Але не політично.
Фото: RFI
ЩО ВІДБУЛОСЯ В НІГЕРІ ТА ХТО ТАКИЙ ПРЕЗИДЕНТ БАЗУМ
Стався класичний, на перший погляд, та властивий багатьом африканським країнам військовий переворот. У середу ввечері так звана «Національна рада захисту батьківщини» (CNSP), група військових, оголосила по національному телебаченню, що скинула главу держави Мохамеда Базума через «тривале погіршення ситуації з безпекою і погане економічне і соціальне управління». Кордони країни закрили. Ввели комендантську годину. Демонстрацію противників перевороту розігнали попереджувальними пострілами. Начальник президентської гвардії генерал Абдурахман Чіані, солдати якого ізолювали президента у його ж резиденції, виступив у п’ятницю вже як президент «Національної ради».
Кілька сотень людей вийшли в минулий четвер на демонстрацію в столиці Ніамей, розмахували російськими прапорами і скандували антифранцузькі гасла. Подібна риторика з кожним днем зростала. Останні рішення хунти – заборонити французьке радіо RFI та канал France 24.
Для президента Базума це не перша спроба державного перевороту з моменту його демократичного обрання у 2021 році. Він має тісні зв’язки як з французьким президентом, з яким зустрічався багато разів, так і налагоджені взаємовідносини зі Сполученими Штатами та Великою Британією. Саме США та Франція, активно допомагали армії Нігеру боротись з ісламістами.
Ув’язнений власною ж охороною Базум написав колонку для The Washington Post: «Я пишу це як заручник. Цей переворот…не має жодного виправдання. Якщо він увінчається успіхом, то матиме руйнівні наслідки для нашої країни і світу». Він зазначив, що лише в березні державний секретар США Ентоні Блінкен назвав Нігер прикладом стійкості, демократії та співпраці. Базум звернувся до міжнародної спільноти із закликом відновити конституційний порядок у країні. Інакше весь Сахель потрапить до рук Росії, ПВК «Вагнер» та озброєних джихадистських угрупувань. Тобто він доволі прямо вказав тих, хто, на його думку, стоїть за цим заколотом.
РЕАКЦІЯ ФРАНЦІЇ ТА ЇЇ ПОЛІТИКА В РЕГІОНІ
Еммануель Макрон «найрішучішим чином» засудив військовий переворот в Нігері, який є «небезпечним» для регіону. «Ось чому ми закликаємо до звільнення президента Базума і відновлення конституційного порядку», – заявив президент Франції.
«Всі варіанти на столі. Регіональна військова інтервенція не виключена», – припустила глава французького дипломатичного відомства Катрін Колонна. У відповідь на рішення путчистів про денонсацію військових угод з Парижем, на набережній Орсе відреагували різкою заявою про те, що угоди були «укладені з легітимною владою Нігеру», яка є «єдиною, яку Франція, як і вся міжнародна спільнота, визнає». Угоди ці стосуються якраз 1500 французьких військових, присутніх в країні для боротьби з джихадизмом в Сахельському регіоні.
«Все сталося досить швидко. Якщо на денонсацію військової співпраці малійській і буркінабській хунтам знадобилося кілька місяців, то цього разу це було зроблено за лічені дні. Парадокс полягає в тому, що саме армія Нігеру була найближчою, працювала найкраще або мала найбільше зв'язків із французькою армією», – прокоментував теперішнє сумнівне становище французького легіону полковник Мішель Гойя, військовий консультант LCI в ефірі цього провідного місцевого медіа.
Загалом французька військова присутність в Африці різко скорочувалась останнім часом. Таким було стратегічне рішення Парижа. У березні цього року Еммануель Макрон під час турне кількома країнами Центральної Африки оголосив про те, що його країна радикально зменшить чисельність своїх військовослужбовців. Єлисейський палац зробив вибір на користь їх розгортання «нижче порогу видимості». Військові табори в Сенегалі, Кот-д'Івуарі та Габоні мали скоротити свою чисельність на 70%. Однак це не стосувалось солдатів у Нігері. Скорочувати цей контингент вони не збирались.
Усі ці події відбувалось та тлі повзучого зростання антифранцузьких настроїв та стрімкого посилення впливу Росії на Африканському континенті.
ЯКІ ПРИЧИНИ ВОРОЖОСТІ ДО ФРАНЦУЗІВ
«Гасло "Франція, геть!" стало новим способом легітимізації політичної та військової влади у франкомовній Африці», – вважає автор статті в Le Monde Амаду Саджо Баррі, професор філософії в Квебеку і дослідник етики міжнародних відносин. На його думку, відбувається політична інструменталізація ворожих настроїв щодо певних аспектів колоніальної спадщини, наприклад, франка КФА і військового співробітництва. «Це сприятливий ґрунт для влади, яка не має юридичної легітимності і якій потрібно знайти народну легітимність», – зазначив він.
Серед інших причин експерти називають також непослідовну політику: коли Франція нібито давала уроки демократії, а її президент їхав підтримати союзника, який йому потрібен з точки зору безпеки, але чиє правління є авторитарним. Гостро стоїть також питання інтеграції французьких африканців у суспільство. «В Африці Росія вдало реанімувала антиколоніальний дискурс, який, по суті, спрямований проти Франції», – наголосив в інтерв’ю Le Figaro Арно Дюб'єн, фахівець з питань російської зовнішньої політики, зокрема в Африці.
Ця ворожість до Франції підсилюється високотехнологічною пропагандою в соціальних мережах та ЗМІ. Французька газета La Croix досліджує, зокрема, карикатури, на яких Макрон зображений як жорстокий диктатор у супроводі своїх «агентів обману», а саме радіо RFI та армії. Або французький президент у вигляді щура, що загрожує Африці, якого незабаром знищить «Вагнер». Ці матеріали ніколи не підписуються, але деякі спостерігачі вбачають, що за ними стоїть Москва, зокрема, Євген Пригожин. З його ініціативи було реалізовано кілька кампаній з дезінформації, створення медіа та маніпулювання місцевими журналістами.
НАВІЩО РОСІЇ АФРИКА
Для Росії Африка – це не лише постачання зброї та доступ до добування таких цінних копалин, як золото, алмази та уран, а й обхід санкцій, накладених ЄС та США. А ще підтримка країнами Півдня її зовнішньої політики, зокрема в ООН. Увесь континент має 25 відсотків голосів у цій організації, а до 2030 року саме на нього припадатиме чверть населення планети. У березні 2022 року кілька країн Африки утрималися від підписання резолюції ООН із засудженням російської агресії в Україні, а Малі та Сирія проголосували синхронно з країною-агресоркою.
Усі звернули увагу, коли саме стався путч в Нігері. В акурат під початок саміту Росія-Африка у Петербурзі. На нього і приїхали лише 17 глав держав (на попередній подібній зустрічі їх було 43), але Путін насипав їм чимало подарунків. Звинувативши Україну у зриві зернової угоди, він пообіцяв допомогти безкоштовним зерном кільком особливо дружнім країнам. І хоча деякі лідери, наприклад очільник ПАР, обурились таким дарункам, сказавши що вони не вирішують проблему з продовольством у глобальному вимірі, один з учасників форуму у коментарі для France 24 похвалив російського диктатора: «Росія прислухається до наших реальних потреб, вона нічого не нав'язує натомість. Вона не розміщує війська на нашій території, і якщо вам потрібна зброя, вона нам її дає». А проросійський очільник Буркіна-Фасо після солодких слів Путіна із засудженням «неоколоніалізму» так розчулився, що заявив: «Ми поділяємо ту ж історію з Росією, що і забуті народи світу». Фігурував, щоправда, не на полях саміту, а в готелі поруч і сам очільник «Вагнера» Євген Пригожин. Саме йому належить левова частка російських «завоювань» у регіоні.
Фото:Military Africa / Facebook
АФРИКАНСЬКА ЗДОБИЧ ВАГНЕРА
Уперше вагнерівці з’явились на континенті в 2017 році в Судані, потім в ЦАР, тепер ця компанія присутня вже у 38 африканських країнах. В останні роки Росія послідовно витісняє Францію із зони її інтересів у Африці.
Російські найманці вже кілька років активно діють у Лівії, де в обмін на концесії на нафтові родовища вони стримують вплив Франції. Після Малі у 2022 році французька армія залишила також Буркіна-Фасо, звідусіль її примусила це зробити місцева влада у кооперації з російськими найманцями. В усіх трьох столицях над офіційними будівлями майоріли російські прапори, а на вулицях панували антифранцузькі настрої.
«Чи стане її наступною ціллю Кот-д’Івуар, де Франція все ще має 950 солдатів?», – завдалася питанням оглядачка Le Figaro Ізабель Лассер. «Принаймні, на це вказує нещодавнє відео, на якому російські найманці в карикатурній формі допомагають місцевим ліквідувати французьких солдатів, зображених у вигляді демонів Макрона», – зауважила вона.
Прямих доказів, що за путчем у Нігері стоїть «Вагнер», немає, каже американська розвідка. Але є російські прапори та проросійські гасла, і якщо конфлікт закінчиться збройним протистоянням, то найманці з Малі та Буркіна-Фасо, а ці країни вже заявили про повну підтримку путчистів, природнім чином опиняться і в Нігері.
ВІЙНА ПРОТИ ЗАХОДУ
"Франція стає ідеальним цапом-відбувайлом", – констатував нещодавно Еммануель Макрон, і це не можна оцінити ніяк інакше як глобальну поразку Франції. Хоча французькі експерти утримуються від таких однозначних оцінок. «Російський наратив добре спрацював на Півдні. В Африці ідея про те, що Росія лише захищається, в той час як НАТО готове напасти, поширюється як лісова пожежа», – констатував колишній дипломат Мішель Дюкло в ефірі французького радіо. Всього за кілька років вона стала авангардом глобального антизахідного руху, додав він. «Битва між автократіями і демократіями точиться не лише на російсько-українському фронті. Вона також відбувається на Африканському континенті, де автократичні режими тепер віддають перевагу підписанню угод з Москвою», – підкреслив дипломат
Сліпота. Саме такий діагноз ставить у своїй статті Le Figaro. «Та сама помилка аналізу, яка змусила Францію та деяких її європейських союзників вважати, що Росія не вторгнеться в Україну в лютому 2022 року, оскільки таке рішення було б ірраціональним і суперечило б інтересам Кремля, призвела до тих самих наслідків в Африці, де природа режиму була так само недооцінена, незважаючи на те, що Владімір Путін відкрив новий фронт проти Франції», – наголошується у редакційному матеріалі.
НАСЛІДКИ ДЛЯ УКРАЇНИ
Україна тепер не єдиний форпост між Росією і світом. Вдало розхитавши світову систему безпеки, РФ створила в Нігері ще один суттєвий полюс напруження. Прокоментувати ситуацію та її можливий вплив на підтримку України у війні з Росією ми попросили двох українських відомих дипломатів.
Олег Шамшур, який тривалий час працював послом України у Французькій Республіці, тож розуміється на н’юансах зовнішньої політики цієї країни, констатував, що події в Африці розгортаються для Франції дуже драматично.
«Це суттєве і чутливе питання для французького загалу, тому що для пересічного француза до останніх подій, до початку масштабної російської агресії проти України, та ж Центральна Африка була набагато ближче, ніж Україна, незважаючи на те, що остання географічно набагато ближче знаходиться. Тобто це була частина французького менталітету, французької історії», – зазначив він.
У французькому суспільстві було розуміння того, що стара політика в Африці не працює, і вони намагались вибудовувати нову концепцію відносин та перезавантажити їх. Доволі дивно, що при такій щільній присутності в цих країнах, а особливо в Нігері – спецслужб та при постійних контактами між військовими, – французи недооцінили небезпеку, яку становить політика Росії, утім, як і раніше, ймовірність агресії Росії щодо України, відзначив Олег Шамшур. За його оцінкою, Африка зараз висувається на друге місце у пріоритетах Путіна.
«Дуже велика небезпека, що це буде і надалі ефект доміно. Буде створюватися та поширюватись оця дуга нестабільності, загрози безпеці в Африці і взагалі глобальній безпеці», – зазначив він.
На запитання, чи за такого розвитку подій українська війна перестане бути у винятковому фокусі уваги, експосол відповів: «Безумовно, це буде вимагати від Франції додаткових ресурсів, додаткової уваги, але все-таки, я б не був тут на таких суто алармійських позиціях, тому що я дивлюсь на еволюцію політики Франції щодо України, щодо питань європейської безпеки. І я розумію, що українська проблематика боротьби з російською агресією стала для Франції важливою. Ця тема вже стала таким незалежним вектором».
Ексглава МЗС України Павло Клімкін також вважає, що події в Африці відволікатимуть увагу від України. За його словами, для нас це «доволі суттєвий виклик».
Обидва співрозмовники агентства впевні в російському впливі на нинішню ситуацію в Нігері, попри відсутність прямих доказів на даний момент.
«У мене, за моїми контактами із західними друзями – французами, німцями, американцями – немає прямої інформації про залучення «Вагнера» до подій навколо. Але зрозуміло, що російський вплив там є. Росія намагається накласти лапу на фактично всю Центральну і Західну Африку. Росія прекрасно розуміє, що особливих, якихось економічних чи інших пропозицій вона зробити не може. Тому вона абсолютно свідомо продає найманців. Те, що вона називає безпековими товарами, і це буде тільки розширюватись. І це не тільки «Вагнер», оскільки ми знаємо переважно про нього, але там багато приватних компаній російських, які всі залінковані на російські спецслужби», – зазначив Павло Клімкін.
Водночас, за прогнозом Олега Шамшура, ситуація в Нігері після військового перевороту поки має приблизно однакові шанси як на переростання у збройний конфлікт, так і на вирішення шляхом переговорів.
Лідія Боклер
Перше фото: Getty Images