Як Моді прорвав «ізоляцію» в голові Путіна й уособив усю світову демократію
Візит індійського прем’єр-міністра до Москви 8-9 липня мав багато різних вимірів. Але він виявився надзвичайно закритим. І підсумкової пресконференції не було, й економічні домовленості залишилися таємницею. Тому інформацію з більшості тем оглядачі збирали по крихтах.
Але це не стосується головного аспекту цього візиту – пропагандистського. Тут усе достатньо прозоро та відкрито для розгляду.
Фото: Getty Images
МОДІ – КРЕМЛІВСЬКИЙ ЗАМІННИК ДЕМОКРАТІЇ
У російській пропаганді найголовніше – яскрава картинка, позитивна образність, які доводять обивателю, що все гаразд. Замість німецького автопрому – китайський (адже воно теж їздить), замість McDonalds’у – «Вкусно – и точка» (адже воно теж жується).
Подібно – і в дипломатії. Замість колишнього миротворця Еммануеля Макрона, який щиро вірив, ніби з Путіним можна про щось домовитися, – нещирий миротворець Віктор Орбан, який таким чином підіймає свою загальноєвропейську вагу. Ну, а представник та очільник найбільшої в світі демократії Нарендра Моді в такому роспропівському контексті уособлює всю світову демократію, яка залюбки зустрічається з господарем Кремля та називає його не інакше як «дорогий друже» і «ваше превосходительство».
Показово і те, що це був перший закордонний візит Моді після нещодавньої перемоги на парламентських виборах. Тобто справді довгоочікувана зустріч. І відразу пригадується, що з товаришем (в усіх сенсах) Сі тільки торік Путін зустрічався тричі. А от з «дорогим другом» Моді – жодного разу. Щоправда, надолужував це телефонним спілкуванням і суто демократичним братським привітом у слухавці.
5 червня путінські ад’ютанти нетерпляче чекали оприлюднення офіційних підсумків голосування на виборах до індійського парламенту, щоб саме Путін став першим із міжнародної спільноти, хто привітає Моді з непростою, але все ж таки перемогою. Слідом ще й вітальну телеграму відправив, так би мовити «контрольний постріл» у виявленні дружніх почуттів.
Та от настав час візиту індійського прем’єра до Москви. І почалася мода на Моді. Треба було бачити, як Путін обіймає дорогого друга в Ново-Огарьові чи як ніжно тримає його за ручки на фоні якоїсь атомної моделі від «Росатому» на ВДНГ. Здається, ще трохи – і кинувся б розцілувати, смачно, по-брежнєвськи. Та ні, сучасні й одночасно архаїчні російські «скрєпи» не дозволяють повторювати подвиги Леоніда Ілліча.
Довелося надолужувати іншим проявом люб’язності – нагородженням гостя орденом святого апостола Андрія Первозванного…
Утім, з огляду на ще одну подію, що сталася під час цього візиту, самого Путіна варто було б нагородити орденом іншого біблійного персонажа, не такого позитивного, – Ірода-дітовбивці.
«ПРОРИВ ІЗОЛЯЦІЇ» В ГОЛОВІ ДИКТАТОРА
У перший день візиту, 8 липня, російські війська завдали масштабного удару по українських містах – Києву, Дніпру, Кривому Рогу, Краматорську, Словʼянську… Агресори випустили понад 40 ракет різних типів, внаслідок чого були пошкоджені житлові будинки, інфраструктура та – що стало найбільш трагічним і показовим – дитяча лікарня «Охматдит».
Тільки дуже наївна людина може повірити, що це випадково збіглося з візитом високого індійського гостя. Перед тим, під час приїзду Віктора Орбана, такого не було, а тут – сталося. Чому? Може, це було своєрідним реваншем за вкрай невдалий для Путіна саміт ШОС у Самарканді у вересні 2022 року. Тоді він виглядав «актором другого плану» на тлі не тільки Сі Цзіньпіна, а й Ердогана. Мало того, ще й Моді завдав йому дипломатичного прочухана на двосторонній зустрічі. Індійський лідер тоді сказав, що «зараз не епоха воєн… демократія, дипломатія, діалог – це для нас важливі інструменти для знаходження рішень». Тоді ж репортери писали, що Путін відреагував на такий закид дуже емоційно, почав нервувати.
І от – два роки по тому. Індійський прем’єр-міністр перебуває з візитом, який вважає важливим і перервати який важко наважитись. І тут – такий жорстокий ракетний обстріл України. Путін показав співрозмовнику (у своїй безжалісно підступній стилістиці), яка саме зараз епоха і де саме він бачив ту критику індійця. І це все – після попередніх обіймів.
«Російська ракета влучила в найбільшу дитячу лікарню в Україні, прицілившись по маленьких онкохворих. Багато хто був похований під завалами. Це величезне розчарування та нищівний удар по миротворчому процесу – бачити, як лідер найбільшої демократії світу обіймається з найкривавішим злочинцем у світі в Москві в такий день», – відреагував на цей злочин український Президент.
Відповідно Моді довелося виправдовуватися не тільки перед Україною, а й перед світом: «Будь-яка людина відчуває біль, коли на війні гинуть невинні люди. Ми вважаємо, що конфлікти не можуть вирішуватися на війні, ми за мирне їх вирішення і сподіваємося на якнайшвидше відновлення миру… Коли вбивають невинних дітей, серце обливається кров’ю, і цей біль жахливий». Так, гучні слова прозвучали. Інше питання – наскільки щиро та переконливо це виглядало поряд із пишномовними одами на адресу Росії та її правителя?
І головне – залишається якась загадка, нерозуміння того, навіщо Путін замовив цей обстріл саме зараз, під час другого з двох візитів поспіль на «прорив ізоляції»? Дійсно, помста за Самарканд?.. Таке враження, що це якийсь психологічний «прорив ізоляції» та коротке замикання всередині диктаторської голови.
Фото: Pool
ОПТИМІСТИЧНІ ІНСАЙДИ ЯК ДИМОВА ЗАВІСА ПЕРЕГОВОРІВ
Якщо говорити про політико-економічні виміри візиту Моді, то вони були вписані всередину ромбу, з двох далеких вершин якого – найбільші на даний момент світові потуги, США та КНР. А з інших двох боків – Індія та Росія.
Демократична Індія є стратегічним партнером Америки. А також сусідом Китаю – як географічним (із невирішеними застарілими прикордонними суперечками), так і у міжнародних об’єднаннях типу БРІКС і ШОС (на самітах яких Моді намагається, за можливості, не перетинатися з Сі). Делі з неприємністю дивиться на зближення Росії та Китаю в останні два з половиною роки і, чесно кажучи, прямо його побоюється. Через це – намагання засвідчити особливі стосунки з Москвою, демонстративно для Пекіна. Що, своєю чергою, дає Кремлю можливість кидати натяк у бік Китаю: от, мовляв, і в нас є якась альтернатива партнерству з вами: як не Захід, то бодай Індія.
Не менш важливим є і те, який зиск має Індія із західних санкцій проти Росії після початку повномасштабної війни. За два роки частка Індії в експорті російської сирої нафти (яку Росія внаслідок санкцій продає зі знижкою) зросла з майже нуля до 40%. Щоправда, є тут і ціла низка проблем із платежами, валютою, а також мільярдами рупій, що належать Росії та застрягли в Індії. Було обіцяно, що візит допоможе вирішити ці проблеми. Але чи так це – невідомо.
Аналогічно російська сторона запускала інсайди, що відвідання павільйону «Росатому» теж не було марним. І РФ запропонувала побудувати в Індії цілу низку АЕС. А ще – продавати в Індію залізничну техніку і багато чого такого різного. Але чи так – невідомо. Замість точних відомостей – набір «інсайдів», більше схожих на піар, рекламу чи димову завісу.
А це навіщо робиться? Не хочуть «світити» контракти, побоюючись нових санкцій? Чи взагалі бояться такі контракти підписувати з тих же причин?
Та що там казати, навіть у традиційному – закупівлі військової техніки з Росії – нема прояснень і пояснень. Так, усі продовжують очікувати, чи буде виконаний Росією давній уже (2018 рік) контракт на мільярди доларів на постачання 5 установок ППО С-400. Дві досі не отримані замовником. Та чи до того тепер російському ВПК, всі думки та потуги якого нині на виготовленні засобів убивства українців і засобів захисту від українців.
Так зустріч, яка дбайливо готувалася та пишно розпочалася як зразково-показова альтернатива вашингтонському саміту НАТО, перетворилася на ганебні посиденьки на фоні руїн «Охматдиту».
Орден Царя Ірода – в студію! Чи куди там у московських царів іродів прийнято – в Георгіївську залу!
А з іншого боку, будь ласка, засоби ППО – в Україну.
Олег Кудрін, Рига
Перше фото: Getty Images