Наймобільніша мінометна батарея захищає Запорізьку область
У цих хлопців дуже шумне місце роботи. Від постійного бахкання вони навіть отримують невеличкі (як самі кажуть) контузії. Тож хлопці намагаються говорити, не підвищуючи голос, вчаться доносити потрібну інформацію один одному без крику та зайвих емоцій. Мова про мінометників.
Кореспонденти Укрінформу побували в гостях у мінометної батареї Мелітопольського окремого батальйону територіальної оборони. Хлопці отримали нові міни та якраз їх тестували. Це відбувалося в зоні ведення бойових дій.
40 СЕКУНД
Командир мінометної батареї на ім'я Андрій пояснює, що такі навчання проводять регулярно, і на це є кілька причин.
"До нас приходять нові бійці, і ми завжди їх навчаємо теорії, розповідаємо, показуємо, вчимо працювати на планшеті, після цього виїжджаємо, ставимо міномет у бойове положення і бійці вчаться його розкладати. Усі дії доводимо до автоматизму, аби це займало в них секунди", — розповідає він.
Питаю в нього, скільки часу займає розкладання міномета на позиціях. Каже: до 40 секунд.
"Якщо все налагоджено, то від 40 секунд до хвилини — і ми готові "кинути" першу міну", — додає Андрій.
Після того як бійці-новачки пройдуть тренування, настає черга навчальних стрільб.
"Новенькі бійці потрапляють у розрахунок, який воює вже кілька місяців, і "обкатуються" там. Вони бувають на бойових виїздах, заступають на бойові чергування, а потім потрапляють у той розрахунок, де служитимуть постійно. Це наша ідеальна формула. Ми так навчили вже 20-30 військових", — додає мінометник.
Крім того, на стрільби мінометники беруть із собою хлопців зі стрілкових рот, аби ті розуміли, як звучить міномет, його "прихід", як його коригувати, стрільців також навчають працювати на 60-мм мінометі.
АМЕРИКАНСЬКІ МІНИ
Ми зустрічаємося з мінометниками на стрільбах. Одні вивантажують міни, інші — встановлюють міномет, готується до роботи й оператор дрона на позивний «Шаміль». У цивільному житті він був інженером-енергетиком. У 2014-2015 рр. його мобілізували на службу, брав участь в АТО, у 2017-2018 рр. підписав контракт. Керувати дроном навчався в Ужгороді. «Шаміль» з гордістю каже, що в їхній мінометній батареї (саме в цьому батальйоні) у перших з'явився дрон.
Під час виконання бойових завдань його позиції — на відстані 2-5 км від ворожих. Він також мінометник, але за "сумісництвом" керує "пташкою".
"Складно було би без дрона?" — питаю.
"Уявіть собі, що ви кидаєте каміння в мішень, якої не бачите. Уявили? От як у неї влучити? Можна купу каміння накидати і жодного разу не вцілити", — відповідає «Шаміль».
Поки ми розмовляли, він підготував "пташку", мінометники отримали координати, налаштували зброю і почали працювати.
Командир батареї пояснює, що міномет, який ми бачимо, — мобільний. Це його плюс і мінус одночасно. Оскільки мобільність передбачає, що він має бути полегшений.
"Я можу похизуватися тим, що моя батарея — одна з наймобільніших на всьому рубежі. Ми приїжджаємо на передок, скидаємо "подарунки" і швидко їдемо", — каже він.
Для мінометів є багато мін. Але під час нашої зустрічі хлопці "тестували" два типи: перший — румунський/болгарський (вони однакові) зразок, це копії радянських мін, другий — міни американського типу.
Військові кажуть, що "американські" летять далі, ніж "румунські".
"Радянська міна важить 16 кг, американська — 14,5 кг і має форму дротика, через що летить далі, а влучає точніше. З американською міною легше і зручніше працювати. Вона готова до бою, щойно її дістали із захисного тубуса. Це економія часу, а від цього залежить і життя людей", — пояснює Андрій.
Питаю в нього, чи рахує, скільки цілей знищив. Зізнається, що все підраховує і записує у спеціальний зошит. Каже, що на рахунку його батареї десятки влучань, пошкоджених цілей, техніки і живої сили противника.
ІСТОРІЯ КОМБАТА
Андрію 32 роки, він родом із Мелітополя, який вороги окупували ще 24 лютого. Він згадує, як разом із побратимами з ТрО виходили з міста. Це було вночі 25 лютого.
"Ми виходили з міста останніми. Це було близько 1:00 ночі 25 лютого. Тоді я дав собі обіцянку, що ми повернемось у Мелітополь. Хотілося б, аби це було швидко… Вірю, що ми зможемо одними з перших туди зайти. Наш батальйон має туди заходити одним із перших", — каже він.
Чоловік згадує, як 24 лютого зібрався Мелітопольський батальйон тероборони. Їх було близько 70 людей. Вже о 16:00 вони прийняли перший бій у селі Нове.
"Нас було 16-17 людей зі стрілковою зброєю і один міномет. Я, "Шаміль", "Шулер" — троє мінометників. З четвертої міни ми влучили в Камаз із БК, він почав детонувати, стрілкотня почалась. Ми відправили їм усі міни, які мали. У них все тоді згоріло і 32 загиблих було. Добу туди ніхто не підходив", — розповідає комбат.
Із 2014-2016 рр. він служив у піхоті. Каже, що Мелітопольська ТрО з 2016 року не сиділа, а готувалась.
Зараз на війні його мінометна батарея щодня виконує місію на передовій. Як кажуть хлопці, щодня "викидають" по 10-30-40 мін, щодня працює один чи два розрахунки.
Напередодні нашої зустрічі у мінометників були активні зіткнення з ворогом і дуже вдале "полювання".
"Знищили склад з БК, а до цього відпрацювали позиції СПГ (станковий протитанковий гранатомет, — ред.)", — каже комбат.
Мінометник розповідає, як кілька днів вони "полювали" на один ворожий БТР, а нещодавно їм вдалось його вистежити й "затрьохсотити".
Наступна бажана мішень — танк, САУ, а ще Андрій каже "У нас є цікава ціль — ми "змалювали" один з розрахунків ворожого міномета. Ми їх випадково побачили. Тож будемо чекати на них".
БАЧИТИ ОКУПАНТА, ЩО ВИБІГАЄ З ТВОЄЇ ХАТИ
Поки говорили з командиром, хлопці підготувались до стрільб. Головний сержант мінометної батареї (у цивільному житті історик) на позивний "Вікінг" каже, що навчатись потрібно завжди, і неважливо, чи є досвід.
"Прийшли нові міни, їх треба перевірити, щоб ми розуміли, як вони летять і як з ними працювати", — пояснює.
Він на війні з 2014 року, фаховий мінометник.
Каже, знав, що росія нападе. Точніше, очікував, але не сподівався, що ворог зайде так далеко.
"Треба було очікувати, бо у 2014 році воно ж уже почалося. Це було питання часу", — додає він.
Він родом із села Приютне, його дім — за кількадесят кілометрів від їхніх позицій. Чоловік каже, що мріє звільнити рідне село, але вже 8 місяців там стоять війська противника.
"Не знаю, чи ціла хата. Є відео, де видно, як наша арта працювала, і з моєї хати вибіг орк — і в нього чітко влучає. Лягло поруч із хатою. Це було давно, а що там зараз…" — каже "Вікінг".
ЧИМ КОМБАТА ЗДИВУВАЛИ МЕЛІТОПОЛЬЦІ
Для командира батареї завдання номер один — зробити так, аби всі ті, хто зараз боронить із ним Запорізький напрямок, повернулися живими додому.
Хлопці вірять, що вже зовсім скоро зайдуть у рідний Мелітополь, а весною, кажуть, будуть уже в Криму.
Питаю комбата, чи стало для нього несподіванкою те, що тисячі містян виходили на проукраїнські акції на початку окупації? Каже, що то було "великою несподіванкою", він був дуже здивований, що Мелітополь встав, вийшов і показав проукраїнську позицію.
"Місто здивувало. Хочеться повернутися. Дуже хочу зробити все, аби через 15 років нам не довелося брати зброю і повертатись на фронт. Третій раз я вже не хочу", — каже Андрій.
На завершення розмови прошу звернутися до мелітопольців.
"Мелітопольці, які нас чекають, ви обов’язково дочекаєтесь. Ми зустрінемось, ми вас любимо і у вас віримо. Я не знаю, скільки мужності треба, щоби жити в окупації, не знаю, наскільки це складно, але ми скоро будемо поруч", — сказав комбат.
Після того, як хлопці почули, як звучать нові міни, побачили на відео з коптера, наскільки влучно вони відпрацювали, мінометники швидко зібрались і поїхали виконувати бойове завдання. Адже ворог гатить по позиціях наших військових постійно, намагається прорвати оборону. Але наші військові дають гідну відсіч та вкотре показують, що "русскому миру" на Запоріжжі зовсім не раді.
Ольга Кудря, Запоріжжя
Фото Дмитра Смольєнка