«Скіф», який зупиняє броньовані колони

Як український протитанковий ракетний комплекс нищить важку техніку окупантів

Військові говорять, наступ – дуже важка справа: кожен кілометр української землі доводиться буквально вигризати з лап загарбників.

Як працює рота протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) 128-ї гірсько-штурмової бригади, бачили кореспонденти Укрінформу.

"УКРАЇНСЬКІ ДЖАВЕЛІНИ"

На позиції протитанкісти дістаються на броньованому автомобілі «Новатор». Через те, що ворог близько, велика техніка не може заїхати безпосередньо до "робочого місця" розрахунку ПТРК "Скіф". Тож хлопцям доводиться йти пішки – точніше, бігти – чималу відстань.

Від машини до позицій біжимо разом із військовими. Сильний вітер буквально валить з ніг.

При цьому ми, журналісти, лише у броніках і шоломах, а хлопці ще й несуть зброю.

Вітчизняний протиракетний комплекс важить близько 140 кг. Військові кажуть, що кожен знає, за що відповідає. Діють швидко та злагоджено.

— За тиждень, якщо порахувати всі наші виїзди, то виходить, що переносимо тонн 20. Спочатку важко, але потім звикаєш, – розповідає головний оператор ПТРК на позивний "Філ".

Цей комплекс іноді називають "українським джавеліном". Але самі ПТУРисти кажуть, що, у порівнянні з американською зброєю, "Скіф" краще працює саме із засідок.

— "Джавелін" легший, але його принцип роботи трошки інакший. "Скіф" краще працює, якщо треба сидіти в засаді й прикривати якусь ділянку дороги. А взагалі, для кожної зброї своє завдання, – говорить "Філ".

За описом виробника, "Скіф" призначений для ураження живої сили, рухомих та нерухомих броньованих цілей, може працювати в будь-який час доби і майже в будь-яку погоду.

Сам комплекс складається із пускової установки, що встановлена на штативі, контейнера для ракет, приладу наведення і пульта дистанційного керування. Останній дозволяє оператору запускати ракету з відстані. Вага ракети сягає близько 30 кг. Комплекс оснащений тепловізором.

Є два режима роботи: так званий оглядовий і бойовий.

— Ми бачимо рух противника, передаємо інформацію дружнім підрозділам, і вони вже відпрацьовують артилерією. Або ж спостерігаємо і прикриваємо – знищуємо техніку, – говорить боєць.

За його словами, робота в них дуже специфічна. Вони шукають позицію, а потім сидять і чекають, поки виїде противник.

— Це може бути і день, а може й тиждень. Сидиш на позиціях і постійно чуєш, що над тобою "жужжить" – ворожі дрони працюють, полюють на нас. Росіяни запустили своє виробництво і клепають їх багато. Ця війна є війною дронів, і не секрет, що у противника є перевага в повітрі. Крім того, вони застосовують керовані авіабомби – КАБи. Ними гатять не лише по містах, а й по позиціях, посадках. Глушать сильно. Проте і наше ППО працює добре. Ось ця наша зброя, – показує "Скіф", – дуже ефективна, у неї є перспектива. Не можна сказати, що це вчорашній день. З одного пострілу можна вразити ворожу техніку.

РЕКОРДНИЙ ПОСТРІЛ

Військові говорять, що в перші дні повномасштабної війни ворог ішов, немов на параді – великими колонами з прапорами. Їх зупиняли, в тому числі, й за допомогою "Скіфів". Проте зараз росіяни бояться і б'ють здебільшого з закритих позицій.

Дальність польоту ракети протитанкового комплексу "Скіф" – 5 км. Але на початку літа один з розрахунків роти ПТРК 128-ї штурмової бригади зміг відпрацювати осколково-фугасною ракетою на відстань 5 км 400 м.

Військові кажуть: спочатку вели лік знищеній техніці ворога, але потім кинули.

— На нашому рахунку танки, БМП, БТР, КамАЗ, “Урал” і навіть "Солнцепьок". Працює не хтось один із розрахунку, а кожен. Тут усі залежать від роботи один одного. Головне – не тупити, – каже боєць на псевдо "Родич".

Йому 27 років, він сам із Миколаєва. У війську – з 2016 року. За цей час йому довелося служити на різних посадах. Був на Маріупольському напрямку, Світлодарській дузі, під Кримом, брав участь у звільнені Херсонщини, й от нині боронить Запорізький напрямок.

— У Херсоні ми заходили на прикриття наших і потрапили під перехресний вогонь. Всі вижили, слава Богу, трошки маємо контузії, нас добряче потріпали тоді. Важкі бої були, – згадує військовий.

НАСТУП – ЦЕ ВАЖКО, АЛЕ ПРОСУВАЄМОСЯ ЩОДНЯ

Хлопці не приховують: коли до ворога 500 метрів, то казати, що страху немає, – дурість.

— Страх є у кожної нормальної людини, але адреналін свою справу також робить. Вони нас хочуть убити, і ми їх також, – зізнається "Філ".

Саме закарпатські штурмовики з перших днів російського нападу тримають оборону на Запоріжжі. Говорять, що за ці майже два роки противник тут непогано укріпився та окопався.

— Якщо хтось думає, що наступ це легка річ, то ні. Бої тривають за кожну посадку, за кожен кілометр нашої землі. Ці кілометри треба вигризати буквально. Тому, якщо кому здається, що все повільно відбувається, то це не так. Фронт зараз активний, і ми за кожну ділянку боремося. Ми просуваємося кожен день, – розповідає "Філ".

Прошу його трошки розповісти про бої за Роботине – населений пункт, який ЗСУ вдалося звільнити в серпні. "Філ" каже, що бої були дуже важкими.

— Ми дійшли до першої лінії, вони там дуже сильно окопалися. Там були такі протитанкові рови великі, "зуби дракона", "лінія суровікіна", бетонні укріплення, бліндажі. Дуже сильно заважають мінні поля. Багато мін там закопали, я навіть не знаю, скільки це розміновувати треба буде, – розповідає боєць.