Українська армія, переконують експерти, має всі можливості побудувати багатошарову протитанкову оборону із застосуванням найсучасніших видів озброєнь
На тлі загроз нападу Росії міжнародна спільнота демонструє високий рівень підтримки України – дипломатичної, фінансової та військової. Щодо останньої, то її обсяг став більшим, ніж будь-коли з 2014 року. За даними військового експерта, головреда Цензор.НЕТ Юрія Бутусова, протягом останніх двох тижнів із США та Великої Британії було здійснено такі поставки:
- 700 протитанкових керованих ракет Javelin;
- 2200 протитанкових гранатометів NLAW;
- 200 штурмових гранатометів BDM;
- 40 мм кумулятивно-уламкові гранати для автоматичних гранатометів;
- 12,7 мм бронебійно-запальні кулі.
На сьогодні, за його словами, кількість високоточного протитанкового озброєння ЗСУ становить:
- протитанкових керованих ракет Javelin – 1200;
- пускових установок ПТРК Javelin – понад 150;
- протитанкових гранатометів NLAW – близько 2200;
- протитанкових керованих ракет Стугна, Корсар, Бар'єр – близько 7800;
- пускових установок ПТРК Стугна, Корсар, Бар'єр – близько 700;
- БПЛА Байрактар з керованими протитанковими ракетами та бомбами – 12.
«Окрім високоточної зброї, в нас є ще танки, артилерія, вертольоти, штурмовики, сотні протитанкових ракетних комплексів Фагот, Конкурс, Метис, і тисячі багаторазових і одноразових протитанкових гранатометів РПГ-7 і РПГ-26 радянського виробництва», – наголосив пан Бутусов.
На яку допомогу ми ще очікуємо…
Найближчими днями Вашингтон планує передати Києву нову партію допомоги. Про це повідомив держсекретар США Ентоні Блінкен на брифінгу 26 січня (до слова, 22 січня представниця Білого дому Джен Псакі заявляла, що Штати мають намір передати Україні бойові вертольоти Мі-17В-5 / Мі-8МТВ, які були виготовлені Росією для США і призначались для Республіки Афганістан, яку влітку 2021 року повалили таліби). Власне, про готовність продовжити поставки військової допомоги заявив і Лондон. Крім того, очікується прибуття в Київ Javelin, ПЗРК Stinger та іншого обладнання, як от портативних тепловізорів, з країн Балтії. Чехія ж готує до відправки 4 тисячі артилерійських снарядів 152-калібру. Надати озброєння планують також Польща, Нідерланди та Канада. Але от про яке саме озброєння йдеться – поки невідомо. Втім, раніше у ЗМІ повідомлялося, що уряд Канади нібито розглядає можливість передачі нам стрілецької зброї та спорядження (бронежилети та захисні окуляри) для підрозділів територіальної оборони. Отже, в Україні назбирується досить непоганий арсенал сучасної зброї. І цей перелік щодня поповнюється. Проте, не обійшлося й без ложки дьогтю.
22 січня Міністр оборони Німеччини Крістін Ламбрехт офіційно заявила, що ФРН поки не постачатиме Україні зброю. Більш того, Німеччина відмовилась надати Естонії дозвіл на експорт колишньої своєї зброї до України. Йдеться про гаубиці Д-30 калібру 122-мм, які були виготовлені у Радянському Союзі, дислокувалися у колишній НДР, потім були передані до Фінляндії, а у 2009-му – Естонії. А що натомість? Натомість, підтримуватиме нас іншими засобами: передасть польовий госпіталь, а також 5 тисяч захисних касок. Така позиція офіційного Берліну не могла не викликати відповідної реакції. Зокрема, посол України в Німеччині Андрій Мельник відреагував на «допомогу» ФРН у виді польового госпіталя замість поставок зброї такою карикатурою:
Своєю чергою міністр оборони Латвії Артіс Пабрікс провів аналогію: «Якщо ви бачите, що когось грабують на темній вулиці, і ви обіцяєте викликати швидку допомогу після того, як жертву поб’ють, – цього недостатньо». Міський голова Києва Віталій Кличко висловився так: «5 тисяч касок – це абсолютний жарт. Що ще Німеччина хоче надіслати нам у підтримку – подушки?» Втім, danke schön і на тому – госпіталь і каски також знадобляться.
…і що це нам дасть
Цікавимося в експертів, наскільки все те, що вже прибуло та невдовзі прибуде, підсилить нашу обороноздатність? І що додатково Україна могла б попросити у своїх партнерів?
За словами заступник директора Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Михайла Самуся, ПТРК Javelin, NLAW та ПЗРК Stinger суттєво підсилять можливості наших сухопутних військ, зокрема, у протидії засиллю легкої бронетехніки і танків РФ на українському напрямку.
«У нашому розпорядженні, разом із вітчизняними системами, – до 10 тисяч, а то й більше протитанкових ракетних комплексів. У складі російських з'єднань, розгорнутих навколо України, має налічуватися до 800 танків. А всього, за різними даними, Росія має в своєму розпорядженні до 3000 танків, – каже військовий експерт. – Не думаю, що ворог, у разі рішення про наступ, направить усі свої танки проти України, хоча очікувати, насправді, варто чого завгодно. Але… Скажу так: шансів у їхніх танків вже немає. І так само в іншої, легшої бронетехніки. Все буде нищитися без роздумів – пачками».
Фактично, переконує пан Самусь, маємо ситуацію, коли Росія не зможе провести свої сухопутні операції успішно.
«Своєчасна підготовка та розгортання мобільних бойових груп, оснащених Javelin і NLAW на маршрутах можливого вторгнення ЗС РФ, і особливо на Донбасі, дозволить завдати непоправних втрат ворогові як під час великої війни, так і під час локальних бойових дій», – наголошує Юрій Бутусов.
За його словами, шансів у росіян швидко вибити українську армію з Донбасу чи Харкова немає. На Путіна чекає важка затяжна війна з величезними втратами: «Українська армія має всі можливості побудувати багатошарову протитанкову оборону із застосуванням найсучасніших видів озброєнь. Таку оборону, коли по російській бронетехніці завдаватимуться високоточні удари з усіх боків. А це, насамперед, протитанкові ракетні комплекси 2-го покоління типу Стугна та Корсар. А ще – Javelin і NLAW».
NLAW (Next Generation Light Anti–tank Weapon) — протитанковий комплекс від шведської компанії SAAB
А ще Україна закупила у Туреччини керовані бомби для Bayraktar, які можуть знищувати або виводити танки з ладу.
«Також наші бойові гелікоптери оснащені невеликою кількістю керованих ракет Бар'єр», – додав експерт.
Зрештою, для боротьби з російськими танками Україна може застосовувати багато не сучасних, але все ще дієвих типів озброєнь.
«Насамперед – це сотні наших танків Т-64 БВ та БМ, Т-72, Т-80, сотні протитанкових комплексів радянського виробництва «Фагот» та «Конкурс», гранатомети РПГ-7, одноразові гранатомети типу РПГ-26 та інші види озброєнь. Всі ці засоби можуть бити російські танки, як свідчить перебіг бойових дій», – акцентує пан Бутусов.
Що стосується гранатометів BDM/SMAW…
«Це одноразова пускова установка з ракетою з вакуумною бойовою частиною (за принципом дії аналогічна радянському вогнемету «Шмель»). Це зброя для ближнього бою в умовах міста на дистанції до 300 метрів. Для поразки піхоти супротивника в укриттях – детонує аерозоль, який затікає в будь-яку щілину і випалює там усе живе. Також вакуумна граната може вражати легку бронетехніку типу БМП-2 та різних БТРів», – коментує журналіст.
Термобаричні гранатомети BDM/SMAW прибули до України
Згадав Юрій Бутусов і про готовність Чехії постачати нам 152 мм снаряди. Це рішення, каже він, для нашої обороноздатності має ніяк не менше значення, ніж протитанкові ракетні комплекси. Україна за 22 роки розпродажу армії, 8 років війни та після підриву трьох арсеналів втратила основні запаси цих снарядів, які є зараз найбільшим дефіцитом в армії.
«Бо 152 мм гаубиці є основним засобом ураження сухопутних військ. Саме 152 мм снаряди зараз – серед першочергових проблем. Наміри Чехії постачати 152 мм у рамках військової допомоги ще до початку бойових дій із запасів чеської армії – це величезний шанс забезпечити війська і, насамперед, діючу на Донбасі армію належним запасом боєприпасів, які будуть витрачатись у великій кількості під час активних бойових дій», – підкреслив військовий експерт.
Керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХI» Павло Лакійчук погоджується з попередніми спікерами і каже: «Поставки нашими партнерами протитанкових комплексів – «Джавелінів», «Лоу», гранатометів M141 і SMAW, які є гарним доповненням до наших власних «Корсарів» і «Стугн», мають і психологічне значення – демонструють противнику, що у випадку наступу, українці ефективно нищитимуть їх самими сучасними засобами ураження».
І вторгнення не буде простою прогулянкою, а швидше стане для окупантів «дорогою до пункту призначення»: «Значно важливішою, але менше афішуємою допомогою, є постачання боєприпасів – за сім років війни, успішних диверсій російських спецслужб на складах, боєприпасна проблема стоїть досить гостро, і будь-яка допомога наших партнерів є доречною. Саме через чутливість для нас «боєприпасної» теми таким болючим ударом в спину стала спроба Німеччини блокувати поставки артсистем і боєприпасів до них від наших східноєвропейських партнерів. Але не Німеччиною єдиною… Питання поставок звичних для нас радянських гаубиць Д-30, до слова, остаточно ще не закрите».
Не менш важливим, ніж постачання озброєнь, залишається питання отримання від партнерів і союзників засобів висвітлення обстановки на полі бою як оперативної, так і тактичної ланки. Контрбатарейні радари, засоби радіоелектронної боротьби, ударні і розвідувальні дрони і, навпаки, засоби боротьби з БПЛА противника – усе це те, чого чекає наша армія, і що наші партнери можуть запропонувати, наголошує пан Лакійчук.
Зрештою, зосереджуючи увагу на суходолі, не слід забувати і про військово-морські сили.
«Досі не зрозуміло, яке ж озброєння будемо ставити на турецькі корвети «Ада», а корпус корвету має прийти на добудову в Україну вже цього року. Хто погодиться надати нам протикорабельні ракетні комплекси? Чи залишиться тільки готувати власні «Нептуни». Які ПКРК будуть на британських ракетних катерах (платформа P50U) – Brimstone Sea Spear, ракети іншої держави-виробника, чи знову ж орієнтуватись тільки на власні сили? Щоб не виявилося несподіванкою, зрештою, якщо отримаємо «пусті» морські платформи без озброєння», – додав керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХI».
Засоби протиповітряної боротьби – окрема тема
«Стінгери» – це символічно: росіяни добре пам’ятають афганську війну. Але FIM-92 Stinger – це тактичний ПЗРК військової ППО, зброя поля бою. У випадку масованого-ракетно артилерійського удару по об’єктам інфраструктури, яким грозяться з Москви, потрібні інші системи. Їх у нас досі обмаль.
Стінгер / Photo: US Marine Corps
«І отримання чи закупка їх – складний і тривалий процес. Так швидко, як хотілося б, ми їх не отримаємо. Як і бойові літаки. А вони потрібні вже сьогодні. Американські «афганські» гвинтокрили Мі-17 – аналог Мі-8, які стоять на озброєнні ЗСУ, – дарунок долі, тут нам просто дуже повезло. Вони нам пригодяться і в армійській авіації, і в авіації ВМС», – зауважив Павло Лакійчук.
Що стосується масованого ракетного удару, то ця фаза і справді залишається для нас критичною. Військові експерти постійно наголошують, що якщо Україна матиме свій протиракетний щит – тоді Росія взагалі може обмежитися виключно гібридними операціями.
«Військову компоненту можна буде виключити, якщо ми отримаємо протиракетне озброєння», – зауважив Михайло Самусь.
Навіть кілька таких систем, на його думку, внесуть у розуміння генштабу РФ, що їхні ракетні атаки можуть бути неуспішними: «Це означає, що вони можуть розпочати ракетні удари, але вони будуть відбитими і РФ отримає потужну міжнародну відповідь по всіх фронтах. Щонайперше – економічні санкції».
Отже, ще одним аспектом західної допомоги може бути надання Україні, навіть на тимчасовій основі, кількох систем протиракетної оборони.
«У світлі останніх поставок я взагалі не бачу жодної проблеми в тому, щоби вночі висадилися в «Борисполі» два-три американські літаки, які привезли нам один-два комплекси. І так кожну ніч протягом тижня. На тимчасовій основі розташувати в нас ці комплекси. Чому б ні? Будь-яке майно може бути розташоване на території України на тимчасовій основі. Так само, як в тренувальних місіях військовослужбовці НАТО можуть застосовувати свою зброю, свою бронетехніку, яка під час навчань завозиться до нас на тимчасовій основі і так само вивозиться. То чому б не завести в межах навчать і ПРО, як от Patriot, тощо? Нехай вони тут знаходяться пів року. Потім пролонгація – знову навчання. Це майже нічого не коштуватиме Україні», – переконує заступник директора ЦДАКР.
Що ж, будемо надіятися, що наші партнери розглянуть запропонований паном Самусем варіант щодо розміщення на території України систем ПРО на тимчасовій основі. А, можливо, подібні розмови уже ведуться? В будь-якому разі, Путіну вже послали недвозначний сигнал: Україну підтримували, підтримують і будуть підтримувати. Таким чином військова допомога перетворюється на фактор геополітичного стримування. Дозволимо собі процитувати слова глави нашого МЗС Дмитра Кулеби: «Ця підтримка робить переговорну позицію України значно сильнішою. Ця сила потрібна саме для того, щоб її не довелося застосовувати».
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото з сайту Ukrmilitary Pages